Подаровані книжки

Вдячні усім нашим меценатам за подаровані книжки!

Добрий геній молодої української літератури (До 135-річчя від дня народження Сергія Пилипенка)

«Обличчя Сергія Володимировича нагадувало мені старовинні українські фрески. Я дуже любив його і дивився на нього, як на батька.... І Пилипенко, й Еллан дуже любили молодь, і молодь любила їх. Пилипенка ми всі любовно називали «папаша» і безсоромно зловживали його добротою, спустошуючи його портсигар. Він, блідий і прекрасний, стояв перед нами, і ми були готові піти за ним в огонь і воду».

Володимир Сосюра

До 135-річчя від дня народження Сергія Пилипенка, надзвичайно людяного письменника, байкаря, голову найчисленнішого літературного об'єднання — спілки селянських письменників «Плуг», бібліотека ім. Петра Панча презентує невеличку книжкову виставку «Добрий геній молодої української літератури».
Пилипенко Сергій Володимирович (літературні псевдоніми — Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій та ін.) народився 10 липня 1891 р. у Києві в сім'ї народного вчителя. З дитинства Сергію довелося працювати. Навчався «казенним коштом за маломіцність і добре вчення» у Першій київській гімназії, його однокашниками були Костянтин Паустовський, Михайло Булгаков, Юрій Клен, Микола Зеров. Вже в 1908 році, будучи ще гімназистом, Сергій бере участь у гуртках Української партії соціалістів-революціонерів. А далі його, вже студента третього курсу відділу славістики історико-філологічного факультету Київського університету за революційну діяльність відрахували з університету та вислали з Києва без права в’їжджати в будь-яке університетське місто.
Цитуємо життєпис 1921 року: «Крім античних мов, вчив французьку], нім[ецьку], італ[ійську], чеш[ську], пол[ьську], серб[ську], болг[арську] (тепер на всіх читаю, але розмовляти не можу — дев'ять років не доводилося)».
Він працює викладачем історії, словесності та логіки спочатку в Борисполі — у вищій початковій школі, а потім — у вчительських семінаріях та жіночих прогімназіях у Броварах.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Щотижня у бібліотеці проходять зустрічі розмовного клубу з англійської мови «Talk Time» — це чудова можливість попрактикувати іноземну мову в дружній та невимушеній атмосфері. Ми збираємося, щоб спілкуватися на цікаві та актуальні теми, обговорювати фільми, подорожі, культуру й повсякденне життя. В нас немає оцінок чи страху помилитися, лише підтримка, нові знайомства та корисна практика. І головне — бажання говорити англійською й розвивати свої мовні навички. Запрошуємо долучатися щотижня по понеділках та середах об 11:00.

Інформаційно-просвітницька година «Сергій Пилипенко і його жінки» (До 135-річчя від дня народження Сергія Пилипенка)

Тетяна Кардиналовська

та Сергій Пилипенко

До 135-річчя від дня народження українського письменника доби Розстріляного відродження Сергія Пилипенка, яке відзначається 10 липня, бібліотека ім. Петра Панча в межах інформаційно-просвітницької години «Сергій Пилипенко і його жінки» ознайомила своїх відвідувачів із життям і творчістю надзвичайно колоритної постаті в українській культурі 1920-1930 років. Водночас всі ми повинні пам'ятати, що трагедія Розстріляного відродження — це не лише списки загиблих чоловіків. Це ще й титанічна боротьба їхніх дружин, які рятували дітей і не давали правді згаснути. Дружина Сергія Пилипенка Тетяна Кардиналовська прожила 93 роки, дожила до часів вільної України і довела, що любов здатна пронести пам’ять крізь ешелони, океани та десятиліття забуття. 

Отже, герої нашої інформації — Сергій Пилипенко, його дружина Тетяна Кардиналовська, дочки Міртала Сергіївна Пилипенко-Кардиналовська  і Ася Гумецька (англ. Assya Humesky, при народженні — Еста Сергіївна Пилипенко).

"Будинок з ірисами”, де мешкала родина

Кардиналовських. 1910-ті роки.

Тетяна Кардиналовська (1899-1993) — педагог, перекладачка, мемуаристика — дочка генерала артилерії Михайла Григоровича Кардиналовського (1868-1917), який загинув на фронті в дні Першої світової війни, сестра Єлизавети Кардиналовської (1900-1971), теж перекладачки, письменниці, художника-графіка. Навчалася на інженерному факультеті Київського політехнічного інституту. Працювала в українській періодичній пресі, зокрема у редакції газет «Червоний шлях», «Селянська правда», «Вісті». Переклала українською мовою понад 30 книг. У співавторстві із сестрою написала науково-фантастичне оповідання «Сонця!» (опубліковане 1926 року), яке стало першим в українській художній літературі твором про космічні польоти. Була одружена з першим головою Ради міністрів УНР Всеволодом Голубовичем (1885-1939), з 1924 року — з письменником і літературним діячем Сергієм Пилипенком (1891-1934). Обидва її чоловіка були репресовані. 

Книжкова виставка "На калиновім мості: життя і слово Петра Панча" та художня виставка картин з приватної колекції письменника (До 135-річчя від дня народження)

4 липня виповнюється 135 років від дня народження українського письменника Петра Панча (Петра Йосиповича Панченка) — прозаїка, новеліста, автора історичних романів, повістей, оповідань і творів для дітей. Його ім’я вже багато років носить наша бібліотека, продовжуючи справу популяризації української книги та читання.
Петро Панч народився 4 липня 1891 року в містечку Валки на Харківщині. Його життєвий шлях був непростим і насиченим подіями, а багатий життєвий досвід став основою для численних художніх творів. Особливе місце у творчій спадщині письменника посідають романи «Гомоніла Україна», «Голубі ешелони», автобіографічна книга «На калиновім мості», а також численні оповідання й книги для юних читачів. За повість «На калиновім мості» Петро Панч був удостоєний Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Для нашої бібліотеки ім’я Петра Панча це символ поваги до українського слова, культури та історичної пам’яті. Ми запрошуємо всіх читачів знову відкрити для себе творчість письменника, перегорнути сторінки його творів або познайомитися з ними вперше.
Справжня література не втрачає своєї сили й цінності з плином часу, тож 135-річчя від дня народження Петра Панча стане чудовою нагодою згадати видатного українського митця. 

Запрошуємо вас відвідати нашу книжкову виставку "На калиновім мості: життя і слово Петра Панча" та художню виставку картин з приватної колекції Петра Панча, які нам люб'язно надала праправнучка письменника, Анастасія Шинкаренко, за що ми їй безмежно вдячні.

 

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Щотижня у бібліотеці проходять зустрічі розмовного клубу з англійської мови «Talk Time» — це чудова можливість попрактикувати іноземну мову в дружній та невимушеній атмосфері. Ми збираємося, щоб спілкуватися на цікаві та актуальні теми, обговорювати фільми, подорожі, культуру й повсякденне життя. В нас немає оцінок чи страху помилитися, лише підтримка, нові знайомства та корисна практика. І головне — бажання говорити англійською й розвивати свої мовні навички. Запрошуємо долучатися щотижня по понеділках та середах об 11:00.

Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р.

30 червня 1941 року, у приміщенні товариства «Просвіта» у Львові Організація українських націоналістів (ОУН-Б) на чолі зі Степаном Бандерою прийняла Акт про відновлення Української Держави. У документі зазначалося, що Україна буде «тісно співдіяти» з Німеччиною, очікуючи допомоги у визволенні з-під радянської окупації.
Акт відновлення Української Держави було проголошено з балкону будинку товариства Просвіта у Львові (Площа Ринок, 20). На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословення митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди.
Акт 30 червня 1941 року, хоч і був несподіваний, засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.
Спроба створити власні державні інституції викликала вкрай негативну реакцію нацистського керівництва. Німеччина не планувала існування незалежної України, розглядаючи її виключно як колонію. Від ОУН вимагали скасувати Акт, але Степан Бандера, Ярослав Стецько та інші члени уряду відмовилися це зробити. Після цього німці розпочали масові арешти українських націоналістів. Степан Бандера та Ярослав Стецько були ув'язнені, більшу частину війни вони провели у нацистському концтаборі Заксенхаузен у блоці для дуже відомих в'язнів.
Незважаючи на те, що самостійна держава проіснувала лічені дні, Акт став доказом прагнення українців до свободи. Ця подія продемонструвала всьому світу та обом тоталітарним режимам (радянському і нацистському), що українці є нацією, яка бореться за власну незалежну державу.