Богдан Гаврилишин — українець, який змінив світ (До 100-річчя від дня народження)

19 жовтня в Україні відзначають Всеукраїнський день відповідальності людини. Вибір саме цієї дати пов’язаний з українським громадським діячем і економістом Богданом Гаврилишиним, автором «Декларації відповідальності людини». 

Богдан Гаврилишин — видатний українець, науковець, економіст, громадський діяч, меценат і один із тих людей, чиє життя є прикладом неймовірної сили духу, працьовитості та відданості своїй країні.
Він народився 19 жовтня 1926 року в селі Коропець на Тернопільщині. Його юність припала на надзвичайно складні роки української історії — Другу світову війну та повоєнний час. У 1949 році Богдан Гаврилишин опинився в Канаді, де почав новий етап свого життя. Працюючи лісорубом, він водночас здобував освіту, а згодом став доктором економіки та розпочав успішну міжнародну кар’єру.
Багато років Богдан Гаврилишин працював у Женеві в Міжнародному інституті менеджменту, консультував уряди різних країн, міжнародні організації та представників великого бізнесу. Він був радником президентів і прем’єр-міністрів, брав участь у роботі Всесвітнього економічного форуму в Давосі, а його думка була важливою для людей, які приймали рішення на найвищому рівні.
Проте, попри міжнародне визнання, Україна завжди залишалася для нього особливою. Після проголошення Незалежності Богдан Гаврилишин активно долучився до процесів державотворення, допомагав українським політикам та управлінцям, виступав за розвиток демократичних інституцій, відповідального лідерства та громадянського суспільства.
Однією з найвідоміших його праць стала книга «Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств», у якій він аналізував різні моделі розвитку держав і намагався відповісти на важливе питання: якою має бути країна, щоб її громадяни могли жити гідно, вільно та відповідально.
Особливу увагу Гаврилишин приділяв молоді. Він вірив, що саме нове покоління здатне змінити Україну. Тому створив молодіжні програми та Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, підтримуючи українців, які прагнули здобувати міжнародний досвід, розвивати лідерські якості та повертатися в Україну, щоб працювати заради її майбутнього.
Його життєва філософія була дуже простою і водночас глибокою: «Прагни не до успіху, а до цінностей, які він дає». Для Гаврилишина успіх ніколи не був самоціллю. Він вважав, що справжня цінність людини — у тому, що вона може зробити для інших, для суспільства та своєї країни.
Богдан Гаврилишин пішов із життя 24 жовтня 2016 року, але його ідеї продовжують жити. Його спадщина — це не лише книги, наукові праці чи професійні досягнення. Це передусім віра в Україну, відповідальність за її майбутнє та переконання, що зміни починаються з кожної окремої людини.
Сьогодні, згадуючи Богдана Гаврилишина, ми говоримо про людину, яка могла стати громадянином світу, але завжди залишалася великим українцем. Його життя переконливо доводить: незалежність держави — це не лише політичний статус, а щоденна праця людей, які розвивають її, захищають, навчаються, створюють і вірять у її майбутнє.

«Щоденники» Сергія Єфремова: особистісний вибір у тоталітарну добу» (До 150-річчя від дня народження Сергія Олександровича Єфремова)

«Все, що я думаю, при тій поганій старій владі я б міг цензурно писати. Тепер я не маю такої можливості, і я спеціально заводжу щоденник, щоб всі свої думки і рефлексії з приводу нової влади там записувати».

Сергій Єфремов

Сергіій Олексаандрович Єфремов  — український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української академії наук (з 1919), віце-президент ВУАН (з 1922), дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, публіцист, один із творців української журналістики. Брав участь у розробці концепції української державності, української національної культури й освіти. Репресований 1930 року у результаті сфабрикованого радянською владою процесу Спілки визволення України. Посмертно реабілітований 1989 року.

«Щоденники» Сергія Єфремова — унікальне відтворення історичних подій, що призвели до втрати нашої незалежності та спотворення духовності нації. Це неоціненна хроніка українського життя 20-х років — часу, про який збереглося так мало правдивих свідчень. «Щоденники», які майже 70 років знаходились в архівах КДБ України, у 1990 р. було передано в Інститут архівознавства Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського разом з іншими особовими документами С.О.Єфремова. Нині вони увійшли до колекції документів репресованих вчених України.
Історично «Щоденники» охоплюють 1923–1929 роки, і наразі вони визнані одним із найгостріших, безкомпромісних та детальних антирадянських документів своєї епохи. Вираз «антирадянські на 200 відсотків» абсолютно точно описує їхній зміст, оскільки Єфремов не просто критикував окремі недоліки системи, а глибоко ненавидів і заперечував саму суть більшовицького режиму.

Сергій Єфремов: «хрещений батько» Української Народної Республіки, «совість української нації»

«Каятись не буду, отже перспектива виявляється: мандрівочка, і, мабуть, неблизька, пахне».

Сергій Єфремов — перший український професійний публіцист, блискучий літературознавець, який відкрив літературні таланти Володимира Винниченка та Спиридона Черкасенка, один з лідерів провідних політичних українських партій початку XX ст. (Українська демократична партія, Українська радикальна партія, Українська демократично-радикальна партія, Товариство українських поступовців, Українська партія соціалістів-федералістів), врешті — Центральної ради, у котрій як спеціаліст з національного питання він став керівником (міністром) Секретаріату з національних справ України. Сергій Єфремов уперше вжив назву Українська Народна Республіка, тобто став «хрещеним батьком» УНР. 

Народився 1876 р. у с. Пальчик (тепер Черкаська область) в родині священика. Справжнє прізвище Сергія Єфремова — Охріменко. Батьки Сергія Єфремова хотіли дати йому духовну освіту, але він вступив на юридичний факультет Київського університету, а потім вже змінив профіль навчання. Коли Сергій ще тільки закінчував навчання в університеті (1901), його ім'я вже ставало добре відомим у літературних колах України як упорядника літературної антології «Вік», що містила в трьох томах кращі зразки нової української літератури. Ця тритомна антологія була своєрідною підготовчою роботою Сергія Єфремова до його головної наукової праці «Історія українського письменства». Опублікована вперше в 1911 р., вона потім лише за життя автора перевидавалася чотири рази — унікальний і єдиний випадок в історії українського літературознавства як давнішого, так і нового часу.
Ідеологічний метод дав змогу Сергію Єфремову визначити канон українського письменства («Слово о полку Ігоревім», І. Вишенський, Г. Сковорода, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко, Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Леся Українка, М. Коцюбинський та ін). Цим каноном користувалося навіть радянське літературознавство, котре відхрещувалося від Сергія Єфремова як від націоналіста і вбачало в ньому найбільшого ревізіоніста марксизму. Видав ряд монографічних нарисів, присвячених творчості Марка Вовчка, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Івана Карпенка-Карого, Панаса Мирного та інших.

Інформаційно-просвітницька година «Юрій Клен у пошуках Вічної Жіночності»

«Навіщо нам кохати жінку,
Коли споваби повен світ?»

Історія української літератури нараховує чимало імен, що увійшли в її обіг практично одночасно з здобуттям незалежності України. Серед них дуже оригінальна постать Юрія Клена — Освальда Бургардта (1891—1947) — перекладача, поета, літературознавця, представника київських «неокласиків», близького до «вісниківської квадриги» (Євген Маланюк, Олег Ольжич, Леонід Мосендз і Олена Теліга), фактично члена Празької групи поетів. Тож спеціально для нашої чудової жіночої аудиторії у рамках інформаційно-просвітницької години розповіли про Юрія Клена як співця Вічної Жіночості.

Коли любов до книги творить дива: 200 книжок від Даринки Ясинчук та її спільноти

Уявіть собі: у країні вирує війна, столиця палає, вибухи лунають поруч і вдень, і вночі. А 14-річна школярка разом зі своїми підписниками в Instagram збирає для бібліотеки 100 книжок!
А нам і уявляти не треба. Бо для нас це стало реальністю!
За ініціативи та безпосередньої участі юної букблогерки й письменниці Даринки Ясинчук фонд нашої бібліотеки поповнився не сотнею, а 200 чудовими книжками! Ми впевнені, що кожна з них відкриє нашим читачам нові світи, дозволить відволіктись від важкого сьогодення та подарує позитивні емоції.
Висловлюємо Даринці та її чудовій спільноті щиру вдячність за небайдужість, щедрість душі, невтомну любов до книги, вагомий внесок у розвиток культури читання та збагачення українського культурного простору. Дякуємо за те, що навіть у найскладніші часи ви допомагаєте книгам знаходити своїх читачів, а людям — відчувати радість читання.
Бажаємо юній письменниці творчого натхнення, здійснення найзаповітніших мрій, нових літературних звершень і вдячних читачів! 

Нехай любов до книги й надалі об’єднує людей і творить справжні дива.

Книгообмін у бібліотеці: жіноче коло, книжкові історії та тепле спілкування

Вчора у нашій бібліотеці відбулася тепла зустріч жіночого кола, об’єднаного любов’ю до читання та бажанням ділитися книжковими скарбами.
Ініціаторкою та організаторкою зустрічі стала Світлана Максимець, головна редакторка інтернет-видання «Вікенд». Учасниці принесли книги, якими хотіли поділитися, рекламували свої вподобання, обговорювали прочитане, обмінювалися враженнями та відкривали для себе нові літературні світи. Виявилося, що книгообмін — це чудова нагода познайомитися, поспілкуватися за горнятком кави та знайти однодумців.
Дякуємо Світлані Максимець і всім учасницям за чудову атмосферу, обійми, посмішки, смаколики та щиру любов до книжок! До нових зустрічей у нашій бібліотеці!

Книжкова виставка «Бачити серцем: Мистецтво як дзеркало епохи» (До Дня художника України)

До Дня художника України представляємо книжкову виставку «Бачити серцем: Мистецтво як дзеркало епохи».
Мистецтво — це особлива мова, якою художники розповідають про свій час, передають почуття, відображають історичні події та відкривають глядачам красу навколишнього світу. У картинах оживають епохи, звучать людські історії та знаходять відображення душа й характер народу.

Запрошуємо всіх охочих познайомитися з виданнями про видатних українських митців, їхню творчість і неповторний світ образотворчого мистецтва. 

Адже бачити серцем означає відчувати глибше, помічати більше й відкривати красу навіть у найменших деталях.