Народився він 1 січня 1896 року в селі Микулинцях на Івано-Франківщині (тоді Австро-Угорщина), поблизу Снятина, у багатодітній родині. Змалку виявив неабиякі здібності до малювання. Навчався у Снятинській семирічній школі. У 1915 році його мобілізували до австро-угорської армії та відправили на фронт. Був поранений, з листопада 1918 року до липня 1920 перебував у концентраційному таборі в Кассіно (між Римом і Неаполем). Саме в таборі почав працювати над композиціями за мотивами поеми Шевченка "Гайдамаки", створює малюнки на теми життя й побуту земляків-військовополонених, робить перші спроби в галузі скульптури — глиняне рельєфне погруддя І. Франка і композиція "Т. Г. Шевченко". Після звільнення з концтабору переїздить до Праги, де навчається в загальній школі Академії образотворчих мистецтв. У 1926 році закінчив Академію (майстерню графічних мистецтв і живопису професора Макса Швабінського). Ще в кінці 1923 року Касіян подав офіційну заяву до торгпредства СРСР у Празі для одержання радянського громадянства, а в березні 1924 отримав паспорт громадянина СРСР. У жовтні 1926 року переміг у конкурсі на заміщення посади професора Київського художнього інституту і отримав запрошення на роботу. В лютому 1927 року переїздить з Праги в Україну, починає викладати в Київському художньому інституті (з перервами до 1976 року). У 1930 році від'їжджає до Харкова, де жив до 1941 року. Брав участь в організації та відкритті Українського поліграфічного інституту в Харкові, викладав там, був звільнений у 1937 році як "ворог народу". У 1941 році разом із викладачами й студентами Харківського й Київського художніх інститутів евакуюється спочатку до Казахстану, а потім — Узбекистану. У 1944 році повернувся до Києва. У 1944 - 1949 роках - голова правління спілки художників України. З 1947 року — дійсний член Академії мистецтва СРСР. У 1964 році за ілюстрування 5 видань "Кобзаря" Василю Касіяну, першому серед художників, присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Обирався Касіян також депутатом Верховної Ради УРСР 2, 6 — 9 скликань. Він був надзвичайно багатогранним митцем, прцював у таких графічних техніках, як дереворит (ксилографія), лінорит, офорт, літографія, суха голка, акварель. Його технічна майстерність стала основою для створення власного художнього стилю, а творчість ґрунтується на реалізмі. Його графічний штрих описують як особливо експресивний та динамічний, він майстерно передавав не лише форму, а й внутрішній стан людини. Касіян створив власну мистецьку школу, виховав багато відомих художників-графіків. Поєднання технічної досконалості, виразної графічної мови, соціальної правди, національної самобутності та глибокої інтелектуальної роботи над темою Шевченка робить творчість Касіяна унікальною. Він зумів створити мистецтво, яке водночас є частиною української культурної ідентичності і має універсальний художній резонанс.
Сам про себе Василь Ілліч писав: " Я — син великого українського роду, який сповідує християнську віру, береже споконвіку мову і пісню, народні звичаї і традиції, любить і захищає родимий край. Мама змалечку вклали в мої уста рідне слово як заповітний скарб предків і щиру молитву до Бога. Молитва "Отче наш", яку ще дитиною перейняв од мами і повторював щодня все життя, живе в моїй памяті. Шануй вітця твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго проживеш на землі.
Мудрість цієї заповіді Божої світила мені дорогу в найтяжчі дні випробувань, які випали на мою долю. Татова праведність і мамина молитва рятували мене. Мати наша — Україна, батько наш — Тарас Шевченко. Святу цю істину я взяв до серця, коли сходила молода зоря мого життя. і, як заповідав Тарас, цілий свій вік молюся до України "неложними устами". Вірую у святість цих слів, як у Маму і Батька. Вірую в Людину, земний образ якої творив з любові отчого краю і світла, дарованого небом".
Шановні читачі! У нашій бібліотеці ви можете ознайомитися з унікальною книжкою — "Автопортрет" Василя Касіяна. Видання уперше так широко являє зібрану воєдино значну частину великої спадщини художника, повертає до нас світле ім'я великого українця.