"Незламні у тиші полону" (До Дня вшанування пам'яті Захисників України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні)

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять Захисників України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні. Цей день було встановлено Верховною Радою України в липні 2025 року.
Дату обрано на знак пам'яті про жертв жахливого теракту в Оленівській колонії, який російські окупанти вчинили в ніч з 28 на 29 липня 2022 року. Тоді через вибух загинули 53 українських захисники, понад 130 були поранені. Те, що російські військові не дотримуються жодних норм, затверджених Женевською конвенцією 1929 про поводження з військовополоненими, давно вже не новина. Знущання, катування, приниження, ґвалтування — ось основні методи, які застосовують росіяни по відношенню до полонених і цивільного населення окупованих ними територій. Валерія "Нава" Суботіна, яка пройшла жахи ув'язнення, зокрема й в Оленівці, у своїй книзі "Полон" писала про цей теракт: "Полон більше не гарантував життя. Це ми зрозуміли раніше, але цей день означав, що полон гарантував жах і тортури кожному з нас. Хто загинув і хто продовжує бути тут".

«Це насолода для душі і розуму — читати Слабошпицького» (До 80-річчя від дня народження Михайла Слабошпицького)

«Українські письменники в особливій ситуації, що ти маєш більше відповідальності, ніж твої колеги з Франції, Англії… Український письменник — дерево, яке виросло не там і не так. Український письменник мусить бути революціонером, будителем, просвітителем, навчитилем, моральним авторитетом і поряд зі священником в тому суспільстві стояти, а потім бути, може, письменником. Коли така квола держава і ми всі відчуваємо, що вона не дуже українська держава наша, знову українському письменнику доводиться бути останньою чергою письменником, бо він повинен очолювати демонстрації, протести… Мріється, що нарешті український письменник нарешті стане просто письменником».
Михайло Слабошпицький

Михайло Федотович Слабошпицький (28 липня 1946, Мар'янівка — 30 травня 2021, Київ) – український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч, дитячий письменник. Він закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Працював в редакціях газет та журналів, був виконавчим директором Ліги українських меценатів, директором видавництва «Ярославів Вал», співголовою координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика.Михайло Слабошпицький – автор понад двох десятків книжок для дітей та юнацтва, прози, публіцистики й літературної критики. Він став лауреатом багатьох літературних премій, зокрема, Національної премії України ім. Тараса Шевченка, літературно-мистецької премії ім. Олександра Білецького, літературної премії ім. Лесі Українки за художні твори для дітей та юнацтва та інших.