Василь Осьмак та його архітектурна спадщина у Києві

У рамках діяльності бібліотеки ім. Петра Панча по інформуванню про напівзабуті постаті української історії і культури пропонуємо історично-бібліографічну довідку про видатного зодчого Василя Осьмака, який відіграв важливу роль у забудові Києва першої третини ХХ сторіччя. Василь Осьмак народився 20 квітня 1870 року у містечку Гоголів на Чернігівщині. Він троюрідний брат Григорія Чупринки, якому була присвячена наша попередня книжкова виставка. За проєктами Василя Осьмака у нашому місті були свого часу зведені школи та інші навчальні заклади, бібліотеки, лікарні, житлові будинки, будівля ТЮГ на Липках, стадіон «Динамо». Цей видатний зодчий є творцем знаменитої великої фізичної аудиторії КПІ, що має форму амфітеатру та здатна вмістити 350-400 студентів. Це одна із найбільших аудиторій в Україні.

Велика фізична аудиторія є окрасою КПІ

Довгий час його ім’я, як і більшості зодчих царського періоду, було невідоме широкому загалу людей. До того ще потрібно додати, що він був репресований. Василь Осьмак походив із старовинного козацького роду. Після закінчення Другої Київської гімназії поступив на навчання до Університету Святого Володимира, але вже на 2 курсі змінив професію та поїхав на навчання до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який успішно закінчив у 1895 році. У 1900 році Василь Осьмак повертається до Києва та починає викладати креслення та архітектурне проєктування на запрошення Директора КПІ. На цій посаді архітектор працював багато років, а з 1917 року здобув почесне звання професора. У співавторстві з Г.М.Антокольським відома всім киянам споруда Троїцького народного будинку, яка була споруджена 1901-1902 на кошти, зібрані «Київською старою громадою». Тепер у цьому приміщенні знаходиться театр оперети.

Київський національний академічний
театр оперети

Однією із перших робіт Осьмака у Києві стала будівля приватної жіночої гімназії Олександри Дучинської. На думку істориків та краєзнавців ця будівля втілила усі тогочасні прогресивні рішення: багато світла та повітря у класах та просторові рекреаційні приміщення. Нині у цій будівлі розташовується Рахункова Палата України.

Рахункова Палата України

Окрасою вулиці Володимирської стало спорудження у стилі неокласицизм двох будівель, які прекрасно доповнили головну споруду Червоного корпусу. Нині в них діють Бібліотека імені Професора М. Максимовича КНУ імені Шевченка (1932) та один з корпусів Національної бібліотеки ім. Академіка В. Вернадського (1914—1930).

Бібліотека ім.М.Максимовича КНУ ім.Т.Шевченка

До раннього періоду творчості належить будівля Київського відділення столичного Ломбарду у Музичному провулку, 3 (1907—1909). На жаль, ця споруда сильно постраждала у вересні 1941 року, і вже після війни була вбудована у будівлю Метробуду. Цей прекрасний будинок та єдиний у спадщині архітектора взірець стилю модерн, прикрашений переплетенням жезлів Меркурія (кадуцеїв) та кітви — символів комерції, незважаючи на свій занедбаний стан, вражає своєю незвичною формою та красою.

Київське відділення столичного Ломбарду

У 1911 році Осьмак розробляє проєкт приватної гімназії Аделаїди Жекуліної, збудованої у стилі неокласицизму на вулиці Львівській (нині Січових стрільців), 27. Нині у цьому приміщенні розміщується київська школа №138. Цей шкільний проєкт став далеко не останнім у творчій спадщині видатного архітектора. Вже у радянські часи, архітектор стає одним з трьох зодчих старої формації, допущених до відкритих конкурсів у 1929 році, а у 1934 він розробляє типовий проєкт шкіл 101, за яким було реалізовано 4 школи у Києві та в інших містах України.

Київська школа №138

Осьмаку належить ініціатива організації 1926 року при інженерному факультеті КПІ комунального відділу, який 1930 р. став самостійним навчальним закладом - Київським інженерно-будівельним інститутом. Нині це - Київський національний університет будівництва та архітектури. 

Київський національний університет
будівництва та архітектури 

Радянський період приніс видатному архітектору чимало важких моментів. Колишній статський радник та активний діяч часів УНР не користувався довірою у більшовиків, а у 1931 був заарештований за фальшивим звинуваченням у «Справі промпартії» та засуджений до 5 років концтаборів. Однак, покарання відбував не у в’язниці, а у «Шаражці» — так називалася установа, яка використовувала працю ув’язнених спеціалістів.

Саме у цей період була спроєктована будівля на Липській, у якій нині розміщується Театр юного глядача, декілька будинків для співробітників НКВС, а також він стає одним із співавторів стадіону «Динамо».

Театр юного глядача

Стадіон "Динамо"

Однією із останніх робіт видатного зодчого, що збереглися під час війни, стає будівництво набережної Дніпра від Подолу в напрямку Ланцюгового мосту, щоправда, із запланованих 4 кілометрів до війни вдалося завершити лише 1200 метрів.

Набережна Дніпра 1937 рік.

Літогравюра А.Пащенка

До числа останніх робіт Василя Осьмака належать поштамт і наркомат зв’язку на Хрещатику, 24-26, побудовані в 1938-1941 роках за участі архітектора Сергія Германовича. 19 вересня 1941 року в столицю України ввійшли німецькі війська. А через п’ять днів почалося нищення більшовицькими агентами Хрещатика. Злетів у повітря і поштамт. Сам Василь Осьмак помер 7 січня 1942 року. Його поховали біля батьків на Солом’янському кладовищі, його дружина Марія лише трохи пережила свого чоловіка.
Завдяки дослідженням відомого історика та краєзнавця Дмитра Малакова, який свого часу присвятив Василю Осьмаку свою книгу (Малаков Д.В. Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність, Київ, Кий, 2012), ім’я архітектора не забуте у наш час, а його споруди продовжують відігравати важливу роль у сферах освіти, науки, культури та оздоровлення багатьох поколінь киян.