«Лесь Мартович - невмирущий талант українського слова» (До 155-річчя від дня народження)

«Мартович надзвичайно пильний спостерігач життя галицького люду, причому він обдарований неабияким гумористичним талантом. Як ніхто інший, уміє він підмітити в житті нашого народу ту іронію фактів, яка змушує людину цілу свою поведінку виявляти в зовсім іншому світлі, ніж вона є насправді. До того ж його стиль наскрізь оригінальний, легкий і далекий від будь-якого шаблону».

Іван Франко

До 155-річчя від дня народження Леся Мартовича бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з невеличкою виставкою «Лесь Мартович — невмирущий талант українського слова». 

Надзвичайно тернистим був життєвий шлях Олекси Семеновича Мартовича, самобутнього сатирика і гумориста, девізом якого були слова, що їх письменник поставив епіграфом до одного із своїх оповідань: «Не для слави, а для людей». Під впливом революційної діяльності Івана Франка і Михайла Павлика Лесь Мартович став передовим громадським діячем, проповідником високих соціальних і етичних ідеалів, пристрасним борцем з низьким, фальшивим, підлим.

Лесь Мартович народився 12 лютого 1871 року в селі Торговиця на Станіславівщині (нині Івано-Франківщина). Батько був сільським писарем, який самотужки зумів опанувати грамоту, і звичайний наймит став «людиною порядною, непідкупною та авторитетною серед односельців». Освіту письменник здобував спочатку в місцевій дворічці, потім перейшов до школи в сусідньому селі. Пізніше батько віддав сина на навчання до Коломийської класичної гімназії. Саме там Лесь познайомився з Василем Стефаником та Іваном Семенюком (Марко Черемшина). Зі спогадів його друзів дізнаємось, що писати почав Мартович дуже рано. Перші його літературні проби були віршовані. «Мартович був надзвичайно здібний. Вже у 4-ій клясі гімназії писав поезії проти вчителів, повні злоби й насмішки», — згадує Стефаник в автобіографії.