 |
Пам'ятник Георгію Гонгадзе та журналістам, які загинули за свободу слова у Києві |
Перелік журналістів, яких втратила незалежна Україна, вражає кількістю. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю журналістів офіційно визнаний лише в невеликій кількості випадків, але обставини загибелі чи розслідування причин смерті в багатьох випадках викликають сумнів (як, наприклад, загибель від вибуху у власному помешканні тележурналіста телекомпанії «Гарт» Вадима Бойка у 1992 р.).
Найбільш резонансна подія — це вбивство Георгія Ґонґадзе. «Нікому не відомий журналіст», з точки зору Банкової, з 1 жовтня 1999 р. в ефірі радіо ФМ «Континент» вів вечірні регулярні передачі «Перший тур з Георгієм Ґонґадзе». Ці радіопередачі не лише давали більш повну, порівняно з іншими радіостанціями і телеканалами, інформацію про перебіг виборів президента в Україні, але й надавали всім учасникам кампанії, всім силам, котрі борються, всім слухачам можливість висловитися в прямому ефірі (щоб не вибирати між Швондером і Шариковим). Слід зауважити, що ці виступи містили часом дуже невтішні оцінки чинної влади Леоніда Кучми. І, як вишенька на торті, питання Георгія Ґонґадзе, які він поставив Леоніду Кучмі на програмі «Епіцентр» Піховшека (телеканал «1+1»)… |
Георгій Гонгадзе із Євгеном Глібовицьким та Леонідом Кучмою |
Український журналіст народився 21 травня 1969 р. у Тбілісі. Дитинство та юність Георгій (для друзів та рідних – Гія) провів у Грузії, щороку відвідуючи Львів, де проживала родина матері Олександри.
Георгій був активною дитиною, художником, спортсменом, молодіжним чемпіоном Грузії з бігу на короткі дистанції. Після школи він вступив до Інституту міжнародних відносин. У1989 р. його забрали на строкову військову службу і відправили в Таджикистан на кордон з Афганістаном. Там він отримав контузію під час супроводження виходу радянських військ з Афганістану. Повернувшись після завершення служби, Георгій продовжує навчання.
У столиці Грузії починаються протести за незалежність. Гія, як і його батько Руслан Ґонґадзе – грузинський кінорежисер та голова руху «Народний Фронт. Вільна Грузія», – поринув у суспільно-політичну роботу.
На прохання батька Георгій очолив інформаційний відділ партії. Як представник Грузії він їздить країнами колишнього Радянського Союзу, щоб підтримати незалежні рухи в Литви, Латвії, Україні.
На початку 90-х Георгій переїжджає на батьківщину матері до Львова, де продовжує навчання на факультеті іноземних мов Львівського національного університету ім. І. Франка. Тут він одразу вливається в активне громадсько-політичне життя міста.
Наприкінці 1991 р. у Тбілісі починається повстання проти першого президента незалежної Грузії Звіада Гамсахурдії. Батько Георгія, депутат Парламенту Грузії, був в опозиції до президента, за що потрапив у списки «ворогів народу».Георгій вирішив повернутися до Тбілісі, щоб підтримати батька. Він приєднується до повстання як медбрат, але згодом бере в руки камеру. В результаті на світ народжується його перший документальний фільм «Біль землі моєї».
Пізніше як журналіст Георгій працював під час Грузинсько-Російської війни в Абхазії, де отримав важке осколкове поранення. Повернувшись до Львова, Георгій разом із майбутньою дружиною Мирославою завершив зйомки ще однієї документальної стрічки «Тіні війни» та продовжив співпрацювати з газетою «Пост-Поступ». Тут Георгій та Мирослава з колегами створили телестудію «Центр Європи». 1995 р. Георгій з дружиною переїжджають до Києва для роботи на «ММЦ-Інтерньюз». Георгій стає ведучим програми економічної аналітики «Параграф» та авторської програми політичної аналітики «Вікна-Плюс».
1997 р. він створив «Центр журналістських розслідувань», також співпрацював з радіо «Континент», де вів свою авторську програму.  |
Георгій Гонгадзе зі своєю дружиною Мирославою |
У квітні 2000 р. Георгій Ґонґадзе заснував інтернет-видання «Українська правда». Для української журналістики на той час це був революційний крок. Видання, серед іншого, публікує і резонансні матеріали про тодішнього президента України та його оточення.
16 вересня 2000 р. Георгій зник.
2 листопада його обезголовлене тіло знайшли у Таращанському лісі неподалiк від Києва.
Його вбивство і можлива причетність до нього президента Леоніда Кучми спровокували протести, які переросли у рух «Україна без Кучми». Саме ці події стали предтечею Помаранчевої революції. Після 18 років розслідування та судових процесів у вбивстві Георгія Ґонґадзе покарані четверо виконавців – працівників Міністерства внутрішніх справ України. Замовники вбивства Георгія досі не понесли покарання.
18 березня 2018 року в нашій бібліотеці відбувся перегляд документального фільму В’ячеслава Бігуна «Серце мами Ґонґадзе». Фільм – це, по суті, пряма мова Лесі Ґонґадзе, яка розповідає про свою сім’ю, про своє життя та про чоловіка – в першій частині; в другій – про те, яким був її син та що сталося з нею після його зникнення. В фільмі є невеликі коментарі різних людей, пов’язаних з Георгієм.
Фільм представив режисер В’ячеслав Бігун – український кінематографіст і вчений-юрист. В заході взяв участь адвокат Лесі Ґонґадзе Олег Король. Він розповів про те, що мати журналіста відстояла в суді чесне ім’я сина. Вона судилася з Миколою Джигою – за часів його роботи в міністерстві внутрішніх справ у відомчих газетах публікували неправдиву інформацію про Георгія.
З детальною біографією Георгія Ґонґадзе можна ознайомитись на сайті.
.jpg)
