Книжкова виставка «Літописець життя і побуту українського народу», присвячена творчості І. С. Нечуя-Левицького

Іван Семенович Левицький (псевдонім Нечуй) – корифей української прози, педагог, фольклорист, перекладач, засновник нового жанру в українській літературі – соціально-побутової повісті.

Народився письменник 25 листопада 1838 року в Стеблеві на Черкащині в сім’ї священника. Був напрочуд розумним, опанував латинську, грецьку, церковнослов’янську мови, згодом вивчив французьку та німецьку. Любов’ю до літератури Нечуй-Левицький завдячує батькові. Семен Левицький був прогресивним священником, проповіді читав українською мовою, мав велику бібліотеку, збирав народні пісні, обряди, цікавився історією України, облаштував школу для селян, яку утримував власним коштом. Саме батько ознайомив Івана з творами Т. Г. Шевченка.
Літературну діяльність І. С. Нечуй-Левицький почав у 30 років, коли події минулого й сучасного міг оцінювати усвідомлено. Будучи викладачем російської мови та літератури, він водночас виступав проти тотальної русифікації («Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов’янщини», «Україна на літературних позвах з Московщиною», «Світогляд українського народу»). Франко вважав Левицького найвиразнішим представником реалістичної літературної школи. Нечуй-Левицький у своїх творах відобразив усі верстви українського суспільства, але найкраще він описав життя та побут українського селянства («Дві московки», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»). Іван Семенович майстерно володів словом, вдосконалив літературну українську мову, розширив жанрові межі (оповідання, повісті, романи, есе, новели, п’єси, нариси). «Яка прекрасна мова! Читав – наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя!» - зазначав Михайло Коцюбинський. Водночас, проживши 33 роки в Києві, Нечуй-Левицький писав і про столицю («Хмари», «Афонський пройдисвіт тощо). Мало хто знає, що первісний твір, з якого потім виникла легендарна улюблена всіма комедія «За двома зайцями» (інша назва - «Панська губа, та зубів нема»), теж належить перу Нечуя-Левицького. П’єса мала назву «На Кожум’яках». Її переробив і адаптував до сцени Старицький.
Помер Іван Семенович Левицький у 1918 році. Похований на Байковому кладовищі.
Бібліотека ім. П. Й. Панча пропонує Вам книжкову виставку, присвячену творчості І. С. Нечуя-Левицького.