Фото-документальна виставка "Неоголошена війна" (до 2-ї річниці початку повномасштабного вторгнення росії на територію України)

Два роки тому Росія почала проти нас повномасштабну війну. Президент України Володимир Зеленський рік тому зазначав: «Ми не знали, що буде завтра, але точно зрозуміли: за кожне завтра треба битися! І ми бились. І вигризали кожну добу. І ми вистояли в другий день. А далі – в третій. Три доби, які нам відводили на життя. Погрожували, що за 72 години нас не існуватиме. Але ми вистояли в четвертий день. А потім у п’ятий. А сьогодні стоїмо рівно один рік. І досі знаємо: за кожне завтра треба битися!Всі побачили справжнє нутро нашого ворога. Обстріли пологового будинку, драмтеатру в Маріуполі, Миколаївської ОДА, площі Свободи в Харкові, вокзалу в Краматорську. Побачили Бучу, Ірпінь, Бородянку. Весь світ чітко усвідомив, що насправді означає «русскій мір». На що здатна Росія. Водночас світ побачив, на що спроможна Україна. ... Ми не зазнали поразки». І ще одна цитати зі звернення до 10-ї річниці початку Революції гідності. «Саме від нашого покоління залежить, який напрямок вона отримає. Що напишуть про нас у підручниках історії. Що скажуть про нас нащадки: "Вони боролись, але не змогли" чи "Вони бились і перемогли". …Ми сильні. Маємо бути сильними. Бо тільки в сильних вірять, тільки сильні творять майбутнє».
Наша невеличка виставка періодичних видань двох останніх років – це наш маленький внесок до нашого культурного спротиву агресивній навалі фашистської Росії. І, насамкінець, цитата з далекого 1955 року від невідомого для нас у радянські часи Уласа Самчука:
«Націю, яку вбивали століттями, всіма зброями, повернено до життя протягом десятків років єдиною зброєю слова... Я хилю в побожній пошані голову перед творцями такого слова, дарма, що вони не Шекспіри, а Котляревські... Прийде час, що все те словоблудіє про Сталінів і «старших братів» відпаде як полова від зерна… І наша література – рідна, многострадальна, гнана і переслідувана – та, що «на сторожі», буде видною зо всіх місць планети. Отак! Бути учасником такого великого, многогранного, титанського процесу життя є почесним і приємним завданням людини. Так було, так є і так буде».
Слава Україні!