Поетична колекція "Зимові візерунки"

Продовжуємо поповнювати поетичну колекцію "Зимові візерунки". Вірш Максима Рильського читає Поліна Путінцева.

Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.

Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над смутком тихого чола.

І люди млисто пропливали,
Щезали й гасли, як у сні, —
І ми ішли й мети не знали
В вечірній сніжній тишині.

Володимир Антонович - патріарх української історичної школи

Володимир Антонович

В історії України другої половини ХІХ сторіччя важко знайти більш відоме в середовищі національних діячів ім'я, ніж Володимир Антонович. Від руху хлопоманів (разом з Тадеєм Рильським, батьком Максима Рильського), полум'яної промови у Києві біля церкви Різдва Христового під час перевезення тіла Т.Шевченка на Канівську гору, створення та популяризації «Ще не вмерла Україна», об’єднання проукраїнських організацій в Громаду, заборони української мови в Емському указі (за організацію одноденного перепису 1874 р. в Києві, коли серед киян великоруська мова посіла почесне четверте місце) і майже до революції 1905-1907 рр. практично всі події в Україні були пов’язані з участю у них Володимира Антоновича.