Щорічно 27 березня ми відзначаємо Всесвітній день театру. Українському театру близько 400 років. Упродовж багатьох століть наша культура змушена була розвиватися за відсутности власної держави, вона зазнавала постійних утисків і обмежень. Тут доречно згадати і закриття на початку ХІХ століття Києво-Могилянської академії, і Валуєвський циркуляр від 1863 року, і сумнозвісний Емський указ 1876 року, і Розстріляне Відродження в радянську добу, і багато чого іншого. Однак попри все українська культура не тільки вижила, а й досягла наприкінці ХІХ століття значних успіхів. Національний театр пройшов складний шлях - від шкільного, вертепного, кріпацького до театру корифеїв, який своєю славою затьмарив імператорські театри Росії. Велика російсько-українська війна стала величезним поштовхом до осмислення самих себе, ми позбавилися комплексу меншовартости, який століттями нав'язувала нам Росія. Безпрецедентний опір нашої країни такому монстру, як Росія, посприяв сплеску національної свідомости, зацікавленню справжньою, не спотвореною московитами, історієюУкраїни, спостерігається величезний попит на українську книгу - як сучасних письменників, так і репресованих радянською владою, чиї твори багато років були недоступні широкому загалу. Шалений, без перебільшення, бум переживає зараз і український театр. Щоб потрапити на вистави таких режисерів, як Іван Уривський або Давид Петросян, квитки потрібно викуповувати за кілька місяців наперед. Розвиваються на вільній Україні й переміщені з тимчасово окупованих територій театральні трупи, працюють також театри в містах, які розташовані близько від лінії фронту. Це означає, що ми як нація існуємо й готові захищати своє право на власну мову й культуру зі зброєю в руках. До міжнародного дня театру бібліотека імені П. Й. Панча підготувала книжкову виставку. Ви можете ознайомитися з історією українського театра, прочитати про українських акторів, які уславили як українську сцену, так і світову. Запрошуємо вас до перегляду!
