Почорніло я од крові за вольную волю.
Круг містечка Берестечка на чотири милі
Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.
Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.
Тарас Шевченко
До 375-річчя Берестецької битви бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з книжковою виставкою « Берестецька битва - одна з найбільших трагедій української історії ».
Берестецька битва відбулася 28 (18) червня – 10 липня (30 червня) 1651 року неподалік від м. Берестечко між українським військом на чолі з Богданом Хмельницьким і польським військом на чолі з королем Яном ІІ Казимиром.
15 червня 1651 р. поляки виступило у напрямку Берестечка. Вночі 28 червня українсько-татарське військо переправилось через річку Пляшівку напроти поляків. Наступного дня на світанку передові татарські підрозділи вступили у сутичку з поляками, що і розпочало Берестецьку битву. Після перших сутичок українсько-татарське військо спробувало атакувати правий фланг польської оборони, а згодом – лівий. Коронний гетьман Конєцпольський підвечір перейшов у контрнаступ, відкинувши кримсько-українську кінноту. В цьому бою загинуло близько 100 татар.
15 червня 1651 р. поляки виступило у напрямку Берестечка. Вночі 28 червня українсько-татарське військо переправилось через річку Пляшівку напроти поляків. Наступного дня на світанку передові татарські підрозділи вступили у сутичку з поляками, що і розпочало Берестецьку битву. Після перших сутичок українсько-татарське військо спробувало атакувати правий фланг польської оборони, а згодом – лівий. Коронний гетьман Конєцпольський підвечір перейшов у контрнаступ, відкинувши кримсько-українську кінноту. В цьому бою загинуло близько 100 татар.
Ударні сили кримсько-української кінноти вночі здійснили переправу в районі Козина та почали захоплювати пасовища. Ян ІІ Казимир на військовій раді ухвалив рішення кинути в бій кінноту і дати відсіч війську ворога, але цього дня плани польської сторони зазнали невдачі. В бою загинуло 300 поляків, декілька муз і Тугай-Бей з боку татар.
30 червня король приймає рішення вишикувати армію до бою. Знищивши мости через річку Стир, він почав виводити своє військо в поле. Він застосував зміни у своїй тактиці. У центрі була вишикувана артилерія, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними – корогви кінноти, драгунів, рейтарів. Командував центром особисто король. Бойова лінія фронту розтяглась на 8-9 км.
По ставці Іслам-Гірея III було зроблено постріл з гармати, загинув родич хана і хан разом зі своїм військом почав стрімкий відступ у напрямку містечка Лешнів. Одразу Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Богдан Хмельницький організував відступ свого війська на схід до річки. Після цього гетьман кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його назад. Проте Іслам-Гірей III продовжив відхід на південь України. Фактично він насильно затримав при собі і Богдана Хмельницького.
За відсутності гетьмана генеральна старшина не спромоглася опанувати ситуацію, встановити дисципліну, укріпити табір, розробити чіткий план дій. Зростало недовір’я між старшиною та низами. Козаки побудували мости на річках, – не шкодуючи ні возів, ні різноманітної військової амуніції, щоб загатити болота. Внаслідок поганої організації відступ 10 липня (30 червня) перетворився на втечу і загибель українців. Проте основні сили українського війська вирвалися з оточення. Невмирущою славою вкрили себе воїни (близько 300 козаків), які героїчно загинули, прикриваючи відступ.
Битва під Берестечком мала доленосне значення не тільки для певного етапу національно-визвольної боротьби, але й для подальшої долі української державності в цілому. Хід подій у цій битві в черговий раз вчить нас, що тільки за умови єдності різних верств українського населення можна розраховувати на позитивний результат боротьби. Також слід усвідомлювати, що завжди передусім слід сподіватися на власні сили, бо союзники, як це сталося у випадку з кримським ханом, у будь-який момент можуть зрадити, керуючись власними інтересами. Втім, не зважаючи на те, що наслідки битви під Берестечком виявилися негативними для української сторони: козаки втратили значні території Гетьманщини, зменшився їх реєстр, це протистояння стало тим необхідним досвідом, який став при нагоді вже майбутнім поколінням борців за волю та незалежність України. Мужність і героїзм козаків живуть у народній пам’яті. У наші дні на Рівненщині діє державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви».
30 червня король приймає рішення вишикувати армію до бою. Знищивши мости через річку Стир, він почав виводити своє військо в поле. Він застосував зміни у своїй тактиці. У центрі була вишикувана артилерія, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними – корогви кінноти, драгунів, рейтарів. Командував центром особисто король. Бойова лінія фронту розтяглась на 8-9 км.
По ставці Іслам-Гірея III було зроблено постріл з гармати, загинув родич хана і хан разом зі своїм військом почав стрімкий відступ у напрямку містечка Лешнів. Одразу Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Богдан Хмельницький організував відступ свого війська на схід до річки. Після цього гетьман кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його назад. Проте Іслам-Гірей III продовжив відхід на південь України. Фактично він насильно затримав при собі і Богдана Хмельницького.
За відсутності гетьмана генеральна старшина не спромоглася опанувати ситуацію, встановити дисципліну, укріпити табір, розробити чіткий план дій. Зростало недовір’я між старшиною та низами. Козаки побудували мости на річках, – не шкодуючи ні возів, ні різноманітної військової амуніції, щоб загатити болота. Внаслідок поганої організації відступ 10 липня (30 червня) перетворився на втечу і загибель українців. Проте основні сили українського війська вирвалися з оточення. Невмирущою славою вкрили себе воїни (близько 300 козаків), які героїчно загинули, прикриваючи відступ.
Битва під Берестечком мала доленосне значення не тільки для певного етапу національно-визвольної боротьби, але й для подальшої долі української державності в цілому. Хід подій у цій битві в черговий раз вчить нас, що тільки за умови єдності різних верств українського населення можна розраховувати на позитивний результат боротьби. Також слід усвідомлювати, що завжди передусім слід сподіватися на власні сили, бо союзники, як це сталося у випадку з кримським ханом, у будь-який момент можуть зрадити, керуючись власними інтересами. Втім, не зважаючи на те, що наслідки битви під Берестечком виявилися негативними для української сторони: козаки втратили значні території Гетьманщини, зменшився їх реєстр, це протистояння стало тим необхідним досвідом, який став при нагоді вже майбутнім поколінням борців за волю та незалежність України. Мужність і героїзм козаків живуть у народній пам’яті. У наші дні на Рівненщині діє державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви».
А наостанок для нашого спільного розумнішання рекомендуємо нам всім ще раз перечитати роман «Берестечко» Ліни Костенко і зробити відповідні висновки. Цей роман був написаний ще в 1966 - 67 роках, згодом не раз дописувався на всіх етапах наступних українських трагедій. Хочеться знов і знов цитувати і цитувати Ліну Костенко:
Україно, Великомученице, зоре моїх нещасть!
Де сини твої, мамо?.. Тільки руки ламати.
Один за тебе умре. Другий тебе продасть.
Третій не знає, хто його мати.
Не пощастило нашому народу.
Дав Бог сусідів, ласих до нашесть.
Забрали все — і землю, і свободу.
Тепер забрати хочуть вже і честь.
Ми вже мов корінь для чужої брості.
чужинських понаклепано гербів.
Тепер у нас господарями гості,
вони людей тут мають за рабів.
Сусід північний, хижий і великий.
Дрімучий злидень, любить не своє.
Колись у греків Янус був дволикий.
А в цих орел двоглавий.Заклює.
З конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переросла у філософію поразки взагалі, в розуміння, що «поразка — це наука, ніяка перемога так не вчить», а відтак і в необхідність перемоги над поразкою.
Дав Бог сусідів, ласих до нашесть.
Забрали все — і землю, і свободу.
Тепер забрати хочуть вже і честь.
Ми вже мов корінь для чужої брості.
чужинських понаклепано гербів.
Тепер у нас господарями гості,
вони людей тут мають за рабів.
Сусід північний, хижий і великий.
Дрімучий злидень, любить не своє.
Колись у греків Янус був дволикий.
А в цих орел двоглавий.Заклює.
З конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переросла у філософію поразки взагалі, в розуміння, що «поразка — це наука, ніяка перемога так не вчить», а відтак і в необхідність перемоги над поразкою.
Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
Немає коментарів:
Дописати коментар