«Пишу так, як відчуваю серцем» (До 65-річчя від дня народження Марії Матіос)

До 65-річчя від дня народження нашого живого класика пані Марії Матіос бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку «Пишу так, як відчуваю серцем».
Марія Матіос – одна з найцікавіших на сьогодні письменниць, багатолика постать якої стала певною мірою унікальною і феєричною в сучасній українській літературі. Вистави за мотивами її романів збирають аншлаги, іноді перетворюючись на політичні події. 

Марія Матіос - корінна гуцулка з Буковини. Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року. Народилася 19 грудня 1959 року в с. Розтоки Путильського району Чернівецької області (з бандерівського краю!). Її бабуся, із хутора Сірук Чернівецької області, розмовляла афоризмами, за це її називали Соломоном. Пра-пра-прадід Фока Матіос був письменником, але грамоти не знав, один із хуторів села було названо на його честь - Писарівка. Мама майбутньої письменниці була вчителькою і саме завдяки їй дівчинка рано зрозуміла силу слова і те, що сама вона - Людина. 
Перші вірші надрукувала у 15 років. Перше місце в СРСР серед учнівських творів - з російської мови у випускному класі та друге місце на республіканській олімпіаді з географії 1976 року у дев'ятому класі. А прозою вона дебютувала у журналі «Київ» 1992 року, опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».
Перше внутрішнє дисиденство в неї виникло після того, як побачила в домовині жовту людину-мумію (розділ 
«6 годин до Мавзолею» з фантастично чудової книги «Вирвані сторінки з автобіографії»).
«Правильна» випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, за час навчання - одна четвірка. Вона - яскравий приклад живучості популярної як в радянські часи, так і за незалежності аксіоми тоталітаризму «була б людина, а стаття знайдеться».
В книжці 
«Вирвані сторінки з автобіографії» прискіпливий читач на багатьох сторінках знайде цікаві епізоди про діяльність КДБ, про стеження і майже викрадення 19-річної Марії для чергового допиту. Причина - поїздка на похорон Володимира Івасюка, мама якого була удома в родині Матіосів. В нашій експозиції представлена поезія Марії Матіос «Ти - моя зірниця», написати музику на яку Володимир Івасюк не встиг. 
Протягом близько 10-ти років займалась журналістикою. Вісім із них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях.
Марія Матіос автор багатьох збірок віршів: 
«З трави і листя»«Вогонь живиці»«Сад нетерпіння» тощо. Книжка поезій «Жіночий аркан у саду нетерпіння». Остання представлена у нашій експозиції.
Майже вся проза Марії Матіос представлена в нашій експозиції. Всім рекомендуємо інтернетівську «Хроніку українського самашествія (письменницьке розслідування)» від Марії Матіос, датовану 14 березня 2011 р. Надзвичайно емоційно написано: «В Державі Самашедших будь-якого українського письменника за кілька секунд можна звинуватити у чому завгодноі як завгодно - у тому, що він ще не вмер, а вже варто би вмерти, у хуторянстві з полонини, у порнографії; письменникові можна приписати ксенофобію і зробити саме письменника винним у мегависокій суспільній гарячці... прислужництво фашизму, заподіяна художнім словом шкода дитячій психіці, хуліганське мародерство - це все вони, кляті письмаки...»
Зичимо пані Марії доброго здоров'я. Захоплюємось її творами.
Запрошуємо Вас до нашої бібліотеки. Читаємо й розумнішаємо разом.