Книжкова виставка «Заговори, щоб я тебе побачив» До Міжнародного дня рідної мови

Рідна мова — це не лише засіб порозуміння. Це дім, у якому живе наш дух. Це те світло, що веде крізь віки, об’єднує покоління, зберігає пам’ять і дає силу бути собою. Мова — це серце народу. А там, де звучить живе українське слово, там — свобода, гідність і наша незнищенна ідентичність.
Кожне слово, сказане від щирого серця, — це крок до самопізнання і самоствердження. Недаремно мудреці казали: «Заговори — і я побачу тебе». Бо в мові розкривається наша правда, характер, любов і сила. Українська мова сьогодні — не просто культурна спадщина. Вона стала щитом, прапором, молитвою. Вона звучить упевненіше, гучніше, мужніше — і саме такою ми передаємо її дітям.

У Міжнародний день рідної мови ми згадуємо тих, хто зберігав українське слово попри переслідування, хто піднімав його з попелу, хто шепотів його в темряві та вигукував на площах.

І ми з гордістю продовжуємо цю місію — щодень говорити українською, писати, співати, думати, творити, жити в ній.

Сьогодні рідна мова — це наш культурний фронт.
І кожен з нас — її воїн.

Запрошуємо вас відвідати книжкову виставку, присвячену Міжнародному дню рідної мови, у читальній залі бібліотеки Петра Панча. Приходьте — і дозвольте мові заговорити з вами.
Бо в її голосі живе Україна.

Подарунки для бібліотеки

Дякуємо доброму другу нашої бібліотеки Серію Подзе за чудовий подарунок!

Книжкова виставка «Майдан. Гідність. Свобода» (До Дня вшанування учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті героїв Небесної сотні)

Є дати, які не просто позначені в календарі — вони позначені в серці нації. 20 лютого ми зупиняємось, аби згадати тих, хто став голосом свободи, хто піднявся заради майбутнього, хто не злякався темряви й запалив світло, яке досі веде Україну вперед. Це день, коли ми вшановуємо учасників Революції Гідності та схиляємо голови перед Героями Небесної сотні — людьми, які віддали найдорожче, щоб ми могли жити у країні, де слово «гідність» має справжню вагу.
Майдан був місцем, де мільйони людей заговорили єдиним голосом. Голосом волі. Голосом правди. Голосом народу, який більше не погоджувався мовчати. Там народилася нова Україна — сильніша, свідоміша, нескорена.
Там, серед зимового холоду, під спів гімну, серед барикад, диму й молитв, виростала незламність, якою й сьогодні захоплюється світ.
Кожен учасник тих подій зробив свій вибір. Вибір стояти. Вибір не здаватися. Вибір бути громадянином, чия свобода важливіша за страх.
Небесна сотня — це наші янголи-охоронці, символ жертовності та честі. Вони загинули, щоб ми жили у країні, де свобода не є привілеєм — вона є правом. Їхні імена залишаться у пам’яті поколінь.
Революція Гідності — це не минуле, це наш дороговказ, урок про цінність людської гідності. Про силу спільноти. Про відповідальність кожного з нас.
І сьогодні, коли Україна знову стоїть за свою свободу, ми особливо відчуваємо, що Майдан триває в наших серцях — у незламності, у взаємопідтримці, у вірі в перемогу.
У читальній залі бібліотеки імені Петра Панча ми представляємо вам книжкову виставку «Майдан. Гідність. Свобода», присвячену Революції Гідності та Героям Небесної сотні.
Запрошуємо всіх охочих згадати події, які змінили нас і нашу державу, та віддати шану тим, хто виборював свободу для України.

Психологічна підтримка з елементами рольового тренінгу «Сімейне дерево»

Запрошуємо вас до участі в групі психологічної підтримки з елементами рольового тренінгу «Сімейне дерево», яка буде складатися з щотижневих зустрічей протягом 9 тижнів. Старт занять відбудеться після набору групи, орієнтовно 25 березня 2026 року в приміщенні бібліотеки ім. П.Панча за адресою вул. Велика Васильківська, 90.
Участь у тренінгу безкоштовна.

Для реєстрації прохання заповнити онлайн-форму. 
Ведуча тренінгу Тетяна Павлін — психологиня в методах психодрама, КПТ і EMDR.
Що буде відбуватись на групі? Ми познайомимося, домовимось про правила групи, дослідимо потреби і запити учасників, поговоримо про стрес і важливі навички справляння з ним, ви отримаєте відповіді на питання про підтримання ментального здоров’я, стабілізаційні вправи, психодраматичні віньєтки і ігри, кожна група буде присвячена окремій темі за програмою.
Мета групи — стабілізація та підтримка членів українських сімей з метою укріплення та розвитку зв’язків. Це не терапевтична група, але може нести терапевтичний ефект.

Програма зустрічей:

№1 Знайомство в групі + анкета для Учасників

№2 Побудова довіри в групі та вивчення потреб і запитів

№3 Тема втрати, образ та їх наслідків

№4 Сім'я, як основа нового процвітаючого життя суспільства - процвітання чи невдача з благополуччям партнерів, як пар

№5 Внутрішня команда

№6 Потреби дітей

№7 Сімейна спадщина + сліди історії

№8 Підсумок, повторення, вільна тема

№9 Святкування та прощання (завершення групи) + анкета для Учасників

«Праведник ідіша» (До 115-річчя від дня народження єврейського письменника Григорія Полянкера)

До 115-річчя від дня народження єврейського письменника Григорія Полянкера бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам історичну довідку «Праведник ідіша».
Майбутній письменник Гершл (Григорій) Полянкер народився 15 лютого 1911 року в багатодітній сім’ї бідного уманського ремісника, початкову освіту отримав в школі робітничої молоді. 17-річним юнаком переїхав до Києва, вступив на навчання до «фабзауч», здобув професію, став робітником 4-ї київської взуттєвої фабрики, де в 1930 році його прийняли в ВКП(б). Саме на ці роки припадає початок творчого шляху єврейського письменника Полянкера. В республіканській періодиці він надрукував ряд нарисів і оповідань, які склали основу першої його книги «Вугілля» (на мові ідиш). В 1934 році став одним з перших членів новоутвореного Союзу письменників СРСР. По закінченні Київського педінституту (1935) Полянкер повністю віддав себе літературній праці. В довоєнні роки ним були написані повісті «Вугілля» та «Шойл із Бапілля», книги оповідань «На тому березі», «Від Дністра до Дунаю» «Дядя Яша», «Розлука». В той же час він був редактором єврейського щомісячника «Советише литератур».

14 лютого – Міжнародний день дарування книг: свято, що об’єднує серця та сторінки

 

14 лютого у світі відзначають не лише День святого Валентина, а й особливе свято для всіх книголюбів – Міжнародний день дарування книг. Це чудова нагода поділитися улюбленими історіями, підтримати читання та подарувати комусь нову книжкову пригоду.
Дуже приємно, що вже почали надходити перші вітання з цим святом — книжковими цікавинками для дітей та дорослих нас порадували друзі і меценати Владислав Солодовник та Сергій Подзе, а також письменниця Леся Шиденко подарувала свою нову книжку "Думки без манікюру".
Завдяки вам, любі друзі, любов до читання лише міцнішає, а книжкове коло друзів стає ширшим. Нехай кожна подарована книга знайде свого вдячного читача, а сторінки книг наповнять домівки світлом, мудрістю та теплом.
Даруймо книги – даруймо світ!

«Лайфхаки порядності від Івана Сенченка» (До 125-річчя від дня народження)

Нашою виставкою «Лайфхаки порядності від Івана Сенченка» ми віддаємо шану цьому українського літератору, фактично навмисне викинутому з історії української літератури спадкоємцями комуністичних ідеологів.
Іван Сенченко народився 12 лютого 1901 року в селі Натальївка (Шахівка) біля Червонограда на Полтавщині. Його батько Юхим був і людиною села, і людиною міста, працюючи в Червонограді чорноробочим, садівником, білетером кінотеатру, церковним регентом тощо. Іван Сенченко закінчив сільську і вищу початкову школу, а потім учителював у своїх рідних місцевостях. Учився в Харківському університеті (тоді ХІНО), працюючи в редакціях харківських газет і журналів. Хвильовий перший оцінив талант Сенченка, залучив його до ВАПЛІТЕ і до найближчої співпраці в очолюваних ним журналах «ВАПЛІТЕ» (1927), «Літературний ярмарок»(1929), «Пролітфронт» (1930). У своїх кращих творах 1920-х років («Історія однієї кар’єри», «Подорож до Червонограда», «Червоноградські портрети», «Дубові гряди») Іван Сенченко увів у літературу свій Червоноград, немов Гоголь — Миргород. Потім у 1930-х були так звані виробничі романи. У 1950-х роках Сенченко може зацікавити нас циклом оповідань з життя київської робітничої Солом’янки: «Рубін на Солом’янці», «На Батиєвій горі», «На калиновім мості», «Про лист з крапками», «Денис Сірко», «Син Дмитрій». У 1950—1960-х роках Іван Сенченко багато працював над книжками для юного читача. Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім'я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами. У 1944—1960 роках Іван Сенченко мешкав у будинку письменників РОЛІТ. Помер 9 листопада 1975 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.