Дякуємо всім, хто долучився до гри!
Гра в "Мафію" в бібліотеці
Дякуємо всім, хто долучився до гри!
Подаровані книжки
Кожне подароване видання — це ще одна можливість познайомити наших читачів із цікавими історіями, авторами та новими знаннями.
Щиро дякуємо за вашу підтримку, увагу до бібліотеки та любов до книги!
Нове знайомство: до бібліотеки надійшли примірники газети «Публіка»
Газета висвітлює актуальні події, суспільно-політичні процеси, культурне життя та важливі теми сучасності. Це чудова можливість познайомитися з новим українським медіа, оцінити його формат, стиль подачі матеріалів та коло порушених питань.
Запрошуємо наших читачів завітати до бібліотеки, переглянути свіжі випуски газети «Публіка» та поділитися своїми враженнями. Ми завжди раді знайомити відвідувачів із новими виданнями, що збагачують інформаційний простір та відкривають нові можливості для читання.
"Незламні у тиші полону" (До Дня вшанування пам'яті Захисників України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні)
Дату обрано на знак пам'яті про жертв жахливого теракту в Оленівській колонії, який російські окупанти вчинили в ніч з 28 на 29 липня 2022 року. Тоді через вибух загинули 53 українських захисники, понад 130 були поранені. Те, що російські військові не дотримуються жодних норм, затверджених Женевською конвенцією 1929 про поводження з військовополоненими, давно вже не новина. Знущання, катування, приниження, ґвалтування — ось основні методи, які застосовують росіяни по відношенню до полонених і цивільного населення окупованих ними територій. Валерія "Нава" Суботіна, яка пройшла жахи ув'язнення, зокрема й в Оленівці, у своїй книзі "Полон" писала про цей теракт: "Полон більше не гарантував життя. Це ми зрозуміли раніше, але цей день означав, що полон гарантував жах і тортури кожному з нас. Хто загинув і хто продовжує бути тут".
«Це насолода для душі і розуму — читати Слабошпицького» (До 80-річчя від дня народження Михайла Слабошпицького)
Михайло Слабошпицький
Гра в "Мафію" в бібліотеці
Такі зустрічі вже стали доброю традицією нашої бібліотеки, адже вони об'єднують людей, дарують нові знайомства та цікаве дозвілля.
Дякуємо всім, хто долучився до гри!
Іван Дзюба — голос сумління нації (До 95-річчя від дня народження Івана Михайловича Дзюби)
Ірина Жиленко
Іван Дзюба — визнаний інтелектуальний лідер молодої України 1960-х років. Головним експонатом нашої виставки є зірка самвидаву в Україні радянських часів — праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», присвячена аналізу радянської національної політики в Україні. А до неї був відомий виступ Івана Дзюби про таємні арешти молодої інтелігенції під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 року: “У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді”. Дзюба почав виголошувати імена заарештованих. Директор кінотеатру відштовхнув письменника від мікрофона, намагаючись позбавити слова. У залі увімкнули пожежну сирену, щоб заглушити виступаючих. Дзюбу підтримав В'ячеслав Чорновіл, який вигукнув: “Хто проти тиранії – встаньте!” Після цього виступу Івана Дзюбу та В'ячеслава Чорновола було звільнено з роботи. У книжці Івана Дзюби «Спрага» є світлина виступу автора на забороненому вечорі Лесі Українки з нагоди 50-ї річниці від дня її смерті. Також він оголошує промову на Шевченківському вечорі в парку ім. Пушкіна, проведення якого у Палаці культури заводу верстатів-автоматів скасували з огляду на те, що «Слишком много собралось тех, кто на украинском языке разговаривает, националистов»."Тільки тим дана перемога, хто у болю сміятися зміг" (До 120-річчя від дня народження Олени Теліги)
Сьогодні виповнюється 120 років від дня народження Олени Теліги — видатної української поетеси, публіцистки, літературного критика та діячки Організації українських націоналістів (ОУН). Вона стала одним із найяскравіших символів українського культурного та політичного опору XX століття, віддавши життя за незалежність своєї країни.
Олена Іванівна Теліга (у дівоцтві — Шовгеніва) народилася 21 липня 1906 року у Підмосков'ї в інтелігентній родині: мати Уляна Степанівна була донькою православного священика, батько Іван Опанасович — відомий інженер-гідротехнік. До 12 років Олена виростала переважно в російськомовному середовищі. У 1918 році разом із батьками переїхала до Києва, де Іван Опанасович став директором департаменту водного та шосейного господарства Міністерства шляхів Української Народної Республіки та професором Київського політехнічного університету. Олена навчається в Жіночій гімназії Дучинської, де поряд із російською, німецькою та французькою починає опановувати українську мову. Через поразку Української революції мати з донькою були змушені емігрувати до Чехії, в Подєбради, куди раніше вже виїхав батько й працював на посаді ректора Української Господарської Академії. Саме в Чехії під впливом різноманітних цікавих знайомств, зокрема з Леонідом Мосендзом, колишнім вояком української армії, відомим вченим і талановитим поетом, відбувається її становлення як українки. Про цей процес усвідомлення себе як частини українського народу, а саме про перехід на українську мову, Олена пізніше згадувала так: «Я була тоді в товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Невідомо хто і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову за всіма відомими «залізяку на пузяку», «собачій язик», «мордописня»... Всі з того реготали... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знаю чому. І я не витримала: «Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! І я вас більше не хочу знати!» З того часу я почала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, говорити лише українською мовою». 
Моя книжкова полиця, або #книги_то_любов
Попри війну, українська книга продовжує жити й розвиватися. З'являються нові видавництва, виходять сотні нових видань, народжуються сміливі автори, а поліграфісти, не дивлячись ні на що, вкотре доводять: українська книга сьогодні це справжнє мистецтво.
В умовах війни кожна нова книжка, яка побачила світ — це ще один доказ того, що нашу культуру неможливо знищити. Поки ми читаємо, пишемо, видаємо й даруємо книги одне одному, живе наша пам'ять, мова, ідентичність і віра в майбутнє.
Запрошуємо завітати до нашої бібліотеки, знайти свою книгу, відкрити нового автора або просто провести кілька хвилин серед книжкових полиць. Можливо, саме сьогодні на вас чекає історія, яка надихне, подарує надію чи стане справжнім другом.
Захоплива гра в "Мафію" в бібліотеці
За ігровим столом кожен отримав свою роль, а разом із нею – можливість випробувати логіку, уважність, інтуїцію та вміння переконувати. Мирні жителі намагалися викрити мафію, а мафіозі майстерно приховували свої наміри. Кожен раунд був сповнений емоцій, несподіваних поворотів і жвавих дискусій.
Такі зустрічі допомагають не лише цікаво провести час, а й розвивають комунікативні навички, критичне мислення, вміння працювати в команді та приймати рішення в складних умовах, що зараз для нас особливо актуально.
Дякуємо всім учасникам за активність, щирі емоції та чудову атмосферу.
Книжкова виставка «Народження Держави: Християнська спадщина Київської Русі» (До Дня Української Державності, затвердження Декларації про суверенітет України та Дня Хрещення Київської Русі-України)
Українська державницька традиція має понад тисячолітню історію, і відзначення Дня Української Державності символізує спадкоємність усіх етапів українського державотворення — від Київської Русі через козацьку добу, Українську Народну Республіку до сучасної незалежної України. Воно покликане зміцнювати національну єдність, повагу до історії та усвідомлення відповідальності за майбутнє держави. Запровадження християнства князем Володимиром Великим у 988 році стало визначальним етапом розвитку Київської Русі: воно сприяло зміцненню державності, розвитку освіти, писемності, літописання, архітектури, мистецтва та міжнародних зв'язків. Християнська традиція стала важливою складовою духовної культури українського народу, а Київ утвердився як один із провідних духовних центрів Європи. Важливою віхою на шляху до незалежності стало затвердження 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Цей документ проголосив верховенство українських законів, право народу самостійно визначати свою долю, економічну самостійність, власне громадянство та право на створення власних Збройних Сил. Саме Декларація стала одним із фундаментальних кроків до проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року та заклала правові засади розбудови сучасної української держави.
Запрошуємо всіх охочих відвідати книжкову виставку та відкрити для себе сторінки історії, які допомагають краще зрозуміти витоки української державності, духовної спадщини й національної ідентичності. Знання минулого є важливою основою для усвідомлення цінності свободи, незалежності та відповідальності за майбутнє України.
Добрий геній молодої української літератури (До 135-річчя від дня народження Сергія Пилипенка)
Володимир Сосюра
Пилипенко Сергій Володимирович (літературні псевдоніми — Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій та ін.) народився 10 липня 1891 р. у Києві в сім'ї народного вчителя. З дитинства Сергію довелося працювати. Навчався «казенним коштом за маломіцність і добре вчення» у Першій київській гімназії, його однокашниками були Костянтин Паустовський, Михайло Булгаков, Юрій Клен, Микола Зеров. Вже в 1908 році, будучи ще гімназистом, Сергій бере участь у гуртках Української партії соціалістів-революціонерів. А далі його, вже студента третього курсу відділу славістики історико-філологічного факультету Київського університету за революційну діяльність відрахували з університету та вислали з Києва без права в’їжджати в будь-яке університетське місто.
Цитуємо життєпис 1921 року: «Крім античних мов, вчив французьку], нім[ецьку], італ[ійську], чеш[ську], пол[ьську], серб[ську], болг[арську] (тепер на всіх читаю, але розмовляти не можу — дев'ять років не доводилося)».
Він працює викладачем історії, словесності та логіки спочатку в Борисполі — у вищій початковій школі, а потім — у вчительських семінаріях та жіночих прогімназіях у Броварах.
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Інформаційно-просвітницька година «Сергій Пилипенко і його жінки» (До 135-річчя від дня народження Сергія Пилипенка)
 |
Тетяна Кардиналовська та Сергій Пилипенко |
До 135-річчя від дня народження українського письменника доби Розстріляного відродження Сергія Пилипенка, яке відзначається 10 липня, бібліотека ім. Петра Панча в межах інформаційно-просвітницької години «Сергій Пилипенко і його жінки» ознайомила своїх відвідувачів із життям і творчістю надзвичайно колоритної постаті в українській культурі 1920-1930 років. Водночас всі ми повинні пам'ятати, що трагедія Розстріляного відродження — це не лише списки загиблих чоловіків. Це ще й титанічна боротьба їхніх дружин, які рятували дітей і не давали правді згаснути. Дружина Сергія Пилипенка Тетяна Кардиналовська прожила 93 роки, дожила до часів вільної України і довела, що любов здатна пронести пам’ять крізь ешелони, океани та десятиліття забуття.
Отже, герої нашої інформації — Сергій Пилипенко, його дружина Тетяна Кардиналовська, дочки Міртала Сергіївна Пилипенко-Кардиналовська і Ася Гумецька (англ. Assya Humesky, при народженні — Еста Сергіївна Пилипенко).
 |
"Будинок з ірисами”, де мешкала родина Кардиналовських. 1910-ті роки. |
Книжкова виставка "На калиновім мості: життя і слово Петра Панча" та художня виставка картин з приватної колекції письменника (До 135-річчя від дня народження)
Петро Панч народився 4 липня 1891 року в містечку Валки на Харківщині. Його життєвий шлях був непростим і насиченим подіями, а багатий життєвий досвід став основою для численних художніх творів. Особливе місце у творчій спадщині письменника посідають романи «Гомоніла Україна», «Голубі ешелони», автобіографічна книга «На калиновім мості», а також численні оповідання й книги для юних читачів. За повість «На калиновім мості» Петро Панч був удостоєний Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Для нашої бібліотеки ім’я Петра Панча це символ поваги до українського слова, культури та історичної пам’яті. Ми запрошуємо всіх читачів знову відкрити для себе творчість письменника, перегорнути сторінки його творів або познайомитися з ними вперше.
Справжня література не втрачає своєї сили й цінності з плином часу, тож 135-річчя від дня народження Петра Панча стане чудовою нагодою згадати видатного українського митця.
Запрошуємо вас відвідати нашу книжкову виставку "На калиновім мості: життя і слово Петра Панча" та художню виставку картин з приватної колекції Петра Панча, які нам люб'язно надала праправнучка письменника, Анастасія Шинкаренко, за що ми їй безмежно вдячні.
.jpg)
.jpg)
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р.
Акт відновлення Української Держави було проголошено з балкону будинку товариства Просвіта у Львові (Площа Ринок, 20). На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословення митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди.
Акт 30 червня 1941 року, хоч і був несподіваний, засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.
Спроба створити власні державні інституції викликала вкрай негативну реакцію нацистського керівництва. Німеччина не планувала існування незалежної України, розглядаючи її виключно як колонію. Від ОУН вимагали скасувати Акт, але Степан Бандера, Ярослав Стецько та інші члени уряду відмовилися це зробити. Після цього німці розпочали масові арешти українських націоналістів. Степан Бандера та Ярослав Стецько були ув'язнені, більшу частину війни вони провели у нацистському концтаборі Заксенхаузен у блоці для дуже відомих в'язнів.
Незважаючи на те, що самостійна держава проіснувала лічені дні, Акт став доказом прагнення українців до свободи. Ця подія продемонструвала всьому світу та обом тоталітарним режимам (радянському і нацистському), що українці є нацією, яка бореться за власну незалежну державу.
Година безбар'єрності "Мова поваги у бібліотеці"
Метою заходу було практичне застосування принципів безбар’єрного спілкування. Учасники розглянули реальні бібліотечні ситуації, обговорили алгоритми взаємодії з користувачами з різними потребами та подолали поширений страх «зробити щось не так» під час спілкування.
Під час практикуму бібліотекарі дізналися, як коректно ставити запитання під час запису до бібліотеки незрячої людини, як ефективно комунікувати з користувачами, які мають порушення слуху, а також ознайомилися з особливостями обслуговування військових і ветеранів, які мають видимі травми чи ампутації. Окрім цього, було розглянуто багато інших важливих аспектів безбар’єрного та поважного спілкування.
Головний принцип безбар'єрності, який став лейтмотивом зустрічі — «Людина — на першому місці». Саме цей підхід є основою якісного бібліотечного обслуговування, створення відкритого, комфортного й доступного простору для кожного користувача.
Долучаємося до Міської цільової програми «Сприяння розвитку громадянського суспільства у місті Києві на 2025–2027 роки»
Учасники заходу дали позитивну оцінку цій програмі. Вони узнали, що головним розробником та відповідальним виконавцем програми виступає Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київради (КМДА). А сам документ розроблено згідно з Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні. Учасники нашого заходу обмінялися враженнями про свою участь у подібних акціях по прийняттю управлінських рішень через діяльність громадських організацій. Їх підсумкова точка зору. Демократії ніколи багато не буває. Працюємо разом на її розвиток.
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Інтриги, маски, логіка! Граємо в класичну "Мафію"
27 червня у бібліотеці відбулася чергова зустріч шанувальників гри «Мафія». Атмосфера захопливих стратегій, несподіваних поворотів, інтриг і психологічних дуелей знову об'єднала учасників за ігровим столом. Запрошуємо всіх охочих — як новачків, так і досвідчених гравців — долучитися до безкоштовних ігор інтелектуального клубу «Київські мафіозі». 
Випробуйте свою логіку, уважність і вміння переконувати, знайдіть нових друзів та проведіть час у чудовій компанії. Навіть якщо ви гратимете вперше — не хвилюйтесь, у вас все вийде! Приходьте, щоб розвиватися, долати бар'єри, знайомитись і просто класно проводити час у чудовій компанії.
Наступні ігри: 11 та 25 липня, з 12:00 до 16:00. При собі мати гарний настрій.
Наступні ігри: 11 та 25 липня, з 12:00 до 16:00. При собі мати гарний настрій.
Книжкова виставка "Конституція України: Від витоків до Незалежності" (До Дня Конституції України)
Термін "Конституція" вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. В епоху буржуазних революцій XVIII ст. Конституція відіграє роль основного правового акта держави, що визначає основи його політичного та економічного ладу.
І тут маємо привід для гордості. Наша перша Конституція, відома як Конституція Пилипа Орлика, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією з перших не лише в Європі, а й у світі. Вона була затверджена як "Правовий Уклад та Конституція відносно Прав і Вольностей Війська Запорозького".
Конституція Пилипа Орлика засвідчила, що українці — свідома нація, яка боролася й буде боротися за свої права, свою ідею. Конституція Пилипа Орлика чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання, але принципи, закладені в ній, свідчили про зародження поглядів на демократичний устрій організації війська та про його національну ідентифікацію в межах суверенної держави вже на початку XVIII століття.
Конституція УНР від 29 квітня 1918 року — також помітне явище в розвитку конституційного законодавства України. Після проголошення УНР постало питання про необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював Михайло Грушевський. В основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантувати демократичний розвиток української держави.
Після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року постало питання про конституційні засади нової держзави. Згідно з Законом України "Про правонаступництво країни" "до ухвалення нової Конституції України діє Конституція Української РСР".
Наступні роки в конституційному процесі були складними. До старої Конституції внесено сотні доповнень і поправок. На порядку денному постало питання про розробку й прийняття нової Конституції нашої держави.
11 березня 1996 року конституційна комісія схвалила проект Конституції та передала його на розгляд Верховній Раді. 24 квітня Верховна Рада прийняла проект за основу. 5 травня 1996 року було створено Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія закінчила свою надзвичайно складну роботу, адже до проекту було подано понад 5000 змін і доповнень.
Тридцять років тому, 28 червня 1996 року було прийнято нову Конституцію України. Україна — єдина держава на пострадянському просторі, яка парламентським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію.
Перша стаття Конституції наголошує: "Україна є суверенна й незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Згідно зі статтею другою "Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною".
Під час війни, яку веде проти нас Росія, ми захищаємо свої кордони, закріплені, зокрема, й Основним Законом. А по закінченні війни прагнемо мирного життя в справжній, не декларативній, правовій українській державі.
До Дня Конституції України пропонуємо вашій увазі книжкову виставку "Конституція України: Від витоків до Незалежності".
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Книга у подарунок
Щиро дякуємо кожному нашому меценату! Ваша підтримка — це безцінний внесок у розвиток культури та знань, добро від якого ще довго відлунюватиме в майбутньому.
Сьогодні ми знову отримали чудовий подарунок — прекрасне видання, яке поповнить нашу книгозбірню.
Щиро дякуємо колезі з Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, пані Оксані, за цю чудову книгу.
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
«Щоденник» Аркадія Любченка
Микола Хвильовий
Вiд початку 1990-х рокiв, коли в харкiвському «Українському Засiвi» – вперше пiсля п’ятдесятлiтньої перерви – почали друкуватися твори Аркадiя Любченка окупацiйного перiоду (зокрема, його «Щоденник») i Юрiй Шевельов нарештi вiдвiдав рiдний Харкiв, минув не час, а цiла епоха. Проте погляд на мiсце Любченка в українській лiтературі не зазнав жодних змiн навiть у часи незалежницької ейфорiї. І можна сказати, переiнакшивши також іншого вихідця з Харкова Олексу Веретенченка: «усiм прощається на свiтi, i тiльки Любченковi – нi!».
«Берестецька битва — одна з найбільших трагедій української історії » (До 375-річчя Берестецької битви)
Почорніло я од крові за вольную волю.
Круг містечка Берестечка на чотири милі
Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.
Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.
Тарас Шевченко
До 375-річчя Берестецької битви бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з книжковою виставкою «Берестецька битва - одна з найбільших трагедій української історії».
Берестецька битва відбулася 28 (18) червня – 10 липня (30 червня) 1651 року неподалік від м. Берестечко між українським військом на чолі з Богданом Хмельницьким і польським військом на чолі з королем Яном ІІ Казимиром.
15 червня 1651 р. поляки виступило у напрямку Берестечка. Вночі 28 червня українсько-татарське військо переправилось через річку Пляшівку напроти поляків. Наступного дня на світанку передові татарські підрозділи вступили у сутичку з поляками, що і розпочало Берестецьку битву. Після перших сутичок українсько-татарське військо спробувало атакувати правий фланг польської оборони, а згодом – лівий. Коронний гетьман Конєцпольський підвечір перейшов у контрнаступ, відкинувши кримсько-українську кінноту. В цьому бою загинуло близько 100 татар.
15 червня 1651 р. поляки виступило у напрямку Берестечка. Вночі 28 червня українсько-татарське військо переправилось через річку Пляшівку напроти поляків. Наступного дня на світанку передові татарські підрозділи вступили у сутичку з поляками, що і розпочало Берестецьку битву. Після перших сутичок українсько-татарське військо спробувало атакувати правий фланг польської оборони, а згодом – лівий. Коронний гетьман Конєцпольський підвечір перейшов у контрнаступ, відкинувши кримсько-українську кінноту. В цьому бою загинуло близько 100 татар.
Ударні сили кримсько-української кінноти вночі здійснили переправу в районі Козина та почали захоплювати пасовища. Ян ІІ Казимир на військовій раді ухвалив рішення кинути в бій кінноту і дати відсіч війську ворога, але цього дня плани польської сторони зазнали невдачі. В бою загинуло 300 поляків, декілька муз і Тугай-Бей з боку татар.
30 червня король приймає рішення вишикувати армію до бою. Знищивши мости через річку Стир, він почав виводити своє військо в поле. Він застосував зміни у своїй тактиці. У центрі була вишикувана артилерія, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними – корогви кінноти, драгунів, рейтарів. Командував центром особисто король. Бойова лінія фронту розтяглась на 8-9 км.
По ставці Іслам-Гірея III було зроблено постріл з гармати, загинув родич хана і хан разом зі своїм військом почав стрімкий відступ у напрямку містечка Лешнів. Одразу Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Богдан Хмельницький організував відступ свого війська на схід до річки. Після цього гетьман кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його назад. Проте Іслам-Гірей III продовжив відхід на південь України. Фактично він насильно затримав при собі і Богдана Хмельницького.
30 червня король приймає рішення вишикувати армію до бою. Знищивши мости через річку Стир, він почав виводити своє військо в поле. Він застосував зміни у своїй тактиці. У центрі була вишикувана артилерія, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними – корогви кінноти, драгунів, рейтарів. Командував центром особисто король. Бойова лінія фронту розтяглась на 8-9 км.
По ставці Іслам-Гірея III було зроблено постріл з гармати, загинув родич хана і хан разом зі своїм військом почав стрімкий відступ у напрямку містечка Лешнів. Одразу Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Богдан Хмельницький організував відступ свого війська на схід до річки. Після цього гетьман кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його назад. Проте Іслам-Гірей III продовжив відхід на південь України. Фактично він насильно затримав при собі і Богдана Хмельницького.
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Інформаційно-просвітницька година «Битва під Берестечком» Ігоря Кириловича Свєшнікова»
Ігор Свєшніков — вчений археолог зі світовим ім'ям, наукова діяльність якого розпочалася і закінчилася в Дубні.
За своє життя він дослідив сотні пам’яток доби міді, бронзи, давньоруських і козацьких часів. Досліджував пам’ятки доби бронзи в селах Городок, Здовбиця, Озліїв, Костянець Рівненської області, курган тшинецько-комарівської культури та гробницю культури кулястих амфор в селі Івання, могильник липицької культури Болотня та вельбарської культури в селі Дитиничі Дубенського району. Понад 20 років проводив розкопки на місці Берестецької битви, результати яких узагальнив у монографії «Битва під Берестечком» у 1993 році, яка є основою нашої виставки. Внаслідок археологічних досліджень на місці битви стало можливим до деталей визначити хід битви та одержати більш 5000 унікальних і достовірних пам’яток українського козацтва, у тому числі і органічних, які не зберігаються у звичайних умовах.
Аналізуючи знахідки, можна зробити висновок, що «…козацька армія періоду Визвольної війни не була організованим збіговиськом випадкових людей, як про це стверджують польські дослідники та письменники…, а регулярним, забезпеченим найновішою для свого часу зброєю, достатньо для тодішньої епохи дисциплінованим і впорядкованим військом… Козацька армія стояла на одному рівні з тодішніми європейськими арміями, перевищуючи їх своїми бойовими якостями і не раз насправді одчайдушною хоробрістю».
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»
Василь Шкляр – співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів (До 75-річчя від дня народження)
Василь Шкляр був гостем нашої бібліотеки у 2016 році. Пропонуємо вашій увазі трохи біографічно-бібліографічних данних про цю визначну особистість.
Василь Шкляр народився 10 червня 1951 року у селі Ганжалівка Лиснянського району на Черкащині. По закінченні середньої школи зі срібною медаллю вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, згодом перевівся до Єреванського університету, де 1972 року і отримав диплом про вищу освіту. У період з 1988 по 1998 роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини генерала Дудаєва після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у невеличкому романі «Елементал». У 2000-2004 роках – головний редактор видавництва «Дніпро». З 1991 по 1998 рік був членом Проводу Української республіканської партії та прес-секретарем УРП. 2011 року став лауреатом Шевченківської премії, але відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника. Тому указ президента Януковича вийшов без прізвища Шкляра. Проте 17 квітня 2011 року в Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України було вручено Народну Шевченківську премію. Вручення відбулося біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупаки. Кошти на неї зібрали меценати та звичайні громадяни. Автор численних романів, серед яких найвідоміші – «Ключ», «Елементал», «Тінь сови», «Чорний ворон», «Маруся», «Чорне сонце» (збірка), «Троща», «Характерник», «Заячий костел», «Рік Шершня».
День відкритих дверей "Цифровий компас: навігація у сучасному віртуальному світі"
Сьогодні бібліотека допомагає своїм користувачам знаходити інформацію, ефективно працювати з нею, розвивати цифрові навички та впевнено почуватися у віртуальному середовищі.
Дякуємо всім учасникам за активність, зацікавленість та прагнення до нових знань. Сподіваємося, що отриманий досвід стане надійним цифровим компасом для кожного на шляху до безпечного та успішного користування сучасними технологіями.
Дякуємо всім учасникам за активність, зацікавленість та прагнення до нових знань. Сподіваємося, що отриманий досвід стане надійним цифровим компасом для кожного на шляху до безпечного та успішного користування сучасними технологіями.
Підписатися на:
Дописи (Atom)