Книжкова виставка "Незаслужено призабутий Володимир Самійленко"

Володимир Самійленко

«..Він українець, свідомий українець, усею душею відданий своїй країні і своєму народові..»

Іван Франко «Володимир Самійленко

(Проба характеристики)». 1907

«Активний діяч української

буржуазно-націоналістичної

контрреволюції» 

 Леонід Хінкулов «Чому літають ластівки»,

журнал «Дніпро», 1947, № 12

«Поезії Самійленка були дуже

популярними серед народу» 

Вячеслав Чорновіл

Восени 2022 року вулицю Холмогорську у Голосіївському районі Києва перейменували на честь Володимира Самійленка. До 160-річчя від дня його народження наша бібліотека приготувала книжкову виставку про життя і творчість цього видатного сина України. У містечку Великі Сорочинці на Полтавщині 3 лютого 1864 року народився Володимир Самійленко, поет-лірик, драматург та перекладач, мовною культурою якого захоплювався Іван Франко. Він був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича та кріпачки Олександри Самійленко. Виховувався у родині близького приятеля родини Гоголів Олексія Трохимовського. Навчався у Київському університеті і був, мабуть, єдиним на той час студентом зі своєрідним соціальним статусом. 

Увійшов до літературно-мистецького гуртка «Плеяда». Тут потоваришував із Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Він плідно працював і друкувався у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Літературно-науковому віснику». Володимир Самійленко стає знаним в Україні поетом. Деякі сучасники ставили його на перше місце серед тодішніх поетів.

На відкритті пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві. 1903.
Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка,
Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.

1906 року Іван Франко з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884—1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою Франка. Своєю назвою збірка наголошувала на основній творчій темі Самійленка. Все, що він писав, присвячувалося Батьківщині, яку поет безмежно любив.
Протягом 1893 – 1917 років життя поета було періодами пов’язане з Чернігівщиною. Він працював нотаріусом, хоч і не полишав писати. Перебуваючи у Чернігові, відвідував «суботи» у Михайла Коцюбинського, де збиралася місцева творча інтелігенція.
Підтримав Українську революцію 1917 – 1921 років, працював у різних Міністерствах УНР. Після приходу більшовиків до Києва був змушений виїхати з міста, намагаючись десь осісти. У цей час він бідував, намагався заробити на прожиття перекладами. Хворий на саркому, за рік до смерті він перебрався до Києва. Помер у Боярці 12 серпня 1925-го.
«Все бідолаха чекав на пенсію... Аж і не дочекався. Часом, як йому ставало погано, то він казав: «Ось я вже і не доїду вмирати на свою Полтавщину, то поховай мене на горі коло церкви». Там його і поховано. Промови казали: єпископ Стороженко з Київ. Софії, Людмила Старицька, яка зверталася до нього як до товариша молодих років, представник Церковної Ради Вол. Чехівський й інші». Лист з Боярки до Михайла Обідного, біографа поета, від 24 серпня 1925 року.
Все своє життя Володимир Самійленко боровся з шаленим опором «ревнителів високої російської культури» і зливою міщанських анекдотів щодо недолугості українських текстів. Для нашого сучасника він також цікавий боротьбою за чистоту української мови і серед галичан. Поезії В. І. Самійленка високо цінувалися за поетичну майстерність як щодо поетичної форми, так і мови. Він прекрасно володів класичними формами поезії — сонет, канцона, октави та ін., різними класичними розмірами.

«В особі покійного В. І. Самійленка ми втратили талановитого майстра, що посідав своє власне і своєрідне місце в нашій поезії,— трохи осторонь її великого, уторованого шляху, але незмінно й безперечно — при тій дорозі, якою йшла до нас справжня культура слова». Микола Зеров «Володимир Самійленко і український гумор»

Книжкова виставка "Незаслужено
призабутий Володимир Самійленко"

Звертаємо увагу на київські адреси Володимира Самійленка.
У будинку Василини Сікорської на Тарасівській, 18 мешкав Володимир Самійленко, у якого охоче збиралася «Плеяда»( Віра Агеєва. Марсіани на Хрещатику, Літературний Київ початку ХХ століття. Київ, «Віхола», 1923, стор. 50).
Будинок О. Кониського, лідера Київської Громади - Бібіковський бульвар (Тараса Шевченка), 38 - напроти пам'ятнику М. Щорсу - кінець ХІХ ст.
Вулиця Саксаганського, 83 - редакція найсоліднішого перед революцією кооперативного журналу «Наша кооперація» (1913-1914).
Вулиця Рейтарська, 20/24 - редакція сатиричних журналів «Гедзь» і «Реп'яхи», де працював в роки Української революції Володимир Самійленко.
Нашим читачам рекомендуємо ознайомитися з творами політичної сатири Володимира Самійленка останніх років життя письменника (1917–1925), які були заборонені або цілковито кривотлумачені у поневоленій Україні. В першу чергу, це поема «Гея» (1922), поема «Спритний ченчик» (1924) про кривавого більшовицького тирана Леніна і його режим в окупованій Україні 20-х років ХХ ст. Перебуваючи в Галичині, Володимир Самійленко написав філософську поему в п’яти частинах «Гея», першу-третю пісні якої надрукував Дмитро Донцов у своєму «ЛНВ», четверта-п’ята, що поет передав П. Богуцькому для публікації в альманасі, так і не побачили світ і на сьогодні втрачені. Зберігся текст «Смерть повстанців», очевидно, фрагмент четвертої частини. У поемі розповідається історія марсіанина від перших його вражень перебування на Землі, починаючи з астрономічної лабораторії до осмислення сутності соціальних процесів землян, що шокували його московсько-більшовицькою окупацією України, перетвореної на руїну в ім’я шовіністично-пролетарських «ідеалів». Автор започаткував новий в українській ліриці фантастичний жанр поетичної антиутопії. 
На жаль, доводиться констатувати, що твори Володимира Самійленка друкувалися мало як за його життя, так і після смерті. Коли письменника запитували, чому він так мало пише, він скромно відповідав, що він – більше читач, і що краще багато читати, ніж погано писати.Отже, наполегливо запрошуємо Вас до читання нашої класичної літератури. Упізнавайте героїв творів Володимира Самійленка в нашому житті. Ось Вам кілька назв: «На печі» (Українська патріотична дума), «Патріота Іван», «Діяч» та інші. А насамкінець пропонуємо «Ельдорадо» (про Русь єдину) і жахливий «Сон» («Я бачив сон, немов...» - це про Україну).