Книжкова виставка «Кардинал української літератури» (До 135-річчя від дня народження Миколи Зерова)

Микола Костьович Зеров (1890 - 1937) - поет, літературознавець, майстер сонетної форми та перекладач античної поезії. А також легендарний професор, на лекції якого приходили навіть викладачі, покидаючи своїх студентів, лідер неокласиків і той, кого називали «живим сріблом» і «Золотоустом».
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові в інтелігентній учительській родині. «Батько - вчитель, потім - завідуючий городською школою, нарешті - з 1905 р. - інспектор народних шкіл; мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство», - так писав Зеров в листі до М. Плевако від 24 лютого 1924 р. (Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років. Київ, «Кліо», 2015, стор. 215). Батько Зерова Кость Іраклійович піклувався про освіту дітей. У родині було одинадцятеро дітей, з яких до повноліття дожило лише семеро і троє з них стали відомими діячами: один із братів Миколи Зерова став вченим ботаніком, академіком АН УРСР, а інший - письменником, відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест. Навчався в школі «в одній групі з Павлом Губенком (котрий тоді ще не був Остапом Вишнею)».

Життя Миколи Зерова видалося надзвичайно складним. У 33 роки Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти.
Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока майстерність творів Зерова вражали сучасників.