Яким був наш видатний класик української літератури? Душа компанії, він не залишив жодного листа, у якому би скаржився на щось чи ділився своїми почуваннями. Військовий Російської імперії, але не побоявся писати українською. Не був одруженим, але в його житті були жінки. Марія Семенівна, племінниця поміщика, дітей якого навчав Іван Петрович. Була перша актриса Полтавського театру Тетяна Пряженківська в той час, коли він був директором цього театру. Але була ще жінка, яка врятувала Котляревського від ув’язнення за перебування у таємній масонської ложі. Про це писав князь Сергій Трубецькой у листі до декабриста Матвія Бестужева у 1857 р. «П’ятьох наших товаришів страчено в липні 1826 року, багатьох запроторено на каторгу… Котляревського врятувала від суду жінка, яка його кохала…». Імператор Наполеон вивіз з України примірник «Енеїди». Можливо йому розповіли про нечуваний успіх цієї книжки. Котляревського впізнавали козаки, навіть візники. Всі вклонялися йому за те, що написав «Енеїду» рідною мовою, про нас, українців. Проте після виходу з військової служби Іванові Петровичу жилося не в розкошах. І хоча «Енеїда» була видана ще у 1898 році, але небагато допомогла поету. Є згадки про те, що Котляревському не раз доводилось сидіти голодним, спати у вологій холодній кімнаті. Навіть деколи був позбавлений задоволення читати, бо не мав свічки.
Котляревський розсмішив нас, нагадав про те, що маємо свою культуру, свій фольклор. У «Енеїді» змальовано українців такими, як ми є. Адже можемо подолати ворога і відновити нашу єдність. Котляревський вірить у нас, у те, що Україна встоїть у сьогодняшній боротьбі з московською навалою.
В нашій книжковій виставці представлені не тільки численні видання творів Івана Котляревського, а й літературознавчі видання. В першу чергу рекомендуємо заборонене в Україні часів радянської окупації надсучасне і супероптимістичне в часи повномасштабного московського вторгнення есе Євгена Сверстюка «Іван Котляревський сміється» (Євген Сверстюк «На святі надій». Київ, «Наша віра», 1999).
Також читачів може зацікавити родзинка нашої книжкової експозиції про Дмитра Чижевського квітня цього року - «Історія української літератури. Від початків до доби реалізму», видана Українською Вільною Академією Наук у США (Нью Йорк, 1956). Дмитро Чижевський абсолютно по-європейськи розглядає в ній історію нашої літератури, зокрема і творчість Івана Котляревського, у тому числі його навіть деякий модернізм. У цьому переліку і стаття «Котляревський» Сергія Єфремова у книжці «Літературно-критичні статті» (Київ, «Дніпро», 1993). Безперечно, слід назвати Євгена Кирилюка і його монографію «Іван Котляревський. Життя і творчість» (Київ, «Дніпро», 1981).
Чекаємо на Вас у нашій бібліотеці.