Подаровані книжки

Щиро дякуємо нашій постійній читачці Марії Любвіній за подаровані книжки!❤️

Гра в "Мафію" в бібліотеці

У суботу в нашій бібліотеці знову панувала атмосфера інтриги, азарту та дружнього спілкування — відбулася чергова гра в «Мафію». Учасники із захопленням перевтілювалися в мирних жителів, мафіозі та інших персонажів, випробовуючи свою уважність, логіку й уміння переконувати.Такі зустрічі вже стали доброю традицією нашої бібліотеки, адже вони об'єднують людей, дарують нові знайомства та цікаве дозвілля.Дякуємо всім, хто долучився до гри!

«Хто стає на службу уярмленому народу, свідомо надіває терновий вінець» (До 185-річчя від дня народження Михайла Драгоманова)

«Драгоманов для нас є чимось більшим, як заслуженим чоловіком. Ми в ньому шануємо друга, вчителя, провідника. Голос його для нас був голосом сумління».
«Народ, що не шанує своїх великих людей, не вартий зватися освіченим народом».

Іван Франко

«Апостол правди і науки».

Сергій Єфремов

Якби ім'я Михайла Драгоманова з'явилось під молитвою «Отче наш» або гімном «Боже, царя храни», казав Іван Франко, то й їх би негайно заборонили. Росіяни вважали його мазепинцем, а свої навпаки – обрусителем. Був небажаний ані в Російській імперії, ані в Австро­-Угорській. Драгоманов – один із найпотужніших наших інтелектуалів – не ужився й із тодішніми європейськими соціалістами, хоч і вважали його серед них чільною постаттю.
Михайло Драгоманов казав: «Добре це чи ні, але до українства я прийшов від європеїзму». І уточнював: «Мій ідеал – соціалізм західноєвропейської школи, а не російський нігілізм із його антикультурністю і націоналістичним самозасліпленням». Не терпів цього й серед ­своїх: ­галичан сварив за дурне москвофільство, а наддніпрянців – за нерозумну москвофобію. Він без пієтету ставився до класиків, навіть до Шевченка. Протиставляв націоналізм – і російський, і український – космополітизмові. Мовляв, ми не повинні визнавати ніяких обов'язкових історично­національних святощів. Казав, що слабина українського руху в тім, що він романтично­емоційний. 1876 року Російська імперія взялася «визволяти братні народи Балкан», передусім болгар, від турецького ярма. Михайло Драгоманов відгукнувся статтею «Чистое дело требует чистых рук» у журналі «Молва». Нагадав, що того ж таки 1876 року цар своїм указом заборонив українське друковане слово. То ж яку свободу Росія несе народам Балкан, якщо поневолює свої народи?

Воркшоп «Мої сенси»: малюємо те, що важливо

20 вересня о 13:00 запрошуємо до нашої бібліотеки на творчий воркшоп «Мої сенси», які проведуть для вас волонтерки та мисткині Liubov E-va та Anna Derevyanko.
Цього разу будемо не просто малювати — ми створюватимемо власний дизайн на одязі, перетворюючи звичайну річ на особисту та унікальну. Обирайте символи, слова, образи й кольори, які розповідають саме вашу історію, передають ваш настрій, мрії та життєві сенси. Приходьте за натхненням і гарним настроєм! 
Малюємо, творимо, говоримо про важливе через мистецтво.

Жертва сталінського терору (До 135-річчя від дня народження Павла Филиповича)

«З усіх дослідників цієї доби він був найавторитетнішим і найглибшим... Це була ходяча енциклопедія». 

Григорій Костюк

Павло Петрович Филипович (псевдонім — Павел Зорев; 02.09 (20.08).1891 — 03.11.1937) — поет, літературознавець, перекладач, педагог, народився в селі Кайтанівка на Черкащині.
Він успішно закінчив чотири класи гімназії, далі здобув середню освіту в престижній Київській колегії Павла Ґалаґана (приватній чоловічій гімназії, сьогодні в цій будівлі — Національний музей літератури України), яку закінчив із золотою медаллю. Далі був в університеті, який тепер називається Київський національний університет імені Тараса Шевченка, а тоді — Київський університет святого Володимира. Нагороджений золотою медаллю за дипломну роботу, залишився працювати в університеті (разом із Миколою Зеровим вів семінари з історії української літератури), став професором. Як викладач не мав улюбленців або відторгнутих з-поміж студентів: за спогадами Тодося Осьмачки, «з усіма був рівний». У юності почав писати свої перші твори під псевдонімом Павло Зорев. Твори юного поета друкувалися в російських журналах «Вестник Европы», «Жатва», «Заветы». Із 1917 — пише тільки українською; свої поезії друкував у «Музагеті», в альманасі «Гроно» (1920). Дослідник проблем російсько-українських літературних зв’язків, творчості українських класиків, теоретичних проблем літературознавства. Автор поетичних збірок «Земля і вітер» (1922) та «Простір» (1925), позначених глибиною думки й досконалістю форми.

Входив до літературного угруповання неокласиків, позиції яких відважно захищав у літературній дискусії 1925 — 1928. Перекладач французьких поетів Шарля Бодлера, П’єра-Жана Беранже, Поля Верлена. Був співробітником Постійної комісії для видання пам’яток новітнього українського письменства при ВУАН і київській філії Інституту ім. Т.Шевченка Наркомосу УСРР, членом Бібліологічного товариства при ВУАН. Павла Филиповича ще за життя визнавали світочем української науки: «одна з провідних постатей нашого національно-культурного процесу» (М. Орест), «висока наукова об’єктивність та ерудиція» (В. Державин), «скрупульозна аналіза текстів та їх порівняння» (Г. Костюк), «високий професіоналізм, блискуча ерудиція, добра обізнаність із літературним контекстом, інтелектуальний динамізм і насиченість його праць» (В. Поліщук). Про себе і свою діяльність Павло Филипович писав так: «Я робітник в майстерні власних слів, / Та всі слова я віддаю усім. / Будую душі, викликаю гнів, / Любов і волю вводжу в кожний дім».

Книжкова виставка "Перший дзвоник — перший крок до нових горизонтів" (до Дня знань 1 вересня)

Сьогодні, 1 вересня, ми традиційно відзначаємо день знань. На жаль, це свято вже 13-й рік відбувається в умовах російсько-української війни, п'ятий — повномасштабної. Для 707 українських дітей перший дзвоник не пролунає вже ніколи, бо їх вбила росія, більш ніж 20 тисяч країна-агресор незаконно депортувала, ще понад 2 тисячі маленьких українців вважаються зниклими безвісти. Вбиваючи дітей, Росія намагається позбавити нас майбутнього. Знищуючи нашу культурну спадщину, руйнуючи заклади освіти, спалюючи українські книжки — стерти нашу ідентичність. Але попри все Україна міцно тримає оборону й дає жорстку відсіч ворогу. Ми уклінно дякуємо українським воїнам за захист, пам'ятаємо всіх, хто віддав найдорожче за нашу можливість жити, вчити й навчатися. У цей день ми хочемо привітати учнів, їхніх батьків, вчителів зі святом і побажати їм безпечного навчання, здоров'я, витримки, неймовірних відкриттів і нових звершень! 

До Дня знань бібліотека імені П. Й. Панча підготувала книжкову виставку, де можна побачити чудові зразки літератури для дітей від українських класиків у надзвичайно красивому оформленні, пригадати імена відомих українських мислителів, педагогів, які зробили значний внесок у розвій національної культури.

Дякуємо за подаровані книжки

Дякуємо нашим читачам Василю Близнюку та Григорію Шведу за подаровані книжки ❤️