Воркшоп «Мої сенси»: малюємо те, що важливо

20 вересня о 13:00 запрошуємо до нашої бібліотеки на творчий воркшоп «Мої сенси», які проведуть для вас волонтерки та мисткині Liubov E-va та Anna Derevyanko.
Цього разу будемо не просто малювати — ми створюватимемо власний дизайн на одязі, перетворюючи звичайну річ на особисту та унікальну. Обирайте символи, слова, образи й кольори, які розповідають саме вашу історію, передають ваш настрій, мрії та життєві сенси. Приходьте за натхненням і гарним настроєм! 
Малюємо, творимо, говоримо про важливе через мистецтво.

Жертва сталінського терору (До 135-річчя від дня народження Павла Филиповича)

«З усіх дослідників цієї доби він був найавторитетнішим і найглибшим... Це була ходяча енциклопедія». 

Григорій Костюк

Павло Петрович Филипович (псевдонім — Павел Зорев; 02.09 (20.08).1891 — 03.11.1937) — поет, літературознавець, перекладач, педагог, народився в селі Кайтанівка на Черкащині.
Він успішно закінчив чотири класи гімназії, далі здобув середню освіту в престижній Київській колегії Павла Ґалаґана (приватній чоловічій гімназії, сьогодні в цій будівлі — Національний музей літератури України), яку закінчив із золотою медаллю. Далі був в університеті, який тепер називається Київський національний університет імені Тараса Шевченка, а тоді — Київський університет святого Володимира. Нагороджений золотою медаллю за дипломну роботу, залишився працювати в університеті (разом із Миколою Зеровим вів семінари з історії української літератури), став професором. Як викладач не мав улюбленців або відторгнутих з-поміж студентів: за спогадами Тодося Осьмачки, «з усіма був рівний». У юності почав писати свої перші твори під псевдонімом Павло Зорев. Твори юного поета друкувалися в російських журналах «Вестник Европы», «Жатва», «Заветы». Із 1917 — пише тільки українською; свої поезії друкував у «Музагеті», в альманасі «Гроно» (1920). Дослідник проблем російсько-українських літературних зв’язків, творчості українських класиків, теоретичних проблем літературознавства. Автор поетичних збірок «Земля і вітер» (1922) та «Простір» (1925), позначених глибиною думки й досконалістю форми.

Входив до літературного угруповання неокласиків, позиції яких відважно захищав у літературній дискусії 1925 — 1928. Перекладач французьких поетів Шарля Бодлера, П’єра-Жана Беранже, Поля Верлена. Був співробітником Постійної комісії для видання пам’яток новітнього українського письменства при ВУАН і київській філії Інституту ім. Т.Шевченка Наркомосу УСРР, членом Бібліологічного товариства при ВУАН. Павла Филиповича ще за життя визнавали світочем української науки: «одна з провідних постатей нашого національно-культурного процесу» (М. Орест), «висока наукова об’єктивність та ерудиція» (В. Державин), «скрупульозна аналіза текстів та їх порівняння» (Г. Костюк), «високий професіоналізм, блискуча ерудиція, добра обізнаність із літературним контекстом, інтелектуальний динамізм і насиченість його праць» (В. Поліщук). Про себе і свою діяльність Павло Филипович писав так: «Я робітник в майстерні власних слів, / Та всі слова я віддаю усім. / Будую душі, викликаю гнів, / Любов і волю вводжу в кожний дім».

Книжкова виставка "Перший дзвоник — перший крок до нових горизонтів" (до Дня знань 1 вересня)

Сьогодні, 1 вересня, ми традиційно відзначаємо день знань. На жаль, це свято вже 13-й рік відбувається в умовах російсько-української війни, п'ятий — повномасштабної. Для 707 українських дітей перший дзвоник не пролунає вже ніколи, бо їх вбила росія, більш ніж 20 тисяч країна-агресор незаконно депортувала, ще понад 2 тисячі маленьких українців вважаються зниклими безвісти. Вбиваючи дітей, Росія намагається позбавити нас майбутнього. Знищуючи нашу культурну спадщину, руйнуючи заклади освіти, спалюючи українські книжки — стерти нашу ідентичність. Але попри все Україна міцно тримає оборону й дає жорстку відсіч ворогу. Ми уклінно дякуємо українським воїнам за захист, пам'ятаємо всіх, хто віддав найдорожче за нашу можливість жити, вчити й навчатися. У цей день ми хочемо привітати учнів, їхніх батьків, вчителів зі святом і побажати їм безпечного навчання, здоров'я, витримки, неймовірних відкриттів і нових звершень! 

До Дня знань бібліотека імені П. Й. Панча підготувала книжкову виставку, де можна побачити чудові зразки літератури для дітей від українських класиків у надзвичайно красивому оформленні, пригадати імена відомих українських мислителів, педагогів, які зробили значний внесок у розвій національної культури.

Дякуємо за подаровані книжки

Дякуємо нашим читачам Василю Близнюку та Григорію Шведу за подаровані книжки ❤️

Digital-розвідка: відкриваємо світ Інтернету

Сьогодні наша бібліотека стала простором для знайомства з можливостями сучасних цифрових технологій та безпечного користування Інтернетом — не дивлячись на постійні повітряні тривоги, у бібліотеці все-таки відбувся День відкритих дверей «Digital-розвідка: відкриваємо світ Інтернету».

Відвідувачі дізналися більше про корисні онлайн-ресурси, цифрові сервіси, пошук інформації та правила безпечної поведінки в мережі.
Особливу увагу приділили тому, як не загубитися у величезному потоці інформації, розпізнавати сумнівний контент і користуватися цифровими можливостями з користю для навчання, роботи та повсякденного життя.
Вкотре переконуємо, що сучасна бібліотека — це не лише про книги, а й про сучасний простір знань, відкриттів та нових можливостей.

«У нас був і залишається єдиний ворог — Росія» (До Дня пам'яті захисників, що загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України)

Президент Володимир Зеленський встановив 29 серпня Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни. Відповідний указ №621/2019 він підписав 24 серпня 2019 року. Символікою цього дня є квітка соняшника, адже у серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.
29 серпня, коли був розстріляний так званий «зелений» коридор пекельного Іловайська, згадайте тих, хто, не жаліючи свого життя, пішов захищати наше майбутнє...
Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

Як відомо, бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу — місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. Унаслідок вторгнення регулярних підрозділів Збройних Сил РФ та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення. 28 серпня становище наших військових стало критичним. Згідно зі звітом Міністерства оборони України, вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року, а загальна кількість контингенту складала: 3,5 тис. осіб особового складу, 60 танків, 320 БМД (БМП), 60 гармат, 45 мінометів, 5 ПТРК. Тим часом, президент Росії Володимир Путін, граючи роль миротворця, 29 серпня запропонував проросійським бойовикам відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових. Цитуємо Вікіпедію: «Станом на кінець серпня 2017 року практично завершено процес встановлення, ідентифікації та перепоховання загиблих Українських військових. Відповідно до даних Національного військово-історичного музею, у тих боях 7—31 серпня 2014 року полягло 1360 українських бійців, 28 вважають зниклими безвісти». Вцілілі учасники тих пекельно-серпневих подій називають ще більшу кількість загиблих. Але, як написав у своїй книжці «Блокпост» поет і воїн Борис Гуменюк, «Хто плаче за цифрами?...» Подаємо уривки з його інтерв'ю Укрінформу 19 вересня 2014 року з приводу виходу його книжки поезій «Вірші з війни», про яку Іван Андрусяк написав так: «Це найпотужніше з усього, на що спромоглася наша література за останні кілька років. Принаймні за останні кілька років... це найсправжніша сучасна українська література. Можливо й за всю незалежність».

Національна акція «Стіл пам’яті»

Бібліотека ім. П.Й. Панча долучається до національної акції «Стіл пам'яті», присвяченої тим, хто віддав свої життя, захищаючи Україну.
Ми залишаємо символічно зарезервоване місце для тих, хто вже не сяде за цей стіл, не відкриє улюблену книжку, не зустрінеться з рідними та друзями. Для тих, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу та можливість жити у своїй Незалежній Державі.

Цей стіл — знак пам’яті, вдячності та шани. Він нагадує нам, що за кожним мирним днем, за можливістю працювати, читати, спілкуватися й мріяти стоїть жертовність наших захисників.
🕯️ Пам’ятаємо кожного. Шануємо кожного. Не забудемо.
Вічна пам’ять Героям, які віддали життя за Україну.
Слава Україні! Героям Слава!