Коли любов до книги творить дива: 200 книжок від Даринки Ясинчук та її спільноти

Уявіть собі: у країні вирує війна, столиця палає, вибухи лунають поруч і вдень, і вночі. А 14-річна школярка разом зі своїми підписниками в Instagram збирає для бібліотеки 100 книжок!
А нам і уявляти не треба. Бо для нас це стало реальністю!
За ініціативи та безпосередньої участі юної букблогерки й письменниці Даринки Ясинчук фонд нашої бібліотеки поповнився не сотнею, а 200 чудовими книжками! Ми впевнені, що кожна з них відкриє нашим читачам нові світи, дозволить відволіктись від важкого сьогодення та подарує позитивні емоції.
Висловлюємо Даринці та її чудовій спільноті щиру вдячність за небайдужість, щедрість душі, невтомну любов до книги, вагомий внесок у розвиток культури читання та збагачення українського культурного простору. Дякуємо за те, що навіть у найскладніші часи ви допомагаєте книгам знаходити своїх читачів, а людям — відчувати радість читання.
Бажаємо юній письменниці творчого натхнення, здійснення найзаповітніших мрій, нових літературних звершень і вдячних читачів! 

Нехай любов до книги й надалі об’єднує людей і творить справжні дива.

Книгообмін у бібліотеці: жіноче коло, книжкові історії та тепле спілкування

Вчора у нашій бібліотеці відбулася тепла зустріч жіночого кола, об’єднаного любов’ю до читання та бажанням ділитися книжковими скарбами.
Ініціаторкою та організаторкою зустрічі стала Світлана Максимець, головна редакторка інтернет-видання «Вікенд». Учасниці принесли книги, якими хотіли поділитися, рекламували свої вподобання, обговорювали прочитане, обмінювалися враженнями та відкривали для себе нові літературні світи. Виявилося, що книгообмін — це чудова нагода познайомитися, поспілкуватися за горнятком кави та знайти однодумців.
Дякуємо Світлані Максимець і всім учасницям за чудову атмосферу, обійми, посмішки, смаколики та щиру любов до книжок! До нових зустрічей у нашій бібліотеці!

Книжкова виставка «Бачити серцем: Мистецтво як дзеркало епохи» (До Дня художника України)

До Дня художника України представляємо книжкову виставку «Бачити серцем: Мистецтво як дзеркало епохи».
Мистецтво — це особлива мова, якою художники розповідають про свій час, передають почуття, відображають історичні події та відкривають глядачам красу навколишнього світу. У картинах оживають епохи, звучать людські історії та знаходять відображення душа й характер народу.

Запрошуємо всіх охочих познайомитися з виданнями про видатних українських митців, їхню творчість і неповторний світ образотворчого мистецтва. 

Адже бачити серцем означає відчувати глибше, помічати більше й відкривати красу навіть у найменших деталях.

Юрій Клен «Прокляті роки»: молитва за убієнними. Пам'ятаємо завжди

Вважай за магію страшну чисел:
Ось пекло, це землі частина шоста,
А край зелених верб і пишних зел,
Що скрізь його покрила вже короста,-

Останній в пеклі круг, дев'ятий круг.
О фабрики й кремлі з людської кости!
Який співець поему склав про холод,
Чи розповів, як то людей в наш вік
Крушив і чавив пролетарський молот?
В скількох кровях купаючи той герб,
Жнива справляв на людській ниві серп?

                                                 Юрій Клен

Поема «Прокляті роки» Юрія Клена — це один із найпотужніших творів-реквіємів в українській літературі, присвячений трагедії Розстріляного відродження, сталінським репресіям та Голодомору 1932–1933 років.

За кров'ю німець, за вибором і болем — українець, Юрій Клен (справжнє ім'я Освальд Бурґгардт), бувши учасником групи київських «неокласиків», на власні очі бачив, як радянський режим нищив українську інтелігенцію та селянство. Коли українських неокласиків почали репресувати, лише він один із «грона п’ятірного» зумів урятуватися. Скориставшись німецьким походженням, він на початку 1930-х разом із родиною виїхав із СРСР. Це була не втеча до свободи, а вимушений вихід із радянського пекла. Він став мостом між європейською культурою і знищеним поколінням Розстріляного відродження. І саме там, в еміграції, він зміг відкрито й безцензурно описати весь жах більшовицького терору у своєму найгострішому тексті — поемі «Прокляті роки». Адже перед нами документ епохи, написаний талановитою і чесною рукою очевидця. Цей твір став живою епітафією друзям поета: Миколі Зерову, Михайлу Драй-Хмарі, Павлу Филиповичу та іншим митцям, які загинули в таборах або були розстріляні. Це не просто літературний твір. Це документ болю. Віршований вирок режиму, який нищив інтелект і називав це «новим світом». У кожному рядку — тіні друзів, у кожній строфі — відповідальність за тих, кому не дали сказати останнє слово. 

«Жебрак, мандрівник, лицар і поет» (До 135-річчя від дня народження Юрія Клена)

«Край твій вимер. 

Вітер гасає по жертвах. 

Тільки святий Володимир 

Високо понад Дніпром 

Благословляє мертвих 

Погаслим хрестом».

Юрій Клен

«І для Ю. Клена йде нова доба – «в грозі, у блиску, в громі»... Не для покірних є його наука, він знає інший світ: тих, що «шаленства прапор» розгорнули; що вабить їх «далекий поклик зваби і жаги»; що їх богами є «грізні серафими». Спалити крила й згинути в вогні – коротко, але жити». 

Дмитро Донцов   

Ці рядки з поеми «Мандрівка до сонця» належать великому українському поетові ХХ століття і етнічному німцю, який при народженні дістав ім’я Освальд Екарт Бурґгардт. Один з київських неокласиків, якому судилось вирватися з окупованої більшовиками України на Захід і під псевдонімом Юрій Клен розбудовувати державу українського слова на нечужій чужині. Його поезія — це не інтимні зітхання і сльози, а висока інтелектуальна лірика, філософічність, строгі класичні форми (сонети, терцини) та повага до світової культури.

Майбутній поет народився 4 жовтня 1891 року в селі Сербинівці Подільської губернії Російської імперії (нині — на Вінниччині) в родині купця Фрідріха Адама Бурґгардта, чий батько переселився на українські землі з Пруссії, та балтійської німкені Сідонії Амалії Бурґгардт, до шлюбу Тіль. Мав двох старших сестер — Вікторію і Жозефіну, яка через багато років напише німецькою мовою книгу про його життя і творчість.
Зростав Клен у чотиримовному середовищі: вдома розмовляли німецькою, місцева польська шляхта спілкувалась польською, селяни говорили українською, а в школі та державних установах панувала російська. Його шкільні товариші-євреї говорили здебільшого своєю мовою, не дивно, що він навчився і їхньої мови. Закінчивши початкову школу, навчався у гімназії в Немирові, потім у Першій київській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. А далі вступив на історико-філологічний факультет Університету Святого Володимира (романо-германський відділ).

Професія, що залишає слід у серці

Напередодні Дня працівників освіти бібліотека ім. П. Панча представляє книжкову виставку, присвячену людям, які щодня навчають, надихають, підтримують і допомагають відкривати світ.
Учитель — це покликання, терпіння, мудрість і щоденна праця, результати якої часто стають помітними через роки.
Запрошуємо наших читачів завітати до бібліотеки, переглянути виставку та знайти книгу, яка подарує приємні спогади про шкільні роки або допоможе по-новому поглянути на професію вчителя.
💙💛 Вітаємо всіх педагогів із професійним святом! Дякуємо за вашу працю, знання, турботу та віру у своїх учнів!

Книжкова виставка "Під покровом звитяги: шлях українських захисників крізь віки" (До Дня Покрови Пресвятої Богородиці, українського козацтва, Захисників і Захисниць України)

Покрова Пресвятої Богородиці — це свято, яке українці (згідно з новим календарем) відзначають 1 жовтня і яке є не просто релігійною подією, а уособленням національної єдності, захисту та духовної сили, особливо в часи війн і випробувань.

Свято Покрови сягає корінням X століття. Згідно з легендою, під час облоги Константинополя Пресвята Діва Марія явилася людям і накрила їх своїм омофором, даруючи захист. В Україні в добу козацтва  особливо шанували Богородицю, козаки вважали її своєю небесною покровителькою, молилися їй перед битвами та будували на її честь храми.
У XX столітті тяглість поколінь виявилася у створенні саме на Покрову  (14 жовтня за старим стилем) Української повстанської армії (УПА).
І зараз, коли під час новітньої екзистенційної війни, яку розв'язала Росія проти нашої країни, ми боремося за збереження української державності й самого існування українського народу, Покрова залишається сакральним символом захисту нашого війська, на честь якого в Україні відзначають  День захисників і захисниць. Сьогодні, як і кожен день, ми підносимо свої молитви до Богородиці і з глибокою вдячністю згадуємо наших янголів-охоронців — Збройні Сили України, які в будь-яку пору року — в люті морози чи мряку, під пекучим сонцем чи зливою — цілодобово, незмінно, ось уже тринадцятий рік, стоять на захисті нашої Незалежності, нещадно б'ючи окупанта й звільняючи наші території. Низький уклін і вічна пам'ять тим, хто загинув, аби ми жили повним, насиченим життям — попри тривоги, смерті й страждання. 

Допомагаймо українській армії, бо в наступні непрості 20-30-ті роки 21 століття саме Збройні Сили України будуть єдиною силою, здатною зупинити мерзенну, страшну ворожу російську навалу, саме Збройні Сили України будуть єдиним запобіжником розповзання цієї нечисті країнами вільного світу. 

Слава ЗСУ! 

Слава нації! 

Слава Україні!
Бібліотека ім. П. Й. Панча запрошує вас відвідати книжкову виставку, присвячену цьому великому й значущому дню.