Василь Шкляр був гостем нашої бібліотеки у 2016 році. Пропонуємо вашій увазі трохи біографічно-бібліографічних данних про цю визначну особистість.
Василь Шкляр народився 10 червня 1951 року у селі Ганжалівка Лиснянського району на Черкащині. По закінченні середньої школи зі срібною медаллю вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, згодом перевівся до Єреванського університету, де 1972 року і отримав диплом про вищу освіту. У період з 1988 по 1998 роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини генерала Дудаєва після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у невеличкому романі «Елементал». У 2000-2004 роках – головний редактор видавництва «Дніпро». З 1991 по 1998 рік був членом Проводу Української республіканської партії та прес-секретарем УРП. 2011 року став лауреатом Шевченківської премії, але відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника. Тому указ президента Януковича вийшов без прізвища Шкляра. Проте 17 квітня 2011 року в Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України було вручено Народну Шевченківську премію. Вручення відбулося біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупаки. Кошти на неї зібрали меценати та звичайні громадяни. Автор численних романів, серед яких найвідоміші – «Ключ», «Елементал», «Тінь сови», «Чорний ворон», «Маруся», «Чорне сонце» (збірка), «Троща», «Характерник», «Заячий костел», «Рік Шершня».