Володимир Антонович - патріарх української історичної школи

Володимир Антонович

В історії України другої половини ХІХ сторіччя важко знайти більш відоме в середовищі національних діячів ім'я, ніж Володимир Антонович. Від руху хлопоманів (разом з Тадеєм Рильським, батьком Максима Рильського), полум'яної промови у Києві біля церкви Різдва Христового під час перевезення тіла Т.Шевченка на Канівську гору, створення та популяризації «Ще не вмерла Україна», об’єднання проукраїнських організацій в Громаду, заборони української мови в Емському указі (за організацію одноденного перепису 1874 р. в Києві, коли серед киян великоруська мова посіла почесне четверте місце) і майже до революції 1905-1907 рр. практично всі події в Україні були пов’язані з участю у них Володимира Антоновича. 

На превеликий жаль, ще зовсім недавно його характеризували виключно як українського буржуазно-націоналістичного історика, археолога, етнографа, археографа, автора націоналістичної теорії про «безкласовість» і «безбуржуазність» української нації. Володимир Антонович начебто заперечував єдність історичного розвитку українського і російського народів, усіляко протиставляв український народ російському. У ставленні до Володимира Антоновича комуністичний режим виявився вірним послідовником російського самодержавства, що зайвий раз засвідчує імперську природу царської Росії і Радянського Союзу.
На розі вулиць Жилянської та Кузнецької (зараз Антоновича) не так далеко від нашої бібліотеки знаходився дерев’яний будиночок з мезоніном і садочком дійсного статського радника, професора університету Володимира Антоновича. Свого часу генерал-губернатор М.Чертков заявив: «Украинский вопрос окончится тогда, когда уничтожат эту хибарку на углу Кузнецкой и Жилянской».

Могила Володимира Антоновича
на Байковому кладовищі у Києві

Більше ста років немає Володимира Антоновича. І у притомного громадянина вже незалежної посткомуністичної України не може не виникнути питання, чи шануємо ми його пам’ять. Ось світлина його надмогильного пам’ятника на Байковому (як він Вам?). На честь вченого перейменовано одну з центральних київських вулиць. Знаменитий Антоновичів будинок на ній (під № 40) був знесений у радянські часи. Пропонуємо охочим знайти меморіальну дошку чи табличку у Києві про цього чи не першого (після Пантелеймона Куліша) українського буржуазного націоналіста. А можна ще згадати будинок Олександра Олеся на розі вулиці Антоновича і Федорова (в чудовому стані) і будинок Павла Тичини (також в чудовому стані) перед Володимирським ринком, в якому створювалися «Соняшні кларнети». На відсутність збереження пам'яті про видатного українського діяча наша бібліотека неодноразово звертала увагу.  
Ми багато разів розповідали про життя і наукову творчість Володимира Антоновича. Зараз, після десятиліть шельмування за радянської доби (починаючи від 1933 року, погляди цього переконаного ліберала, для якого понад усе стояла свобода особистості, були сталінськими «вівчарками пера» оголошені не лише «націоналістичними», а навіть «фашистськими»), ми можемо рекомендувати Вам зайти до нашої бібліотеки і взяти в абонементі книжку «Моя сповідь» (Київ, «Либідь», 1995), яка символізує його громадянську позицію і наукову сповідь перед українцями, підведення підсумків усієї його життєдіяльності. 

Книжкова виставка

Ще раз нагадаємо Вам слова Антоновича, «інтелектуального мотора» українського руху 1870—1890-х років:

«Вплив російської культури на українців занадто великий і тому шкідливий. Російська література сильніша за українську, а російська мова надто близька до української — це збільшує небезпечність. Коли українці засвоюватимуть загальнолюдські ідеї та вищу культуру з творів західноєвропейської думки чужоземними, більш далекими мовами, то вони не будуть так втрачати свою рідну мову, як тепер; вони намагатимуться висловлювати ці ідеї своєю мовою й цим сприятимуть її розвитку, а заразом і розвиткові рідної літератури та культури. Нехай молодь вчиться чужоземних мов, читає багатшу на ідеї західноєвропейську літературу — це буде корисніше для неї, аніж вплив російської літератури».

До 190-річчя від дня народження Володимира Антоновича бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам ознайомитися з книжковою виставкою «Володимир Антонович - патріарх української історичної школи».