Микола Руденко народився 1920 року в селі Юр’івці на Луганщині. З дитинства був поетично обдарований, його вірші друкувалися в піонерських та юнацьких газетах. Навчаючись у восьмому класі переміг у конкурсі на кращий літературний твір, організований Наркомпросом України, під час якого познайомився з поетом Леонідом Первомайським.
Після успішного закінчення десятирічки, розташованої поблизу шахти «Сутоган», де в 17-річному віці Миколу Руденка прийняли кандидатом до лав комуністичної партії, в 1939 році вступив на філологічний факультет Київського державного університету. Восени того ж року, приховавши свою сліпоту на одне око (отримав травму у дитячому віці), був мобілізований до армії, де вступив до лав комуністичної партії. В перший же свій місяць війни був важко поранений розривною кулею у поперек. Після тривалого лікування в шпиталі блокадного Ленінграду був визнаний інвалідом ІІ групи. Відмовившись від демобілізації через інвалідність, лишився у строю політруком фронтового шпиталю, разом з яким дійшов аж до Пруссії. Потім майже рік перебував на лікуванні у шпиталях, коли відкрилися старі рани. Демобілізований у 1946 році у званні капітана.