Англійська мова у бібліотеці Петра Панча

Сьогодні в бібліотеці Петра Панча відбулося друге заняття з англійської мови з Natalia Ruda. Дякуємо усім за плідну працю та цікаве спілкування!

Нам подарували книжки!

     

До нового року ще місяць, а новорічні дива вже почали траплятися. Сьогодні ми отримали неочікуваний подарунок - 25 книжок Стівена Кінга! Цей скарб з’явився у нас завдяки Vladyslav Solodovnyk.
Щиро дякуємо!
Ви назавжди у наших серцях! 💙💛

Книжкова виставка "Безпека у житті, життя у безпеці"

Безпека під час воєнного стану починається з обізнаності.

Важливо не нехтувати своєю безпекою та бути свідомими. 

На нашій виставці ви знайдете рекомендації, як діяти  під час різних надзвичайних ситуацій, бо життя людини - найцінніше.

Книжкова виставка "Корифей українського слова" (До 245-річчя від дня народження Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка)

29 листопада виповнюється 245 років від дня народження українського письменника, громадського діяча, основоположника жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка. Твори письменника утверджували високі морально-етичні якості людини з народу, відіграли помітну роль у розвитку української мови. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист захищав художні можливості української літературної мови. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812). Вистави «Сватання на Гончарівці», «Конотопська відьма» та «Шельменко-денщик» до цього часу захоплюють глядачів усього світу. У виданні першого в Україні журналу «Український вісник» (1816-1817 роки) було надруковано його перші твори, також Квітка-Основ’яненко сприяв виданню альманаху «Молодикъ» (1843-1844 роки).
Прозаїк, новатор він створив цілу галерею національно колоритних персонажів. Найкращі твори автора одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 році в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Твори Основ’яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Творча спадщина Квітки-Основ’яненка налічує близько 80 творів різних жанрів: фейлетони, комедії, оповідання, повісті, історично-художні нариси й літературно-публіцистичні статті. Найвідоміші з них: «Маруся», «Конотопська відьма», «Козир-дівка», «Пан Халявський», «Ганнуся», «Сердешна Оксана», «Сватання на Гончарівці».

Бібліотека ім. П. Й. Панча пропонує Вашій увазі виставку, присвячену творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

Відеоогляд книги «Жінка в Берліні» до всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Сьогодні до всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» бібліотека ім.Петра Панча робить відеоогляд книги «Жінка в Берліні».

Скажімо відверто, дуже складно читати цю книгу зараз, коли в пам’яті ще не загоїлися рани Бучі, Ірпеня, Херсону та інших міст і містечок України, які перебували під окупацією російської армією і того, що твориться на непідконтрольних територіях достеменно ми не знаємо, хіба здогадуємося. І там теж тисячі жіночих історій.

«Неважливо, під якими прапорами та формулами живуть народи; неважливо, яким за якими релігіями слідують і яку реальну зарплату вони отримують: сума сліз, болю та страхів, якими кожен платить за своє існування, залишається постійною.»

«Апостол черні» - духовний заповіт Ольги Кобилянської українському народові

27 листопада виповнюється 160 років з дня народження Ольги Кобилянської. Крім книжкової виставки, підготовленої нашою бібліотекою, хочеться звернути увагу наших читачів і відвідувачів на повість, або швидше, роман «Апостол черні», практично невідомий читацькому загалу.
Більш того, «Апостол чернi» в радянський час взагалі не видавали, оскільки роман вважався націоналістичним. Окремим виданням твір вийшов тільки в 90-х роках. В нашій експозиції представлений примірник ЦБС Голосіївського району видання 1994 року (Львів, «Каменяр»). Бібліотека ім. Петра Панча – четвертий користувач цієї книжки згідно відмітки у контрольному талоні (!). Отже, намагаємось популяризувати наших класиків, бо вони, однозначно, того варті.
Серед адрес, де мешкала родина Кобилянських у Чернівцях, будинок на Панській, 47 . Тут на початку ХХ століття гостював визначний український громадсько-політичний діяч, ідеолог державної незалежності України, засновник і перший ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський.
Нічого дивного у тому, що серед архіву Ольги Кобилянської не так давно виявлений дійсно неоціненний скарб: нарис чеською мовою «Самостійна Україна». Він раніше був невідомий і не друкувався. Після введення цього твору до суспільного вжитку і наукового обігу розшириться та збагатиться новими даними і біографія великої української письменниці, а, отже, і знання українців про своїх духовних лідерів.
Праця О.Кобилянської над романом «Апостол черні» була важкою, наполегливою і тривалою: орієнтовно, від часу першої світової війни – аж до виходу «Апостола черні» окремим виданням у 1936 р. Задум цього твору виник, як гадаємо, в період найвищого піднесення національно-визвольних змагань української інтелігенції, коли вона, загартована в полум’ї першої світової війни, виборола незалежну Українську державу.
Головний герой роману Юліян Цезаревич — борець за вільну Україну. Кобилянська мріяла, щоб українська земля народила «апостолів черні і меча» для захисту від ворогів.
Звертається письменниця і до проблеми духовної спадкоємності поколінь однієї нації, відповідальності батьків за майбутнє дітей, а отже, і свого народу, проблеми виховання наступних поколінь у дусі національних традицій і християнської моралі: «Виховуючи свої діти, ми мусимо не забувати, що ми їх і для України виховуємо. А вона потребує іншого, як досі, чоловіка, іншу жінку».
 

Роман став найбільш значущим її твором того періоду, вершиною національної ідеї в інтерпретації письменниці. Його актуальності для українців, коли вони опинилися в різних державах, заперечити не можна. Авторка показує складний шлях головного героя роману – Юліяна Цезаревича – до усвідомлення необхідності присвятити своє життя, свою долю служінню рідному народові, Україні. Недвозначне завершення твору: спочатку з мечем треба завоювати свою державу, а вже потім, як священик Захарій, із хрестом і словом Божим вести народ.
В романі О.Кобилянська по-своєму інтерпретує традиційну в світовій літературі одвічну філософську проблему «злочину і кари». У дусі античних трагедій і романтико-містичних готичних романів вона вводить у твір мотив прокляття. О.Кобилянська порушує у творі проблему «спорідненої праці», що лежить в основі трудової етики багатьох філософів, у тому числі й Г.Сковороди.
Оперування іменами з античної міфології є характерним для роману «Апостол черні» О. Кобилянської. Звертаємо увагу на імена і прізвища героїв роману О. Кобилянської «Апостол черні», на іх значення.
Головний герой роману Юліан Цезаревич. Його ім’я Юліан є похідним ім'ям від імені Юлій, яке дослівно означає «з роду Юліїв» або ж «юліанець», тобто прихильник партії Юлія Цезаря.
Його перша наречена Ева Захарій (з роду Альбінських) - названа, як її бабуся, пані Орелецька, в честь праматері усіх людей Єви (в перекладі з євр. – «життя»). Розкриваючи образ Еви Захарій, Ольга Кобилянська порушує важливу й актуальну проблему національного відступництва, ренегатства у таборі української інтелігенції, що роз’єднувало її лави, сіяло зневіру, розбрат і знеохочення у відповідальний період національних змагань за державність.
Дора Вальде, внучка Альфонса Альбінського, - майбутня жінка Юліана Цезаревича. Їі ім’я означає «божий дар».
Образ давньогрецькій богині помсти Немезіди в романі О. Кобилянської фігурує у спогадах вже старого пана Альфонса Альбінського. На перше місце він ставив матеріальні здобутки, часто нечесним шляхом надбані. Використовуючи на свою користь слабших, не думав про те, що все мусить мати відплату. Проте доля давала йому збагатитися, водночас забравши найрідніших: дружину й дітей.
У романі О. Кобилянської «Апостол черні» Альбінський називає «старою Кассандрою» тету Олю за те, що вона пророкує нещастя, заступається за молодих закоханих Дору і Юліяна.
Для видання творів в радянській Україні від Ольги Кобилянської з підрадянської України вимагали відмовитися від співпраці з «Літературно-науковим вісником», редагованим Дмитром Донцовим.
Наприкінці 20-х рр. в радянській Україні поступово розвіюються ілюзії щодо «українізації», посилюється політика боротьби з інакомислієм, дедалі наростає репресивний тиск, а пізніше українську культурну автономію взагалі було ліквідовано. І, звичайно ж, роман О.Кобилянської «Апостол черні», що порушував проблеми відновлення української державності, піднесення національної свідомості українського народу, відродження усіх його моральних і національних абсолютів (чим цілковито суперечив ідеалам і реаліям тогочасної української радянської дійсності – вже не влаштовував своїм ідейним змістом партійних можновладців, а отже, й не міг бути надрукований у радянському видавництві. 

В радянські часи про цей роман згадували як про ідейно й художньо неповноцінний твір. Навіть і зараз, в Незалежній Україні, кісткою в горлі для декого стирчить кінцівка роману:

«Дев’ять день провели одружені Юліян і Дора з собою. Десятого прийшла мобілізація — мусіли розстатися.
- Не кожна куля б’є, — сказав Юліян, передаючи дорогу жінку в обійми тети Олі, коли від’їхав на війну.
Якийсь час боровся на фронті, а з авансом приняли його до штабу як перекладача.
Коли Альбінського повідомили, що в нього є правнук Цезаревич, він з радости розплакався.
-Не дивуйся, Олю, — сказав до панни Альбінської, — довгі роки я не заживав такої радости.
Коли Юліян Цезаревич приїхав одного дня додому, перші слова Дори були:
- А Україна?
- Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого Гердера, що пророчив нам ролю нової Греції, завдяки гарному підсонню, веселій вдачі, музиці та родючій землі».

25 листопада - День вшанування пам’яті жертв Голодоморів

Сьогодні, 25 листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років, а також масового штучного голоду періоду 1921–1923 років та 1946–1947 років. Від винищення українців наймасштабнішим голодомором, штучно створеним росією, нас відділяє дев’яносто років, з яких майже два роки наша країна змушена протистояти її повномасштабному нападу. І саме сучасний період російсько-української війни сформував для цивілізованого світу пришвидшений запит на правдиву інформацію про історію взаємин країни-агресорки та України в минулому.

Понад 10 країн на найвищому рівні з минулого року визнали, що у 1932–1933 роках проти української нації було вчинено геноцид. Серед них такі потужні політичні гравці, як Німеччина, Франція, Велика Британія.
Сьогодні бібліотека ім. П.Й.Панча долучається до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадаймо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору.
Вогник цієї свічки символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє.

Вірш Юлії Л. читає Тетяна Алексюк.

 

Відновлюємо англійську у бібліотеці ім. Петра Панча

Сьогодні, 24 листопада, у бібліотеці ім.Петра Панча відбулося перше заняття з англійської мови у змішаному форматі. 

У звʼязку з цим ми створили книжкову виставку з наявною літературою англійською.

Тож, якщо ви, так само як і ми, вивчаєте іноземну, то обовʼязково знайдете, щось цікаве і на свій рівень саме у нас.
А також, якщо є бажання і ви випадково не встигли записатися на безкоштовний курс від пані Наталі Рудої, ми поки не закриваємо набір у групу і чекаємо усіх охочих за попереднім записом.

Книжкова виставка «Літописець життя і побуту українського народу», присвячена творчості І. С. Нечуя-Левицького

Іван Семенович Левицький (псевдонім Нечуй) – корифей української прози, педагог, фольклорист, перекладач, засновник нового жанру в українській літературі – соціально-побутової повісті.

Народився письменник 25 листопада 1838 року в Стеблеві на Черкащині в сім’ї священника. Був напрочуд розумним, опанував латинську, грецьку, церковнослов’янську мови, згодом вивчив французьку та німецьку. Любов’ю до літератури Нечуй-Левицький завдячує батькові. Семен Левицький був прогресивним священником, проповіді читав українською мовою, мав велику бібліотеку, збирав народні пісні, обряди, цікавився історією України, облаштував школу для селян, яку утримував власним коштом. Саме батько ознайомив Івана з творами Т. Г. Шевченка.
Літературну діяльність І. С. Нечуй-Левицький почав у 30 років, коли події минулого й сучасного міг оцінювати усвідомлено. Будучи викладачем російської мови та літератури, він водночас виступав проти тотальної русифікації («Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов’янщини», «Україна на літературних позвах з Московщиною», «Світогляд українського народу»). Франко вважав Левицького найвиразнішим представником реалістичної літературної школи. Нечуй-Левицький у своїх творах відобразив усі верстви українського суспільства, але найкраще він описав життя та побут українського селянства («Дві московки», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»). Іван Семенович майстерно володів словом, вдосконалив літературну українську мову, розширив жанрові межі (оповідання, повісті, романи, есе, новели, п’єси, нариси). «Яка прекрасна мова! Читав – наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя!» - зазначав Михайло Коцюбинський. Водночас, проживши 33 роки в Києві, Нечуй-Левицький писав і про столицю («Хмари», «Афонський пройдисвіт тощо). Мало хто знає, що первісний твір, з якого потім виникла легендарна улюблена всіма комедія «За двома зайцями» (інша назва - «Панська губа, та зубів нема»), теж належить перу Нечуя-Левицького. П’єса мала назву «На Кожум’яках». Її переробив і адаптував до сцени Старицький.
Помер Іван Семенович Левицький у 1918 році. Похований на Байковому кладовищі.
Бібліотека ім. П. Й. Панча пропонує Вам книжкову виставку, присвячену творчості І. С. Нечуя-Левицького.

«Ольга Кобилянська: відома і незнайома»

27 листопада – день народження Ольги Юліанівни Кобилянської. Вона належить до тих митців слова, творча спадщина яких близька багатьом поколінням українців. «Одна робота, одне перо, а власне моє «я» зробило мене тим, ким я стала – робітницею свого народу», – так говорила про себе письменниця.
Ольга Кобилянська – одна з найяскравіших постатей української літератури, одна з найосвіченіших жінок XIX століття, яка боролася за права жінок і своїми творами створила цілу енциклопедію жіночої душі. Її перу належать такі твори, як «Земля», «Царівна», «Аристократка», «У неділю рано зілля копала» та ін. У них письменниця майстерно і правдиво відтворила життя людей різних верств населення України.
Всім, хто хоче більше знати про подробиці життя Ольги Кобилянської, рекомендуємо книжку літературознавця, поета, багаторічного директора Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської Володимира Вознюка «Ольга Кобилянська» (Київ, Укрвидавполіграфія, 2012). В ній наведені як загальновідомі, так і нові факти з її життя, зокрема про мрії Ольги стати актрисою, про її хист до малювання та до гри на фортепіано, про схильність до кінного спорту, про захоплення філософськими трактатами. Особливу увагу автор надає глибокоідейній епістолярній спадщині Ольги Кобилянської. Так, «Лист письменниці Ольги Кобилянської до українців в Америці» – значимий заклик до українців всього світу про національне об’єднання, опанування кращими здобутками й досягненнями інших культур.
За часів СРСР вважалося, що Ольга Кобилянська вітала встановлення у 1940 році радянської влади на Буковині. Тільки за січень 1941 року в періодиці з'явилося п'ять публікацій. Ніколи раніше Кобилянська не писала так часто й багато за такий короткий період. Пропагандистські статті письменниці стали обов'язковими до вивчення в школах і вузах. Радянські ідеологи скористалися ім'ям і життям письменниці також і для того, щоби показати, як нова влада шанує кращих представників свого народу. 27 листопада 1940 року урочисто відсвяткували 55-річний ювілей літературної діяльності Ольги Кобилянської. На святкування ювілею з Києва приїжджали літератори Володимир Сосюра, Петро Панч, Іцик Фефер.
В книзі Никифора Тимощука «Ольга Кобилянська. Життя і творчість» ( Київ, «Дніпро», 1969) читачів нашої бібліотеки зацікавить фото 1940 р., на якому Андрій Малишко і Петро Панч вітають Ольгу Кобилянську з 55-річчям її літературної діяльності.
В книзі Володимира Вознюка згадується про те, що під час неофіційної частини святкування, коли гості зібралися за святковим столом у помешканні Ольги Кобилянської, Дмитро Косарик, якого письменниця найсердечніше приймала з-поміж тодішніх її відвідувачів, раптово зблід, підвівся й поспішив на кухню. «Боже! Вона мені сказала: «Все добре, пане Косарику, лише б не прийшли більшовики…» А більшовики були за одним столом з письменницею, був серед них і перший секретар Чернівецького обкому КП(б) України Іван Грушецький.
На початку 1990-х років родичі Кобилянської заявили про невласноручність практично всіх її статей, опублікованих за радянських часів. Так, в одному із своїх останніх листів до Олени Кисілевської від 10 грудня 1937 року письменниця скаржилася: «Не пишу, бо дуже мені тяжко приходиться писати, так мені рука скаче по папері від часу паралічу. Але вже простіть за письмо». Літературознавець Ярослава Мельничук не тільки розшукала нові факти з життя Ольги Юліанівни, але і довела: статті, що вихваляють радянську владу, які нібито написала Кобилянська, не належать її перу. Певною мірою письменниця стала причетною тільки до запису коротенького матеріалу «Дещо з моїх споминів про М. М. Коцюбинського», датованого 1 червня 1941 року.
Буцімто роман Ольги Кобилянської з Лесею Українкою, про який так гучно заявляли деякі літературні критикині (ці книги представлені в нашій книжковій експозиції), Володимир Вознюк на основі документальних матеріалів про тісну дружбу письменниць пояснює тим, що обидві переживали любовні драми: Леся Українка поховала Сергія Мержинського, а Ользі Кобилянській відмовив Осип Маковей.

 Чернівці, 1901 р.

Ще одна книжка, яку ми рекомендуємо нашим шановним читачкам, - роман «Оля» Ольги Саліпи (Харків, Фоліо, 2020) - «від жінки про жінку й для жінок». Недарма авторка називає героїню саме «Оля», а не «Ольга». Саме так лагідно називав Кобилянську Осип Маковей - поет, прозаїк, педагог та громадсько-політичний діяч. У романі змальовується палке та незламне кохання сильної духом Кобилянської до красивого, але слабохарактерного Осипа Маковея. Молода феміністка, яка гідно боролася за свої права та рівність із чоловіками, готова зректися себе, свого творчого начала заради коханого. Головна причина, через яку Маковей не зміг наважитися на шлюб із Кобилянською, криється в Августі Кохановській - Оліній вірній подрузі дитинства. Августине сексуальне піклування про Осипа з метою вберегти тонку творчу натуру Ольги Кобилянської від «самців» і «примітивних істот» перетворило життя цього любовного трикутника на справжнє пекло. Достовірність деяких біографічних відомостей про Кобилянську та інших відомих українців викликає сумніви, хоча неточності або вільні прояви фантазії авторки можна пробачити. Адже вона акцентує нашу увагу на тому, що «щоденники і листи можуть бути найбільшою брехнею у світі». А для нас головне, що у центрі подій – життя української інтелігенції, письменницької еліти. В такий спосіб авторка руйнує міф про наш народ, як націю селюків, зображуючи її потужний освічений осередок.Літературознавець Володимир Панченко в есеї «Володимир Винниченко. Тінь Заратустри. Ніцшеанський слід у творчості Володимира Винниченка » («Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 слайдів» - Київ, «Ярославі Вал», 2019) так пише про вплив Ніцше на творчість Ольги Кобилянської: «Леся Українка вбачала в героїнях «Людини» (1894) і «Царівни» (1896) «тип інтелігентної жінки, яка бореться за свою індивідуальність проти нівелюючого і засмоктуючого середовища австрійської буржуазії, яка потонула в безнадійному філістерстві»... І ось що особливо важливо: «парадоксальний дух Ніцше розвинув у молодої буковинської письменниці значно більшу сміливість думки й уяви, ніж ми звикли бачити в більшості письменників-русинів»... Зацікавленість О.Кобилянської філософією Ф.Ніцше дещо випереджала в часі аналогічні тенденції в російській літературі».

                                             

Унікальне життя Ольги Кобилянської лежить в основі роману Валерії Врублевської «Шарітка з Рунгу» (Київ, «Академія», 2007), в якому документи поєднуються з авторським баченням героїні, її життєвої і літературної долі, часу, в якому вона жила, надзвичайно цікавих людей, з якими вона зналася.
Про юні роки Ольги Кобилянської розповідається у повісті Валерії Врублевської «Емансипантка» (Київ, «Молодь», 1989).
Чудово оформлена книжка-есе «Гірська Орлиця» (Київ, «Веселка», 2015) Яреми Гояна з ілюстраціями від Василя Касіяна. Автор з величезною повагою досліджує подвижницьку півстолітню працю Ольги Кобилянської в українській літературі на межі єднання ХІХ-ХХ віків.
Соломія Павличко у «Дискурсі модернізму в українській літературі» (Київ, «Либідь», 1999) звернула увагу на ту характерну особливість художньої манери письменниці, що «власне природа була першим символом еротизму в творах Кобилянської, другий такий символ становила музика – «скована пристрасть», а за окремимии деталями у листувапнні дослідниця відчитала прихований дискурс особистого життя.
Галина Левченко в монографії «Зачарована казка життя Ольги Кобилянської» (Київ, «Книга», 2008) звертає увагу читачів на психічне життя Ольги Кобилянської, на її жіночу інакшість, на історію розвитку комлексу маскулінності, на невротичну тривожність і нав’язливий еротизм. Авторка вказує, що «кровію серця» писалася зачарована казка духовного життя жінки-письменниці-емансипантки складного перехідного віку.

Чекаємо на Вас в бібліотеці ім. Петра Панча. Свій до свого по своє!

Англійська мова у бібліотеці Панча

Друзі! Маємо для вас приємну новину!
Починаючи з 24 листопада, щоп’ятниці о 12:30 в бібліотеці імені П.Й. Панча проходитимуть БЕЗКОШТОВНІ заняття з англійської мови.
Рівень - базовий, початківець.
❗️Попередній запис за телефоном (044)287-40-46

Книжкова виставка «Трагічні уроки історії» (До Дня пам’яті жертв Голодоморів в Україні)

Бібліотека ім. П. Й. Панча пропонує Вашій увазі книжкову виставку «Трагічні уроки історії» (До Дня пам’яті жертв Голодоморів в Україні), присвячену безпрецедентному за своїм катівським розмахом штучно зорганізованому злочину, спрямованому на знищення українського народу.

У четверту суботу листопада ми вшановуємо пам'ять мільйонів жертв голодоморів, які відбулися в Україні в ХХ столітті: у 1921 – 1923, 1932 – 1933 та 1946 – 1947 роках. Наймасштабнішим з них був голод у 1932 – 1933 роках. 

Цей геноцид української нації скоїв злочинний тоталітарний радянський режим з метою придушення масового спротиву селянства колективізації, терору та насильству. Смертність від голоду була катастрофічною. Дослідники з інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи встановили, що внаслідок голоду 30-х років загинули 3,941 млн українців різного віку, а також 1,1 млн – це втрати ненародженими. Інші дослідники вважають, що цифра сягає 10,5 млн. Проте точну кількість загиблих встановити неможливо: по-перше, під час голодомору далеко не завжди померлих обліковували, а радянська влада взагалі зробила все можливе, щоб не тільки приховати масштаби трагедії, а й знищити саму пам'ять про неї. Проте 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», яким визнала події 1932 – 1933 років геноцидом українського народу. На сьогодні парламенти 28 країн визнали Голодомор геноцидом нашого народу, з них понад 10 - після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Запрошуємо Вас оглянути нашу виставку.

14 листопада у бібліотеці ім.П.Й.Панча відбувся творчий вечір художника-гравера Ярослава Гладкого.

Просто відчуйте цю неймовірну атмосферу 💖

Фото-документальна виставка «Героїзм і мужність Майдану».

21 листопада в Україні щорічно відзначається День Гідності та Свободи. З цієї нагоди у бібліотеці ім. П.Й.Панча експонується фото-документальна виставка «Героїзм і мужність Майдану».Нагадаємо, що цього дня в нашій державі віддають шану патріотизму та мужності громадян, які були учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років і стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та прагнень до європейського майбутнього.
На виставці експоновано видання відповідної тематики українських авторів та документальні фото свідків подій.
Виставка проходитиме з 16 по 27 листопада за адресою вул. Велика Васильківська, 90.
Запрошуємо переглянути нашу виставку!

Творча зустріч з художником-гравером Ярославом Гладким

Сьогодні бібліотека ім. П.Й.Панча мала честь приймати у себе подружжя Гладких - Ярослава Гладкого, художника-гравера, чиї дивовижні роботи наповнили наш простір мистецтвом і любов’ю, та його дружину Світлану, яка із полум’ям в очах розповідала про творчість свого видатного чоловіка.
Дивлячись на роботи Ярослава Михайловича у техніці дереворит неможливо повірити що він – художник-самоучка без фахової освіти.
Народився пан Ярослав у селі Стронятин неподалік Львова 3 травня 1945 року на Галичині. Рід їх називали малярами - прадід покривав у церквах куполи, розписував церкви. Потім батьки переїхали в Червоноград і Ярослав почав навчатися у школі №1, яка спочатку знаходилася у палаці Потоцьких (згодом у цьому приміщенні, де зараз музей історії релігії, відбулася перша персональна виставка майстра). Здібності до мистецтва у Ярослава проявилися ще з дитинства: грав на баяні, співав, малював. По закінченню школи майбутній митець вступає до Львівської політехніки, отримує освіту інженера-геодезиста і за скеруванням їде на роботу до Петербурга, у Головне управління геодезії і картографії, згодом працює у Пулковській обсерваторії.

За сімейними обставинами повертається в Україну, і тут, у Києві, в музеї Тараса Григоровича Шевченка, побачивши офорти великого Кобзаря з творів Рембрандта він загоряється бажанням відтворити шедеври світового мистецтва на дереві. І ось вже понад 40 років пан Ярослав створює шедеври у дуже рідкісній та складній техніці плоского різблення по дереву в позитиві в ocнові якого - чорний штрих, яка практично не має аналогів.
У бібліотеці були представлені чотири твори художника: «Два Богдани» (Богдан Ступка у ролі Богдана Хмельницького), «Андрій Кузьменко», «Оля» та «Гертруда-Христина Потоцька». Детальніше про творчість Ярослава Гладкого можна дізнатись на сайті «Мистецька Вереміївка».
Також у презентації брала участь заслужена артистка естрадних мистецтв України, актриса та ведуча Юлія Сак, яка експресивно продекламувала свої вірші і отримала від присутніх заслужені оплески.

Ми щиро вдячні подружжю Гладких у можливість доторкнутися до унікальних шедеврів мистецтва дереворитів, а також пані Тетяні Скирді, головному бібліотекарю відділу обслуговування користувачів Національної бібліотеки України ім.Ярослава Мудрого за допомогу в організації зустрічі.

Благодійна зустріч команди «В'язана турбота»

 

Хочемо розповісти вам про команду однодумців в'язальниць "В'язана турбота", які 10 листопада провели одну із зустрічей у нашій бібліотеці. 

Дівчата збираються і разом в'яжуть речі на благодійність вже не перший рік.

Кожна в'язальниця ділиться власним досвідом створення речей, всі завжди радяться між собою та допомагають одна одній.
Дружні та веселі дівчата вже передали нашим невтомним героям-захисникам багато шкарпеток та рукавиць, ГО Літай, спецшколам та людям похилого віку в'язаних речей, що вони потребують (шкарпетки, рукавиці, шапки, шарфи, жилети, светри, дитячі костюми, пледики тощо).

Також 9 по 16 листопада у читальному залі бібліотеки ім.П.Й.Панча демонструється книжково-журнальна виставка «В'язана турбота», яка присвячена одному з найцікавіших та найкорисніших захоплень – в’язанню. Представлені на виставці книги та журнали допоможуть вам як освоїти ази в’язання, так і збагатіти свій гардероб вишуканими в’язаними речами.
Отже, в’яжемо разом! А якщо ви не вмієте в’язати, не біда – завітайте у бібліотеку. У нас ви обов’язково знайдете книгу, яка ознайомить з технологію в’язання спицями або гачком.

 

9 листопада - Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. 

З нагоди свята в бібліотеці ім. Гоголя відбувся захід, на якому  Голова Голосіївської райдержадміністрації Сергій Садовой разом із заступником Володимиром Березовським і начальником управління культури Інною Сінкевич привітали працівників культури району зі святом і вручили почесні грамоти. 

Колектив бібліотеки ім. Петра Панча також щиро вітає колег і бажає всім міцного здоров’я, натхнення, творчої наснаги, щоб в цей складний для країни час ми були світочами, зберігали українську культуру, підтримували віру людей в нашу неминучу Перемогу!  

     

Творча зустріч з художником-гравером Ярославом Гладким

14 листопада 2023 року о 12:00 в Бібліотеці ім. Петра Панча (вул. Велика Васильківська,90) відбудеться Творча зустріч з художником-гравером Ярославом Гладким «Світ дереворитів».
Ярослав Михайлович Гладкий (3.05.1945) – художник-гравер, заслужений діяч мистецтв України. Народився на Галичині в с. Стронятин неподалік Львова. Їхній рід здавна вважали малярським. Прадід Теодозій розписував церкви, покривав куполи. Мати Софія вишивала унікальнеі рушники, ткала килими. А батько Михайло мав «золоті руки» і славився як муляр на всю округу. Ярослав унаслідував майстерність і прагнення створювати красу своїми руками. Здібності до мистецтва виявилися в нього з дитинства – він грав на баяні, співав, малював. 

В київському музеї Тараса Шевченка, побачивши офорти великого Кобзаря з творів Рембрандта, загорівся бажанням відтворити шедеври світового мистецтва на дереві.
Відтоді упродовж більш як 40 років творчої діяльності пан Ярослав удосконалює, шліфує та поглиблює свою майстерність. Працює в унікальній нетрадиційній техніці деревориту в позитиві, в основі якого чорний штрих. Завдяки винаходу нового методу різьби – плоского різьблення у позитиві ім'я митця потрапило до «Енциклопедії Сучасної України» (2006р.). Не маючи мистецької освіти, Я. Гладкий чудово володіє різцем і визнаний фахівцями професійним митцем – «аристократом чорного штриха». В доробку різьбляра більше 60 творів.
На Творчій зустрічі експонуватимуться декілька унікальних робіт Ярослава Гладкого, йтиметься про особливості призабутої складної техніки деревориту та історію створення неймовірних зображень. Кандидат мистецтвознавства Петро Нестеренко ознайомить з дивовижним світом рисунку.
Запрошуємо всіх охочих. 

Вхід вільний.

Англійська єднає країни та серця

 

Ця крута історія, яка відбулась у нашій бібліотеці просто сьогодні, дуже схожа на недописаний сценарій голівудського блокбастеру. Тому пристебніться і насолоджуйтеся, зараз буде дуже цікаво:))

З 2016 року у бібліотеці ім. Петра Панча чарівна викладач-волонтер, синхронний перекладач Наталія Руда проводила спочатку офлайн, потім, за часів ковідних обмежень, онлайн курси англійської мови. Вже сім років поспіль, попри усі бурхливі події, які відбувались в Україні останніми роками, справжні фани продовжують сумлінно виконувати вправи з Present Simple та Past Perfect Continuous. За цей час пані Наталя за сімейними обставинами переїхала жити до Хорватії, але, не дивлячись на це, вона продовжує опікуватись своїми учнями та проводить щотижневі онлайн-заняття.

 
Але сьогодні був особливий день – пані Наталя по справах приїхала до Києва, і у її учнів виникла ідея нарешті провести зустріч з улюбленою вчителькою. І, авжеж, де ще мала відбутись зустріч, як не у нашій бібліотеці, з якої все почалося.
Але, почекайте, це ще не зав’язка сюжету, а тільки його початок. 

У нас з’являється друга сюжетна лінія, яка зрештою перетнеться із основною у найнеочікуваніший момент.

Пан Володимир, професор Джорджтаунського університету, журналіст, політолог, батьки якого емігрували до Сполучених Штатів Америки, коли Володимиру був рік і де він прожив довгі роки, але з 1996 року він багато часу проводив в Україні. Зараз він проживає у Києві та працює над книгою, метою якої є вирішення проблеми, як в Україні впровадити інклюзивність. Його життя варте окремої розповіді, але це вже буде зовсім інший серіал, сценарій до якого він, можливо, колись напише сам:)
Проходячи повз бібліотеку у центрі міста, пан Володимир вирішує зазирнути до неї в пошуках спілкування, а, можливо, й матеріалу для досліджень.

І тут відбувається диво, яке з’єднує в одній точці простору любителів вивчати та розмовляти англійською та університетського професора з Вашингтону.
Україна, Хорватія, Сполучені Штати Америки, спілкування у колі друзів, побачення після довгої розлуки, вир обіймів, вибух емоцій, шалена енергетика.
Ми працюємо заради таких моментів.
Приходьте до бібліотеки. Можливо, на вас чекає цікава зустріч:)