Сьогодні у бібліотеці ім. Петра Панча відбулась інформаційно-просвітницька година, присвячена 135-річчю від дня народження Миколи Зерова, який прожив життя повне труднощів, пройшов і бідність, і зраду, і смерть сина, і заслання, але залишився в історії як неперевершений неокласик української літератури.
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в Зінькові на Полтавщині в багатодітній сім’ї вчителя. У родині було 11 дітей. Навчався в одному класі з Остапом Вишнею. Зеров був надзвичайно розумним, мав гарну пам’ять. Друзі жартома називали його «Енциклопедією». У 1920 році обвінчався із Софією Лободою — однією з трьох доньок професора Федора Лободи. У них був єдиний син Констянтин, який помер у 9 років від скарлатини. У той час дружина поета Софія лежала в лікарні в тяжкому стані, і Зерову довелося самостійно пережити поховання сина. Із ним на цвинтарі були лише двоє колег і двоє студентів. Один з них, Абрам Гозенпуд, пізніше згадував, що над свіжою могилою сина Микола Костьович читав давньоримські вірші.
