Щорічно 30 вересня ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек, впроваджений указом Президента України Леоніда Кучми від 14 травня 1998 року.
Бібліотека – це місце, де зберігають накопичені століттями знання. Важко переоцінити значення книг у розвитку особистості. Те, що ми інтелектуально споживаємо, зрештою, робить нас тими, ким ми є. Тому якщо мета - стати освіченою людиною, приносити користь країні, в якій ти живеш, бути патріотом, виростити достойних нащадків, - до вибору книги маємо підходити відповідально. Читати класику, перш за все свою, пізнавати світові надбання.
Неважко помітити, що визначні постаті, з яких ми маємо брати приклад (принаймні, хоч трохи, бо це велетні духу), були високоосвіченими людьми, дуже багато читали, володіли кількома мовами, плекаючи й розвиваючи водночас українську.
Наприклад, провідник ОУН Степан Бандера знав шість мов, напам’ять цитував Святе Письмо, вислови філософів, вірші українських поетів, читав в оригіналі зарубіжну літературу. Але його улюбленими письменниками були Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка. Ще будучи гімназистом, прочитав працю Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Сам ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський зростав у сім’ї, де мати щовечора влаштовувала сімейні читання творів Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Нечуя-Левицького. Леся Українка навчилася читати в 4 роки, в 11 переклала «Овідія», а любов до книги пронесла через усе своє життя. Ще в дитинстві разом із братом створили власну бібліотеку, навіть склали каталог. Дуже любила поезії Тараса Шевченка, високо цінувала творчість сучасників – Ольги Кобилянської, Івана Франка. Вона знала десять мов, перекладала українською твори Гейне, поезії Давнього Єгипту, Гомера, Данте, Шекспіра, Байрона. Іван Франко мав феноменальні здібності, знав напам’ять всього «Кобзаря». У нього була величезна бібліотека, яка налічувала понад 500 томів. Володів 14-ма мовами, дуже багато перекладав.
Взагалі, важливість книжок, які формують національну свідомість, виховують любов до рідної мови, дуже добре розуміють росіяни, бо недаремно, окуповуючи нашу територію, перше, що вони вчиняють, - це викидають з бібліотек і спалюють українські підручники й книжки українською мовою, а натомість завозять свої.
Тому наше завдання – наполегливо й послідовно впроваджувати грамотну політику щодо української мови та історії, щоб у нас зростало свідоме україноцентричне покоління освічених людей.
Ну а ми щиро вітаємо працівників бібліотечної сфери, а також наших любих читачів, зі святом! Зичимо всім міцного здоров'я, наснаги на шляху побудови справжньої Української держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар