Книжковою виставкою «Самотність, труд, мовчання Володимира Свідзінського», присвяченою 140-річчю від дня народження спаленого живцем митця, бібліотека ім. Петра Панча вшановує цю видатну людину з когорти найталановитіших українських поетів минулого століття. Свідзінський міг би бути окрасою будь-якої літератури, але натомість був фізично знищений комуністичним режимом і навмисне викинутий з історії літератури тими ж комуністичними ідеологами. «Приклад Свідзінського унікальний тим, що, виявляється, можна було жити в Радянському союзі, писати вірші, бути членом Спілки письменників, мати членський квиток за підписом самого Горького — і при цьому не бути письменником радянським…», — пише літературознавець Елеонора Соловей. Доля Свідзінського вражає уяву тих, хто відкриває його для себе: він прожив тихо й непомітно, трагічну загибель свою передбачив у пророчих віршах, архіву його не існує, як немає і могили.