Як народилась пісня «Diamonds and Rust»: особиста історія Джоан Баез і Боба Ділана

Цього місяця ми відзначаємо 85-річчя Боба Ділана, культового музиканта, автора пісень, актора, художника і письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури 2016 року. Проте не можна не згадати іншу яскраву особистість, символ лівого антивоєнного американського руху — Джоан Баез. Саме вона зробила з бешкетника та злодюжки зірку американської фолк-сцени 60-х.
Інформаційно-просвітницьку годину, присвячену Джоан Баез, підготував та провів бібліотекар Анатолій Редько.
Джоан, яку у школі називали мавпою (вона мексиканка по батьку), за кілька років стала символом передової американської молоді.
На протестних акціях вона стоїть поруч з Мартіном Лютером Кінгом. А її голос потрапив навіть на платівку в Радянському Союзі! А ось у сам Радянський Союз співачку не впустили, адже вона , в першу чергу, була борцем за права людини і весь час виступала проти політичних репресій у Радянському Союзі. А голос її вражав навіть тих, кому більш до вподоби рок-н-ролл Літла Річарда чи Джері Лі Льюіса.

Кохання Боба Ділана та Джоан Баез — це одна з найвідоміших і найбільш драматичних лавсторі у світі музики 1960-х років. Важко заперечити відомий з тих часів вислів: "Голос Джоан - як ангел, а його - як гравій."  Їхні стосунки часто описують як поєднання творчого генія, політичного активізму та особистої драми. Вони зустрілися на початку 1960-х, коли Джоан Баез уже була "королевою фолку", а Ділан — молодим талановитим виконавцем, що починав здобувати популярність. Баез допомогла Ділану вийти на велику сцену, виконуючи його пісні на своїх концертах. Баез була захоплена філософським змістом пісень Ділана, без тями була закохана в нього. Вона намагалася зробити його частиною політичного руху за громадянські права, тоді як Ділан прагнув більшої творчої свободи, грошей та відмежовувався від ролі "голосу покоління". Коли Ділан став суперзіркою, Баез стала непотрібною Ділану. Він знайшов собі жінку по крові і дуже майстерно образив Джоан, запросивши виступати разом, а коли вона приїхала на концерт, то просто не допустив її на сцену.

Їхній розрив був болісним і відображений у багатьох піснях. Джоан багато років псувала собі здоров'я антидепресантами. Ми звернули увагу відвідувачів нашої інформаційно-просвітницької годині на композицію Джоан Баез "Diamonds and Rust (Діаманти та їржа)". Намагання Боба Ділана у 1975 році використати популярність Джоан Баез для розкрутки свого чергового альбому під час туру Rolling Thunder Revue плюс використати її як просто особу жіночої статі у результаті привело до створення нею чудової пісні, не протестної і не політичної — "Diamonds and Rust (Діаманти та їржа)".

Слід зауважити, що Джоан Баез приїздила в Україну разом з американським педіатром Ірвіном Редленером та його дружиною Карен, яка є співзасновницею проєкту Ukraine Children's Action Projec. Організація була створена 2022 року задля того, аби піклуватися про здоров'я дітей, які постраждали від війни. 

Інформаційно-просвітницька година

Перш ніж приїхати до України, Джоан Баез побувала в Польщі. У Варшаві вона зустрілася з дітьми-переселенцями, поспілкувалася з ними та заспівала свої пісні, а дітлахи своєю чергою нагодували її варениками в синьо-жовтих кольорах.
Коли Росія жорстоко вторглася в Україну, мисткиню, відому своїми пацифістськими піснями, зворушила “недвозначна і вражаюча хоробрість” президента Володимира Зеленського, оточеного ворожими арміями зусюдибіч. 

І тоді малярка вшанувала політика авторським портретом, який передає смуток війни, стійкість українського народу та наше прагнення до миру.

На полотні кольорів українського прапора Володимира Зеленського оточують обереги — соняшники та пара білих лелек. Це — символи української нації. Ім'я президента України виведене внизу українською мовою.

І, наостанок, слід додати, що пані Джоан у свої 85 років продовжує співати на різноманітних політичних і неполітичних акціях у США. 

В інтернет-ресурсах є її виступ 21 березня цього року на акції "No kings".

"Чорний травень: біль депортації, викарбуваний у пам'яті" (до Дня скорботи і пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу)

18 травня в Україні згадують один із найжахливіших злочинів радянської влади проти людяности — депортацію кримськотатарського народу. 12 листопада 2015 року Верховна Рада визнала примусове переселення майже всіх кримців з їхньої історичної батьківщини актом геноциду.

Основний етап насильницького вигнання киримли відбувся за лічені дні: починаючи з шостої ранку 18 травня до 16:00 20 травня 1944 року каральні загони НКВС чисельністю в понад 32 тисячі депортували з півострова до Центральної Азії 238 500 кримських татар. На збори дали від кількох хвилин до пів години. Перевозили людей в жахливих антисанітарних умовах у закритих товарних вагонах для худоби, внаслідок чого вже під час такої "подорожі" загинули близько 8 тисяч кримців. Ту невелику кількість кримських татар, що ще залишилася на півострові, депортували пізніше, 27—28 червня 1944 року, разом із вірменами, болгарами і греками. За різними даними, від 20 до 46 відсотків киримли померли або безпосередньо під час переселення, або в перші роки життя на засланні.
Згідно з указом президії Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1948 року було встановлено довічний термін виселення. Скасували документ лише після смерти Сталіна, у липні 1954 року. Кримським татарам дозволили покинути спецпоселення лише через 12 років після депортації, але без права повернення на батьківщину і на конфісковане майно. Заборонили кримцям повернутися додому і в 1967 році, коли СРСР визнав необґрунтованість тотального звинувачення кримськотатарського народу у колабораціонізмі і співпраці з нацистами під час Другої світової війни, що стало формальним приводом для виселення у 1944 році. Де-юре цю заборону зняли в 1974 році, але де-факто кримським татарам не дозволяли повертатися додому аж до 1989-го.
З окупацією Росією півострова у 2014 році знову почалися систематичні репресії проти кримських татар і українців. Щороку, в цей день, ми згадуємо і вшановуємо жертв сталінського і путінського злочинних режимів, а також пам'ятаємо про те, що Крим — це Україна.
Бібліотека ім. П. Й. Панча запрошує вас до перегляду нашої книжкової виставки, з якої ви дізнаєтеся про справжню історію Криму, видатні постаті, в'язнів совісті, а також ознайомитеся з художніми творами українських письменників про Крим.

Зустріч з головою Спілки жінок Києва Лідією Москаленко

21 травня о 14:00 ми розпочинаємо проєкт, приурочений до Дня Києва "Легендарні кияни: розмова про особисте" та запрошуємо на зустріч з головою Спілки жінок Києва Лідією Василівною Москаленко "Сила жіночої спільноти".

Чекаємо на вас у бібліотеці ім.П.Й.Панча (вул.Велика Васильківська, 90).
Вхід вільний.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Щотижня у бібліотеці проходять зустрічі розмовного клубу з англійської мови «Talk Time» — це чудова можливість попрактикувати іноземну мову в дружній та невимушеній атмосфері. Ми збираємося, щоб спілкуватися на цікаві та актуальні теми, обговорювати фільми, подорожі, культуру й повсякденне життя. В нас немає оцінок чи страху помилитися, лише підтримка, нові знайомства та корисна практика. І головне — бажання говорити англійською й розвивати свої мовні навички. Запрошуємо долучатися щотижня по понеділках та середах об 11:00.

Лекція «Дещо з історії київських цвинтарів»

Який вигляд мали київські цвинтарі в минулі століття? Якою була їхня роль у житті міста і чому багато з них сьогодні є зниклими? Лекція «Дещо з історії київських цвинтарів» пропонує дізнатися більше про просторову еволюцію Києва та міську антропологію крізь історію поховань.
Під час зустрічі ми простежимо, як формувалися найдавніші некрополі Києва, як вони змінювалися разом із конфесійною та соціальною структурою міста і як епідемії вплинули на їхнє облаштування.
Окрема увага буде приділена великим трансформаціям XVIII–XIX століть, коли цвинтарі були поступово витіснені з житлових кварталів, а поховальна культура зазнала суттєвих змін. Ми поговоримо про зниклі некрополі, присутність яких сьогодні зберігається лише у старих документах, картах та поодиноких топонімах, а також про те, як «місто мертвих» впливало на життя «міста живих». Обговоримо й наявні в сучасному Києві місця останнього спочинку й те, що на них відбувається.
⏰17 травня (неділя) о 15:00
📍Бібліотека ім. П. Панча, вул. Велика Васильківська, 90, неподалік від ст. метро «Олімпійська».
Вхід вільний, бажана попередня зареєстрація за посиланням.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Щотижня у бібліотеці проходять зустрічі розмовного клубу з англійської мови «Talk Time» — це чудова можливість попрактикувати іноземну мову в дружній та невимушеній атмосфері. Ми збираємося, щоб спілкуватися на цікаві та актуальні теми, обговорювати фільми, подорожі, культуру й повсякденне життя. В нас немає оцінок чи страху помилитися, лише підтримка, нові знайомства та корисна практика. І головне — бажання говорити англійською й розвивати свої мовні навички. Запрошуємо долучатися щотижня по понеділках та середах об 11:00.

Відкриття художньої виставки «Між минулим і майбутнім»: простір творчого діалогу у бібліотеці

У бібліотеці ім. П. Й. Панча відбулося відкриття художньої виставки студентів та викладачів Київського національного університету технологій та дизайну «Між минулим і майбутнім».
Кожна робота — як окрема історія, як мистецький діалог поколінь, де традиція зустрілася з сучасністю, а академічне мистецтво — з новими формами творчого самовираження. Присутні мали змогу поспілкуватися з авторами робіт, дізнатися більше про творчі ідеї та концепції представлених проєктів. 

Виставка «Між минулим і майбутнім» демонструє мистецькі здобутки студентів та викладачів КНУТД, а також створює культурний простір для діалогу та творчого розвитку громади.
Наша бібліотека весь час намагається бути відкритим культурним хабом для різнопланових мистецьких подій, творчих зустрічей і художніх виставок, тому що ми впевнені — саме такі ініціативи сприяють популяризації української культури, сучасного українського мистецтва та підтримці молодих талантів.
Виставка триватиме до 14 червня, тож усі охочі матимуть чудову можливість відвідати експозицію та поринути у світ творчості, де минуле надихає майбутнє.