"Вони були першими: хроніки українського добровольчого руху" (до Дня українського добровольця)

14 березня ми відзначаємо День українського добровольця, затверджений Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року з метою вшанування мужности й героїзму захисників Незалежности, суверенітету та територіальної цілісности нашої держави.Дата обрана не випадково. Саме 14 березня 2014 року з Майдану Незалежности 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану вирушили на тренувальну базу в Нових Петрівцях для формування першого добровольчого батальйону. Згодом на основі цього підрозділу було створено 1-й резервний батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького.
Добровольчий рух став фундаментом, який допоміг Україні вистояти у найкритичніші моменти 2014 та 2022 років. У 2014 — 2015 роках в російсько-українській війні брали участь близько 40 добровольчих формувань. Наступний сплеск масового героїзму, патріотизму й самосвідомости відбувся одразу з початком великої війни у 2022 році, коли люди просто штурмували військкомати. Добровольцями є люди різних професій, які за покликом серця змінили цивільний одяг на військовий однострій. Ми пам'ятаємо і шануємо тих, хто віддав своє життя за Незалежність України, уклінно дякуємо тим, хто продовжує боронити державу в лавах ЗСУ, Нацгвардії та інших підрозділів, а також нашим волонтерам, які за лічені дні, а то й години, закривають критичні потреби фронту й тилу і без яких неможливо уявити зараз наше суспільство. Український волонтерський рух визнано світовим феноменом самоорганізації, що виконує функції, з якими державна машина не завжди може впоратися оперативно.
Бібліотека ім. П. Й. Панча запрошує вас відвідати книжкову виставку, присвячену нашим героям-добровольцям. Тут ви зможете ознайомитися з документальними свідченнями тих, хто брав безпосередню участь у бойових діях, а також із рефлексіями на війну, відтвореними в поезіїї та прозі, пригадати славні й трагічні сторінки нашої новітньої історії.

Апокаліпсис по-київськи: до 65-річчя від дня Куренівської трагедії 13 березня 1961 року

«...Мільйони тонн багнюки крізь розчавлену плотину ринулися зверху вниз, змітаючи все на своєму шляху, бо швидкість грязепаду була шалена, як у артилерійського снаряда».
Олесь Гончар
«Чорний яр»

Так Олесь Гончар описав найстрашніший момент того трагічного ранку містичного понеділка 13 березня 1961 року, яким його побачили жителі вулиць столичного району Куренівка, безпосередньо прилеглих до Бабиного Яру. Ця соціальна новела Олеся Гончара була написана за кілька місяців до катастрофи на Чорнобильській АЕС і часто розглядається дослідниками як пророчий твір. ЇЇ вперше було опубліковано 23 грудня 1985 року в газеті «Правда». Звичайно, він, як тисячі ще живих киян поважного віку не були безпосередньоми свідками цієї трагедії, але всі вони не полінувались за декілька днів побачити все це власними очима...