ВЧЕНИЙ БОЖОЮ МИЛІСТЮ
Ігор Свєшніков - вчений археолог зі світовим ім'ям, наукова діяльність якого розпочалася і закінчилася в Дубні.
За своє життя він дослідив сотні пам’яток доби міді, бронзи, давньоруських і козацьких часів. Досліджував пам’ятки доби бронзи в селах Городок, Здовбиця, Озліїв, Костянець Рівненської області, курган тшинецько-комарівської культури та гробницю культури кулястих амфор в селі Івання, могильник липицької культури Болотня та вельбарської культури в селі Дитиничі Дубенського району. Понад 20 років проводив розкопки на місці Берестецької битви, результати яких узагальнив у монографії «Битва під Берестечком» у 1993 році, яка є основою нашої виставки. Внаслідок археологічних досліджень на місці битви стало можливим до деталей визначити хід битви та одержати більш 5000 унікальних і достовірних пам’яток українського козацтва, у тому числі і органічних, які не зберігаються у звичайних умовах. Було знайдено багато козацьких шабель та мушкетів. Відтворено картину відступу козацьких військ з обложеного шляхтою табору, з’ясовано обставини загибелі окремих людей. «Люди лежать так, як їх захопила смерть – один на спині, інший на боці, ще інший долілиць. На черепах загиблих – сліди ударів шаблями. Інколи між кістками трапляються свинцеві кулі від мушкетів.»
Аналізуючи знахідки, можна зробити висновок, що «…козацька армія періоду Визвольної війни не була організованим збіговиськом випадкових людей, як про це стверджують польські дослідники та письменники…, а регулярним, забезпеченим найновішою для свого часу зброєю, достатньо для тодішньої епохи дисциплінованим і впорядкованим військом… Козацька армія стояла на одному рівні з тодішніми європейськими арміями, перевищуючи їх своїми бойовими якостями і не раз насправді одчайдушною хоробрістю».
Завдяки розкопкам вдалось розвіяти шляхетську вигадку про повний розгром селянсько-козацької армії під Берестечком і про загибель на переправах 30 тисяч козаків і селян. Підрахунки виявлених на переправі людських кістяків і спостереження над їх розташуванням на дослідженій території дозволяють твердити про загибель на переправах не більш тисячі воїнів. Втрати обозу й артилерії під Берестечком, безперечно, були великою невдачею для селянсько-козацької армії, але, як свідчать наступні події, основні людські сили були врятовані і вже через два місяці чисельна армія Б. Хмельницького становила велику силу, з якою королівські війська не наважилися вступити в бій.
Ігор Свєшніков опублікував більше 30 статей про Берестецьку битву, зробив багато доповідей на наукових конференціях різних рівнів, організовував виставки козацьких речей у польських містах: Радомлі, Кракові. І сьогодні завдячуючи Ігорю Кириловичу ми маємо унікальний музей, де зберігаються безцінні артефакти, які, як писав Ігор Свєшніков, є «видимими кільцями одного суцільного ланцюга історії, що зв’язує давні часи з сучасністю».
Ігор Кирилович Свєшніков народився в сім’ї інтелігентів, життя якої було трагічно пов’язане з подіями Першої світової війни. Батько, Кирило Свєшніков, випускник Київського університету, служив у військах гетьмана Павла Скоропадського й загинув 1920 року від рук більшовиків. Мати, Надія Радченко, з дітьми оселилася у родовому маєтку в селі Хотин на Волині, тікаючи від комуністичного терору.
У 1930–1935 рр. він навчався у польськомовній Дубенській дepжaвній гімназії,
після завершення якої вступив на юридичний факультет Львівського
університету. Незабаром, захопившись лекціями і літературою з археології одночасно став студентом гуманітарного факультету, зі спеціалізацією з
археології. У 1939 р. після приходу совєтів відмовився від родинного маєтку, земель, перервав навчання і став працювавати учителем неповної середньої
школи с. Хотина. У 1943–1944 роках він був пов’язаний із шкільництвом УПА.У 1944 р. Ігор Свєшніков наважився втретє вступити до університету на історичний факультет. Цього разу – на перший курс заочного відділення, оскільки попереднє незавершене навчання в Університеті Яна Казимира у Львові (офіційна назва Львівського університету у 1919–1939 рр.) йому не зарахували. У 1950 р. він завершив навчання, здобувши диплом про вищу освіту. Організація Ігорем Свєшніковим Археологічного музею на історичному факультеті (першого і єдиного музею подібного профілю у вишах на теренах колишнього СРСР) є одним з найбільших досягнень ученого. В той час він працював у Львівському історичному музеї (1945–1959), де очолював відділ первісного суспільства, переінвентаризував колекції, створив нову експозицію, поповнив фонди археологічними матеріалами з розкопок на Тернопільщині, Рівненщині, у Звенигороді. 1958 року захистив кандидатську дисертацію про бронзову добу Прикарпаття, став першим музейним працівником, який отримав науковий ступінь у системі Міністерства культури УРСР. З 1959 року працював в Інституті суспільних наук АН УРСР, де досліджував Берестецьку битву. Вперше систематичні розкопки на пам’ятці він розпочав 3 червня 1970 року, після того як меліораційні роботи загрожували знищити культурний шар поля битви.
У 1970–1990 роках провів 21 сезон розкопок на полі бою, відкрив понад 90 людських і 56 кінських поховань, близько 5000 артефактів. Під час археологічних розкопок біля села Полуничне Радивилівського району, 1991 рік. У центрі - доктор історичних наук Ігор Кирилович Свєшніков.
31 липня 1995 р. Ігор Кирилович розпочинає археологічні розкопки на території Дубенського Замку XV–XVIII ст., який входить до комплексу Державного історико-культурного заповідника міста Дубна. В ніч з 19 на 20 серпня 1995 р. Ігор Кирилович раптово помер від серцевого нападу. Помер за два місяці після смерті своєї дружини, як воїн на бойовому посту, не доживши двох місяців до свого восьмидесятиліття!
Немає коментарів:
Дописати коментар