Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть.
В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона.
Двадцять перший вік.
Кожна людина знає про трагедію, яка сталася в районі Прип'яті (Київська область) 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Руйнування мали вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Аварію на Чорнобильській АЕС було визнано найбільшою техногенною катастрофою в історії як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радянські громадяни були частково поінформовані про аварію на Чорнобильській атомній електростанції тільки через кілька діб: напівбрехню офіційно повідомила газета «Правда».
Майже за два місяці після аварії, 3 липня 1986 року, на позачерговому засіданні Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу було заслухано та обговорено «Доповідь Державної комісії з розслідування причин аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року». У тому втаємниченому Протоколі цілком точно сказано, що саме фізика реактора РБМК визначила масштабність аварії. Персонал ЧАЕС не знав, що реактор може «розігнатися» до такої потужності.
Через роки українська атомна станція знову опинилася в небезпеці. Понад місяць в окупації, загроза витоку радіації, 600-годинна зміна персоналу – усі ці події пережив Чорнобиль на початку повномасштабної війни. А цього року у ніч на 14 лютого по саркофагу, яким був накритий 4 енергоблок Чорнобильської АЕС, прицільно вдарив російський дрон.
Ліна Костенко
Попри високий рівень радіаційного забруднення в Києві комуністична влада не скасувала демонстрацію 1 травня (урочистості на Хрещатику в Києві з нагоди традиційного святкування Міжнародного дня праці) і велоперегони 4 травня.
Через роки українська атомна станція знову опинилася в небезпеці. Понад місяць в окупації, загроза витоку радіації, 600-годинна зміна персоналу – усі ці події пережив Чорнобиль на початку повномасштабної війни. А цього року у ніч на 14 лютого по саркофагу, яким був накритий 4 енергоблок Чорнобильської АЕС, прицільно вдарив російський дрон.
Киянам-читачам нашої бібліотеки не потрібно розповідати про жахливі результати цієї рукотворної катастрофи, вони все це добре знають та відчувають на собі. Саме тому в нашій виставці цього року ми звертаємо увагу відвідувачів на обмежену кількість книжок, а саме на роман «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього» Світлана Алексієвич, окремі уривки з есею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко «Є поети для епох», на книжку Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття».
Поетеса Ліна Костенко впевнена, що висновків з цієї трагедії не зроблено, а Україна й надалі не гарантована від подібних катастроф.
Поетеса Ліна Костенко впевнена, що висновків з цієї трагедії не зроблено, а Україна й надалі не гарантована від подібних катастроф.
Її дочка письменниця Оксана Пахльовська дає свою оцінку трагедії:
«Радянська система залишала людині одну-єдину свободу - вмирати. Без права знати причини і масштаби смерті. Чорнобиль, «мирний атом» по-радянськи, - це 400 бомб Хіросіми. Ядерна війна Росії проти поглинутих нею народів. Ядерна війна комунізму проти людини... У 1933-му в України - «житниці Європи» - було відібрано хліб. У суспільства відібрали право на одну з базових потреб людини - їсти. У 1986-му в цього суспільства було відібране ще одне базове право - дихати. В України була відібрана земля, вода, повітря. Чорнобиль для мене - у 1986-му і сьогодні - це символ стосунків України з Росією, символ безчесного ставлення Росії до сусідніх країн, загалом до природи, загалом до людини. Це «СПОВІЛЬНЕНА КАТАСТРОФА», - а саме це і є незмінна історична формула українсько-російських стосунків. Нас обволікає ця смерть. Де пройшла Росія, лишила за собою зґвалтовану землю. Зґвалтована Ґея. Зґвалтована мати. Сьогодні відчуваю - НЕПРОЩЕННЯ. Ніколи, ніде, ні за яких умов. По-християнськи годилося б прощати. Втім, є злочини, за які можна тільки проклясти. Для нас Чорнобиль - трагедія. Але в російській історії - це тавро. Атомним вогнем поставлена печать злочину».
«Радянська система залишала людині одну-єдину свободу - вмирати. Без права знати причини і масштаби смерті. Чорнобиль, «мирний атом» по-радянськи, - це 400 бомб Хіросіми. Ядерна війна Росії проти поглинутих нею народів. Ядерна війна комунізму проти людини... У 1933-му в України - «житниці Європи» - було відібрано хліб. У суспільства відібрали право на одну з базових потреб людини - їсти. У 1986-му в цього суспільства було відібране ще одне базове право - дихати. В України була відібрана земля, вода, повітря. Чорнобиль для мене - у 1986-му і сьогодні - це символ стосунків України з Росією, символ безчесного ставлення Росії до сусідніх країн, загалом до природи, загалом до людини. Це «СПОВІЛЬНЕНА КАТАСТРОФА», - а саме це і є незмінна історична формула українсько-російських стосунків. Нас обволікає ця смерть. Де пройшла Росія, лишила за собою зґвалтовану землю. Зґвалтована Ґея. Зґвалтована мати. Сьогодні відчуваю - НЕПРОЩЕННЯ. Ніколи, ніде, ні за яких умов. По-християнськи годилося б прощати. Втім, є злочини, за які можна тільки проклясти. Для нас Чорнобиль - трагедія. Але в російській історії - це тавро. Атомним вогнем поставлена печать злочину».
Будьмо оптимістами, думаємо, розумнішаємо, пам’ятаймо і поважаємо всіх тих громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вдов і вдівців померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та донатимо на ЗСУ.