Інформаційно-просвітницька година «Слово, що не вмирає» (До 130-річчя від дня народження Михайла Ялового)

Сьогодні, 1 червня, у бібліотеці ім. Петра Панча відбулась інформаційно-просвітницька година «Слово, що не вмирає», присвячена 130-річчю від дня народження українського поета, прозаїка, драматурга, журналіста, громадського діяча Михайла Ялового, який належав до когорти «Розстріляного відродження»
Писав під псевдонімами Михайло Красний та Юліян Шпол. Був членом організацій «Гарт», президентом ВАПЛІТЕ, другом і однодумцем Миколи Хвильового. Його доля, як і долі інших митців того часу, була типовою і трагічною – арешт, надумані звинувачення, заслання, розстріл, а через роки – реабілітація.
Події Української революції та те, як їх пережив Юліан Шпол знайдуть своє відображення у його іронічному пригодницькому романі, завдяки якому він став один із найвідоміших письменників Червоного Ренесансу – 
«Золоті лисенята».
В радянські часи вважали, що жодна людина не має право на особисте життя, кохання в той час, коли всі виборюють комунізм, а взірцем для справжньої радянської людини був Павка Корчагін. У романі Юліана Шпола його герої спочатку переконані, що кохання можна заборонити, скасувати або перенести на інші часи. Проте «у природи все відбувається нормально», вона не дає «ганьбити свої непорушні закони», тому«незламні» борці за народне щастя закохуються один в одного («Мавка любила Мема, але жила з Озоном, а Кірка любила Озона, але жила з товаришем Мандибулою»). Революційний лідер 
«товариш Мандибула всім серцем, усіма фібрами своєї трохи незграбної, але дужої істоти належав одній лишень дамі — революції. І хто б міг подумати, що звичайна собі опуклість жіночої литки може розтопити кригу в серці аскета?» (натяк на Пушкіна). Одвічні інстинкти, прагнення сімейного затишку виявилися сильнішими за революційні ідеали, тому герої твору облаштували з конспіративного житла сімейний гуртожиток. Головний герой-терорист зізнається, що «гра у відвагу, здається, ніколи не була ні моїм, ні його улюбленим спортом». Він вирушає у провінційне містечко організовувати підпільну діяльність. Дорогою він потрапляє в обійми можливої шпигунки-красуні Оксани (щось одночасно схоже на морські пригоди «Дон Жуана» Байрона і на Джеймса Бонда у «From Russia, with Love» Яна Флемінга) та потрапляє в руки ворога, уникає розстрілу і потрапляє у вир безкінечних пригод.
«Золоті лисенята» починались зі слів «Ясно: треба тікати», а закінчились «Власне ж мені не треба було тоді: нікуди тікати, ніде блукати і нічого шукати». Це тому, що наш герой побачив книгу Карла Маркса, знайшов черговий ідеал для себе  і одразу переформатувався з колишнього есера, лівого есера, боротьбиста в більшовика! 
Юліан Шпол провокує нас до інтелектуальних зусиль, змушує нас самих вирішувати, що це – романтична оповідь про молодих революціонерів чи іронічна розповідь про осіб, що граються в запільну діяльність для отримання адреналіну. Імена героїнь викликають алюзії із шаленим коханням (ім’я Мавки є прямим посиланням на «Лісову пісню» Лесі Українки; Кірка – міфічна спокусниця Одіссея; ім’я Оксана асоціюється з дитячим коханням Тараса Шевченка, «Бояринею» Лесі Українки, а сама любовна пригода головного героя - це м'яка іронія над раннім Володимиром Винниченком).
У своїму романі Юліан Шпол, демонструючи знайомство з старогрецькою і чудове володіння вишуканою українською, обігрує надзвичайно цікавий для нас момент - бути кимось чи видаватися. Кожен герой грає якусь роль: Кірка – тиха «жриця конспірації, невтомний рухливий нерв»; Мавка – полум’яна захисниця вільних стосунків; Озон (блакитний газ) – невидимий, як справжній газ: він десь є, його всі люблять, але ніхто не бачить; Мандибула ( грецький термін на позначення нижньої щелепи в хребетних) – аскет і відлюдник, який «годен був захищати зубами своїх міцних щелепів» ідеї запілля; Мем (з грецької – той, що прикидається, копіює подобу іншої особи, найкращий промовець серед них, бо «як ніхто, умів “пускать сльозу”» , тобто одягати маску потрібних йому почуттів, грати на публіку.

І, насамкінець, слід згадати, що 19 червня 2025 року Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету«Розстріляне відродження. Юліан Шпол», присвячену поколінню українських митців 1920–1930-х років, яке стало рушієм культурних змін, розвиваючи літературу, театр, кіно, музику й образотворче мистецтво, але було безжально знищене тоталітарним режимом.

Немає коментарів:

Дописати коментар