«У нас був і залишається єдиний ворог — Росія» (До Дня пам'яті захисників, що загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України)

Президент Володимир Зеленський встановив 29 серпня Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни. Відповідний указ №621/2019 він підписав 24 серпня 2019 року. Символікою цього дня є квітка соняшника, адже у серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.
29 серпня, коли був розстріляний так званий «зелений» коридор пекельного Іловайська, згадайте тих, хто, не жаліючи свого життя, пішов захищати наше майбутнє...
Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

Як відомо, бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу — місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. Унаслідок вторгнення регулярних підрозділів Збройних Сил РФ та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення. 28 серпня становище наших військових стало критичним. Згідно зі звітом Міністерства оборони України, вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року, а загальна кількість контингенту складала: 3,5 тис. осіб особового складу, 60 танків, 320 БМД (БМП), 60 гармат, 45 мінометів, 5 ПТРК. Тим часом, президент Росії Володимир Путін, граючи роль миротворця, 29 серпня запропонував проросійським бойовикам відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових. Цитуємо Вікіпедію: «Станом на кінець серпня 2017 року практично завершено процес встановлення, ідентифікації та перепоховання загиблих Українських військових. Відповідно до даних Національного військово-історичного музею, у тих боях 7—31 серпня 2014 року полягло 1360 українських бійців, 28 вважають зниклими безвісти». Вцілілі учасники тих пекельно-серпневих подій називають ще більшу кількість загиблих. Але, як написав у своїй книжці «Блокпост» поет і воїн Борис Гуменюк, «Хто плаче за цифрами?...» Подаємо уривки з його інтерв'ю Укрінформу 19 вересня 2014 року з приводу виходу його книжки поезій «Вірші з війни», про яку Іван Андрусяк написав так: «Це найпотужніше з усього, на що спромоглася наша література за останні кілька років. Принаймні за останні кілька років... це найсправжніша сучасна укр. література. Можливо й за всю незалежність».

Національна акція «Стіл пам’яті»

Бібліотека ім. П.Й. Панча долучається до національної акції «Стіл пам'яті», присвяченої тим, хто віддав свої життя, захищаючи Україну.
Ми залишаємо символічно зарезервоване місце для тих, хто вже не сяде за цей стіл, не відкриє улюблену книжку, не зустрінеться з рідними та друзями. Для тих, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу та можливість жити у своїй Незалежній Державі.

Цей стіл — знак пам’яті, вдячності та шани. Він нагадує нам, що за кожним мирним днем, за можливістю працювати, читати, спілкуватися й мріяти стоїть жертовність наших захисників.
🕯️ Пам’ятаємо кожного. Шануємо кожного. Не забудемо.
Вічна пам’ять Героям, які віддали життя за Україну.
Слава Україні! Героям Слава! 

«Енеїда модерна» Леоніда Полтави — інтелектуальна зброя проти радянської імперії та російського шовінізму

Ім’я Леоніда Полтави довгий час не було відоме в Україні. Радянська пропаганда зарахувала Леоніда Полтаву до «зрадників». Так само, як писали, що Мазепа прислужував шведам, а Бандера, Шухевич, Коновалець, Мельник – нацистам, замовчуючи основну мету такого тимчасового співіснування. Активні українці використовували будь-яку історичну можливість, щоб вибороти волю Україні! Леонід Полтава опинився «остарбайтером» у Берліні, в’язнем у Потсдамі. Це пов’язано з його виїздом за межі країни, а, отже, і літературна спадщина не популяризувалася у рідному краї. Проте автор був досить відомим за кордоном. У приватному листі до Дмитра Нитченка від 12 серпня 1981 року прямо наголошував про себе: «Я — бандерівець, який уміє шанувати людей». Називаючи себе бандерівцем у листі до літературознавця, він підкреслював свою приналежність до державної української націоналістичної традиції та водночас широту поглядів на повагу до інакшомислення серед патріотів. 

Книжкова виставка "Незламна держава: Хроніка боротьби за українську Незалежність" ( до Дня Незалежності України)

День Незалежності України — особливе свято для кожного з нас. Це не лише дата в календарі, а символ багатовікової боротьби українського народу за право бути вільним, самостійно визначати власне майбутнє, зберігати свою мову, культуру, традиції та пам’ять.
Українська історія сповнена прикладів прагнення до свободи. Від часів Київської Русі, козацької держави та визвольної боротьби українців у різні історичні періоди — до проголошення Незалежності сучасної України — наш народ неодноразово виборював право на власну державність і, попри втрати, репресії, заборони та спроби знищити українську ідентичність, зберіг свою волю до свободи.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Ця подія стала визначальним моментом новітньої історії нашої держави, а 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі український народ підтвердив свій вибір: понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні, підтримали Незалежність України.

Проте здобуття Незалежності не стало завершенням боротьби. Україна й надалі відстоює своє право на свободу та територіальну цілісність. Події Помаранчевої революції, Революції Гідності, російська агресія з 2014 року та повномасштабне вторгнення у 2022 році стали новими сторінками боротьби українців за власну державу.
Сьогодні Незалежність для нас — це можливість говорити українською, читати українські книги, знати свою історію, вільно обирати майбутнє своєї країни та жити у державі, яку захищають мільйони українців. Це щоденна праця військових і волонтерів, медиків і рятувальників, учителів, бібліотекарів, науковців, митців, підприємців і всіх тих, хто продовжує працювати заради України.
До Дні Незалежності України бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала книжкову виставку «Незламна держава: Хроніка боротьби за українську Незалежність».
Запрошуємо до бібліотеки переглянути книжкову виставку.
З Днем Незалежності, Україно!💙💛
Нехай наша країна буде вільною, сильною, єдиною та мирною!

Книжкова виставка "Прапор нації: небо, хліб і воля України" (до Дня Державного Прапора України)

День Державного Прапора України — це офіційне державне свято, яке щороку відзначають 23 серпня. Воно присвячене одному з трьох ключових державних символів країни — синьо-жовтому стягу. Свято встановлено у 2004 році Указом Президента України Леоніда Кучми №987/2004. Дата обрана на згадку про події серпня 1991 року, коли народні депутати вперше внесли синьо-жовте знамено до сесійної зали Верховної Ради України. Синьо-жовте поєднання має глибоке історичне коріння. Ми бачимо ці кольори в символіці українських міст часів Київської Русі, а козаки використовували синє тло з жовтими елементами на своїх знаменах. Найпопулярніша народна версія описує прапор як чисте синє небо над жовтими полями пшениці. Після Революції Гідності та початку російської агресії прапор перестав бути просто офіційним атрибутом. Сьогодні він уособлює свободу, гідність, боротьбу за волю та єдність усього українського народу.
До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала книжкову виставку, на якій представлено найважливіші віхи утвердження нашої держави.
 

Нові книги — нові можливості для наших читачів

Щиро дякуємо Anna Kurchenko та Марії Любвіній, які поповнили фонд нашої бібліотеки новими книжками! 📖 Ми вдячні всім, хто підтримує бібліотеку та допомагає їй розвиватися. 💙💛 Впевнені, що кожна подарована книга обов’язково знайде свого читача!

«Мій любий краю, всі пісні мені лише тобою дані» (До 105-річчя від дня народження Леоніда Полтави)

«Полтава... не виношував своїх поезій, вони хвилею заливали його, і він їх швиденько кидав на папір, з удатними й невдатними і образами й фразами».

«Він писав легко, багато й розхристано. Усе це пішло в забуття. Але якби знайшовся терплячий літературознавець і перечитав усе Полтавою написане, думаю, можна було б укласти вибір речей, що могли б претендувати на скромне, але власне місце в історії літератури». 

Юрій Шерех-Шевельов

Ім’я цього талановитого поета, письменника, драматурга, перекладача, публіциста, учасника націоналістичного підпілля революційної ОУН на Сумщині Леоніда Полтави більше відоме за межами України, ніж на Батьківщині. Його справжнє прізвище — Пархомович, а прізвище-оберег — Єнсен. Він народився на Сумщині 24 серпня 1921 року в освіченій родині інтелігентів: батько Едуард Адамович — лікар-хірург, мати Любов Іванівна — учителька. Умовна історія роду Єнсенів бере початок з часів відомої Полтавської битви 1709 року, коли його далекий предок у спілці з українськими вояками гетьмана Мазепи воював за волю України, а після поразки українців уже не повернувся до Швеції, а залишився на українській землі. Початкову й середню освіту юнак набув у Вовківецькій школі.