«Майстер володіння словом» (До 140-річчя від дня народження Юліяна Опільського

«Історія є подібна до великої залі, повної занавісок, що за ними укриваєсь
много цілком нових, цікавих речей… Багато правд історичних,
що їх всі вважають доказаними, показуються нагло брехнями і наоборот.
В руках зручного філолога та історика фантазійне подання стається
незбитим фактом і правдою не до заперечення».

Ю. Опільський

Юліян Опільський (справжнє ім’я Юрій Львович Рудницький) народився в Тернополі 8 грудня 1884 року в багатодітній родині. Слід зауважити, що є письмові джерела, які стверджують, що Юліан народився у жовтні.
Після закінчення Академічної гімназії вступив до Львівського університету, а навчання закінчив у 1907 році у Ґраці (Австрія). Під час навчання в університеті Рудницький багато подорожував, відвідав Єгипет, Грецію та Італію. У ті ж часи почав писати прозу українською та німецькою мовами, а також робив переклади з англійської.
Кілька років до та під час Першої світової війни Рудницький викладав історію та німецьку мову, а також активно писав прозу. З 1917 року – редагував шкільні підручники та очолював педагогічний журнал «Українська школа».
1918 р. вийшов у світ історичний твір «Іду на вас». Під заголовком із жанровим означенням «Історичне оповідання з часів Святослава (960 — 972)» стояли нікому невідомі доти ім’я та прізвище - Юліян Опільський. Так заявив про себе новий письменник: Юрій Рудницький у житті, Юліян Опільський — у літературі. Літературне ім’я Юрій Львович взяв від назви рідного краю — Опілля. Особу Святослава письменник трактує інакше, ніж це зробив свого часу Карамзін. Один із персонажів твору після смерті Святослава скаже Володимирові: «Не шукай, княже, чужої землі, а то й свою втратиш... Інше діло обороняти власну землю, інше - завойовувати чужу».
Окрім художньої літератури Рудницький активно працював над створенням наукової. Так, у 1916 році у «Просвіті» вийшов «Підручник до науки німецької мови».
У 1919 році він завершив роботу над своїм найбільшим твором – романом «Опирі» («Упирі»). Повість «Сумерк» після виходу в 1922 році одразу ж заборонили. Лише майже через 50 років – у 1970-му – її переклали російською мовою та видали у Москві. Літератори відмічають, що у творах «Сумерк» та «Упирі» Опільський вів палку полеміку з романом «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича. 

В творчому доробку Юліяна Опільського історичні романи, розповіді про події на українських землях, повісті та оповідання про Стародавній Вавилон, Грецію, Єгипет, Рим, Київську Русь. Готуючись писати твір, він робив зарисовки й копії одягу, виготовляв макети фортець, картосхеми міст і місцевостей, розставляв манекени воїнів у битвах.
Юліян Опільський не тільки створив своєрідну панораму вітчизняної історії. Минуле інших народів він відтворив у повістях «Танечниця з Пібасту», «Поцілунок Іштари», «Під орлами Роми», «Діти Одіна». Кожен з цих творів має цікаву сюжетну інтригу і читається з неослабним інтересом. Автор ставив перед собою мету розповісти не про певний історичний епізод, а передусім ознайомити із побутом і звичаями, віруваннями жителів стародавнього Єгипту, Вавилона, Рима та підвладних їм племен.
Можливо, позитивні герої його творів дещо старомодні, а мова письменника важкувата для сприйняття і трохи багатослівна. Проте Юліян Опільський вкрай красномовно розповідає про підлість, лицемірство, підступність.
Юліан Опільський помер 9 лютого 1937 р. у м. Львові, де й похований на Личаківському цвинтарі.

Пам'ятаємо, що провідними ідеями історичної прози Юліяна Опільського є прагнення до правди і справедливості, повага до людини, засудження гноблення. І, насамкінець, інформація для зацікавлених читачів. З чотиритомним виданням творів Юліяна Опільського можна ознайомитися після замовлення у ЦБС Голосіївського району міста Києва. Читаємо українське!