9 березня виповнюється 210 років від дня народження національного і світового генія, поета, художника, громадського діяча - Тараса Григоровича Шевченка. Минуло вже понад два століття від дня появи його на світ, а значущість цієї постаті та його пророчих слів не зменшилася. Шевченкове Слово – духовний код нації, воно є шляхом до самоутвердження і духовного зростання народу, воно пробуджує почуття національної гідності та честі, шани й любові до рідної культури, мови, звичаїв. У ці березневі дні бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам книжкову виставку «І став для нас він світочем в віках». У переломному 2014 році великий українець Іван Дзюба підтвердив давню Шевченкову засторогу: «Мідний вершник таки стоїть і ще простягує свою загребущу руку в майбутнє багатьох народів…». Більше двох років тримає повномасштабна війна з неонацистською Московією. Ми весь час згадуємо пророчий «Заповіт» Тараса Шевченка. Він застерігав українців, що полине до самого Бога лише після того, «Як понесе з України / У синєє море / Кров ворожу»… Це абсолютна конкретика, адже Тарас Григорович попереджав нас, що цей останній бій буде страшенно кривавим. Він писав про потребу звільнитися від жахливих наслідків Переяслівських угод 1654 р.: «Кайдани порвіте / І вражою злою кров’ю / Волю окропіте».
Нашим читачам радимо останню книжку Івана Дзюби про Тараса Шевченка «Тарас Шевченко серед поетів світу» (Київ, «Либідь», 2016). Іван Дзюба переконливо доводить, що Шевченко не лише як великий поет, а й як глибокий мислитель належить не тільки своєму часу, а й нашому сьогоденню та — безперечно — майбутньому): «Великі національні поети є не тільки голосом своїх націй — вони є і голосом людства у своїх націях, і голосом нації до людства, оскільки нація — органічна частина людства, один із його визнаних чи невизнаних суб’єктів. Цей голос може бути несприйнятий через якісь атмосферні перешкоди історичного порядку або заглушений якимись ідеологічними шумами, але рано чи пізно його почують, і великий національний поет стає світовим поетом».
Звертаємо Вашу увагу ще на кілька видань. Це чудова книга Івана Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість» (Київ, КМА, 2008). Вас також зацікавить збірник наукових статей, виступів, інтерв'ю Миколи Жулинського «Духовний будівничий України» (Київ, «Мистецтво», 2016). Обов'язова для ознайомлення передмова Івана Дзюби
і Миколи Жулинського «На вічному шляху до Шевченка» до першого тома повного зібрання творів у 12 т. ( Київ, "Наукова думка», 2001).
Пропонуємо кілька видань накладом Української Вільної Академії Наук: «Велич Шевченка» Яра Славутича (Вінніпег, 1961), «Шевченко й Франко» М.Ї.Мандрики (Вінніпег, 1957) і «Віруючий Шевченко» Леоніда Білецького (Вінніпег, 1949). Остання праця видана коштом Архиєпископа Мстислава.
.webp) |
Пам'ятник Тарасу Шевченку у Харкові Фото: Twittwr Анастасія Магазова |
Для ностальгуючих по СРСР - «Сучасні фальсифікатори ідейної спадщини Т.Г.Шевченка» Володимира Шпака (Київ,КДУ, 1974). І антидоти від радянської отрути: світлина "Могила Шевченка до совєтської окупації" з книги Павла Зайцева "Життя Тараса Шевченка" - репринт закордонного видання 1955 р. (Київ, 1994). За Леоніда Кучми ця книга була вже препарована. Рекомендуємо також Євгена Маланюка, Івана Огієнка, Богдана Лепкого (чудовий репринт австралійського видання 1989 року), Євгена Сверстюка.
.webp)
