До 135-річчя від дня народження Павла Тичини бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам книжкову виставку «Видатний поет чи радянський колаборант». За поразкою армії УНР у війні з московітами послідувала семидесятирічна колаборація, тобто, співробітництво з окупантом. Чи можемо ми стовідсотково назвати Павла Тичину радянським колаборантом? Одразу постає питання до нас самих, особливо до людей поважного віку, які пережили і Сталіна, і Хрущова, і Брежнєва... Тому поет Павло Тичина для нас, в першу чергу, абсолютно жива людина, яка боялася, жила в страху за своє життя, а не бронзовий монумент. Якою була революція для нього — класовою чи національною. Думаємо, що для нього це була нестримна стихія. А для більшої частини селянства і нечисленної інтелігенції в той час усяка влада була однакова, головне, аби їх не чіпали. Інші ж зі зброєю в руках протистояли новому «світовому порядку», червоній заразі, яка прагнула відібрати в них хліб і волю.
Його перша і найкраща збірка поезій «Сонячні кларнети» (1918) — «це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння» (критик А.Ніковський). На жаль, для багатьох вона стала доступною тільки після набуття Україною незалежності. Для батьків частини людей поважного віку Павло Тичина був генієм, хоча вони і чудово знали всі пародії на нього.