 |
| На портреті 1636 року роботи Ю.Сустерманса |
Чи зрікся Галілео Галілей?Щось люди там балакали про втому.Про те, що рятувався він. Але йне певна я, бо не була при тому.О, не тривожте, люди, його прах!Чи знали ви, до осуду охочі, -якщо він навіть зрікся на словах,які тоді були у нього очі?..
Ліна Костенко
Епоха Відродження - це епоха сильних особистостей, сильних характерів, сміливих відкриттів і пошуків, революційних спрямувань в сфері людського духу.
Наша історична довідка «Той, що озброїв астрономію» присвячена висвітленню життя одного з велетів цього періоду – Галілео Галілея, якого називали «Колумбом неба».
Галілео ді Вінченцо Бонаюті де Галілей ( 15 лютого 1564 - 8 січня 1642) - італійський мислитель, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників експериментально-математичного методу вивчення природи. Галілей був одним з найперших, хто використовував телескоп для спостереження небесних тіл та зробив низку видатних астрономічних відкриттів. Він також вніс значні вдосконалення в конструкцію телескопа, і за допомогою телескопічних спостережень довів правильність геліоцентричної теорії будови сонячної системи, що призвело до серйозного конфлікту з католицькою церквою. Галілея також вважають засновником експериментальної фізики, оскільки своїми експериментами він переконливо спростував Метафізику Арістотеля і заклав фундамент класичної механіки. Саме від нього бере початок фізика як наука. Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом.
Галілей народився у 1564 році в італійському місті Піза неподалік від Флоренції, в сім'ї родовитого, але збіднілого дворянина Вінченцо Галілея, відомого теоретика музики. Кілька його прямих предків були членами правлячої ради Флорентійської республіки, а прапрадід Галілея (теж на ім'я Галілео) був відомим лікарем, якого 1445 року було обрано головою республіки. У сім'ї батьків Галілео було шестеро дітей, але вижити пощастило чотирьом.
З ранніх років Галілея вабило мистецтво; через усе життя він проніс любов до музики й малювання, якими володів досконало. Початкову освіту Галілей здобув у розташованому неподалік монастирі Валломброза. Хлопчик дуже добре навчався та був одним з найкращих учнів у класі. 1581 року Галілео вступив до Пізанського університету, де вивчав медицину. Але, захопившись геометрією й механікою, творами Архімеда та Евкліда, покинув університет й повернувся до Флоренції, де чотири роки самостійно вивчав математику, яку вважав надійною основою для вивчення світу.
Далі із-за фінансових проблем в родині Галілей повернувся до Флоренції (1585), так і не отримавши наукового ступеня. Свою першу працю Галілео показав світу в 1586 році, це були «Маленькі гідростатичні ваги», а в 1590 році була опублікована книга «Про рух» з нищівною критикою вчення Арістотеля. Захоплений незвичайним талантом юнака, маркіз Гвідобальдо став його другом і покровителем; він представив Галілея тосканському герцогу Фердинанду І Медічі і клопотав про оплачувану наукову посаду для нього. Галілей став працювати на кафедрі математики Падуанського університету, надалі - придворним філософом герцога Козімо ІІ Медічі.
Астрономією Галілей почав займатися пізніше – в 1606 році. Через 3 роки побудував свою першу підзорну трубу і почав систематичні астрономічні спостереження. Наприклад, на Місяці він побачив гори. А це означає, що поверхня супутника в якомусь ступені подібна з земною. Також відкрив чотири супутники Юпітера. І встановив їх рух навколо планети спростувало помилкове представлення про те, що тільки Земля може бути центром руху небесних тіл.
В 1609 році конструює перший телескоп. Свої спостереження за Місяцем і зірками описує у творі «Зоряний вісник». Книжка має шалений успіх, навіть короновані особи замовляють собі телескопи. Галілей стає найвідомішим ученим Європи, на його честь складають оди, королі просять відкрити для них яку-небудь зірку. У 1610-1632 роках відкриває фази Венери, плями на Сонці й обертання Землі навколо Сонця.
Жозеф Робер-Фльорі, 1847. Галілей перед судом інквізиції
А далі вченого поставили перед вибором: або він покається й зречеться своїх «помилок», або його спіткає доля Джордано Бруно й багатьох інших, замучених інквізицією. 16 червня 1633 року інквізиція провела пленарне засідання за участю папи Урбана VIII, де постановила не розмірковувати більше (письмово чи усно) про рух Землі й про нерухомість Сонця … під страхом покарання як невиправного. 22 червня було оголошено вирок: Галілей винен у поширенні книги з «хибним, єретичним, ученням» про рух Землі, яке суперечить Святому письму: «…книгу під заголовком «Діалог» Галілео Галілея заборонити, а тебе самого ув'язнити при Святому судилищі на невизначений термін». Після оголошення вироку італійський вчений був змушений стоячи на колінах зректися своїх наукових пошуків. Зробив він це на тому самому місці, де вченому Джордано Бруно зачитали смертний вирок.
Через п'ять місяців Галілею було дозволено вирушити на батьківщину, і він осів в Арчетрі, поруч із монастирем, де були його дочки. Тут він провів решту життя під домашнім арештом і постійним наглядом інквізиції. Інквізиція стежила за бранцем до кінця його життя; навіть у час смерті Галілея були присутні два її представники.
Галілей помер 8 січня 1642 року ( «помер у той рік, коли народився Ньютон.
Це свято Різдва нашого нового часу»). Папа Урбан заборонив ховати його в родинному склепі. Поховали Галілео Галілея в Арчетрі, містечку де він жив останні роки, без пам'ятника. Лише 1737 року рештки перепоховали в базиліці Санта-Кроче поряд із Мікеланджело.
Гробниця Галілея в базиліці Санта Кроче у Флоренції
Чому виникла легенда, яка приписує Галілею слова «А все-таки вона крутиться!»? Чи варто зберегти можливість творчості ціною привселюдної (нехай навіть формальної) відмови від своїх переконань? Ці питання хвилювали не одне покоління європейських мислителів.
Бертольд Брехт у своїй п'єсі «Життя Галілея» показує, що відбувається з суспільством через відмову Галілео Галілей від свого вчення. Від Галілея відмовилися його учні, які згодом повернулися до церкви. На прикладі Галілея Бертольд Брехт показує, що може статися, якщо людина великого таланту і розуму у важливий момент не проявить свій характер і свою рішучість. Наслідки цього будуть дійсно сумні для всього суспільства.
Рекомендуємо ознайомитися зі статтею одного з перекладачів другої редакції цієї п'єси Василя Стуса. У своїй статті про п'єсу Б. Брехта він писав, що «Галілей – це великий грішник. Саме грішник. Але – великий».
І ще одне українське ім’я для наших читачів - це поет Розстріляного Відродження, один із лідерів літературної групи середини 1920-х років «Марс» Євген Плужник і його поема «Галілей». У Галілея поет навчився «розуміти, знати і мовчать». Попри братовбивчі війни і криваві сходи на полі, він дивився в майбутнє і вірив у нього.
Галілео ді Вінченцо Бонаюті де Галілей ( 15 лютого 1564 - 8 січня 1642) - італійський мислитель, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників експериментально-математичного методу вивчення природи. Галілей був одним з найперших, хто використовував телескоп для спостереження небесних тіл та зробив низку видатних астрономічних відкриттів. Він також вніс значні вдосконалення в конструкцію телескопа, і за допомогою телескопічних спостережень довів правильність геліоцентричної теорії будови сонячної системи, що призвело до серйозного конфлікту з католицькою церквою. Галілея також вважають засновником експериментальної фізики, оскільки своїми експериментами він переконливо спростував Метафізику Арістотеля і заклав фундамент класичної механіки. Саме від нього бере початок фізика як наука. Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом.
Галілей народився у 1564 році в італійському місті Піза неподалік від Флоренції, в сім'ї родовитого, але збіднілого дворянина Вінченцо Галілея, відомого теоретика музики. Кілька його прямих предків були членами правлячої ради Флорентійської республіки, а прапрадід Галілея (теж на ім'я Галілео) був відомим лікарем, якого 1445 року було обрано головою республіки. У сім'ї батьків Галілео було шестеро дітей, але вижити пощастило чотирьом.
З ранніх років Галілея вабило мистецтво; через усе життя він проніс любов до музики й малювання, якими володів досконало. Початкову освіту Галілей здобув у розташованому неподалік монастирі Валломброза. Хлопчик дуже добре навчався та був одним з найкращих учнів у класі. 1581 року Галілео вступив до Пізанського університету, де вивчав медицину. Але, захопившись геометрією й механікою, творами Архімеда та Евкліда, покинув університет й повернувся до Флоренції, де чотири роки самостійно вивчав математику, яку вважав надійною основою для вивчення світу.
Далі із-за фінансових проблем в родині Галілей повернувся до Флоренції (1585), так і не отримавши наукового ступеня. Свою першу працю Галілео показав світу в 1586 році, це були «Маленькі гідростатичні ваги», а в 1590 році була опублікована книга «Про рух» з нищівною критикою вчення Арістотеля. Захоплений незвичайним талантом юнака, маркіз Гвідобальдо став його другом і покровителем; він представив Галілея тосканському герцогу Фердинанду І Медічі і клопотав про оплачувану наукову посаду для нього. Галілей став працювати на кафедрі математики Падуанського університету, надалі - придворним філософом герцога Козімо ІІ Медічі.
Астрономією Галілей почав займатися пізніше – в 1606 році. Через 3 роки побудував свою першу підзорну трубу і почав систематичні астрономічні спостереження. Наприклад, на Місяці він побачив гори. А це означає, що поверхня супутника в якомусь ступені подібна з земною. Також відкрив чотири супутники Юпітера. І встановив їх рух навколо планети спростувало помилкове представлення про те, що тільки Земля може бути центром руху небесних тіл.
В 1609 році конструює перший телескоп. Свої спостереження за Місяцем і зірками описує у творі «Зоряний вісник». Книжка має шалений успіх, навіть короновані особи замовляють собі телескопи. Галілей стає найвідомішим ученим Європи, на його честь складають оди, королі просять відкрити для них яку-небудь зірку. У 1610-1632 роках відкриває фази Венери, плями на Сонці й обертання Землі навколо Сонця.
Жозеф Робер-Фльорі, 1847. Галілей перед судом інквізиції
А далі вченого поставили перед вибором: або він покається й зречеться своїх «помилок», або його спіткає доля Джордано Бруно й багатьох інших, замучених інквізицією. 16 червня 1633 року інквізиція провела пленарне засідання за участю папи Урбана VIII, де постановила не розмірковувати більше (письмово чи усно) про рух Землі й про нерухомість Сонця … під страхом покарання як невиправного. 22 червня було оголошено вирок: Галілей винен у поширенні книги з «хибним, єретичним, ученням» про рух Землі, яке суперечить Святому письму: «…книгу під заголовком «Діалог» Галілео Галілея заборонити, а тебе самого ув'язнити при Святому судилищі на невизначений термін». Після оголошення вироку італійський вчений був змушений стоячи на колінах зректися своїх наукових пошуків. Зробив він це на тому самому місці, де вченому Джордано Бруно зачитали смертний вирок.
Через п'ять місяців Галілею було дозволено вирушити на батьківщину, і він осів в Арчетрі, поруч із монастирем, де були його дочки. Тут він провів решту життя під домашнім арештом і постійним наглядом інквізиції. Інквізиція стежила за бранцем до кінця його життя; навіть у час смерті Галілея були присутні два її представники.
Галілей помер 8 січня 1642 року ( «помер у той рік, коли народився Ньютон.
Це свято Різдва нашого нового часу»). Папа Урбан заборонив ховати його в родинному склепі. Поховали Галілео Галілея в Арчетрі, містечку де він жив останні роки, без пам'ятника. Лише 1737 року рештки перепоховали в базиліці Санта-Кроче поряд із Мікеланджело.
Гробниця Галілея в базиліці Санта Кроче у Флоренції
Чому виникла легенда, яка приписує Галілею слова «А все-таки вона крутиться!»? Чи варто зберегти можливість творчості ціною привселюдної (нехай навіть формальної) відмови від своїх переконань? Ці питання хвилювали не одне покоління європейських мислителів.
Бертольд Брехт у своїй п'єсі «Життя Галілея» показує, що відбувається з суспільством через відмову Галілео Галілей від свого вчення. Від Галілея відмовилися його учні, які згодом повернулися до церкви. На прикладі Галілея Бертольд Брехт показує, що може статися, якщо людина великого таланту і розуму у важливий момент не проявить свій характер і свою рішучість. Наслідки цього будуть дійсно сумні для всього суспільства.
Рекомендуємо ознайомитися зі статтею одного з перекладачів другої редакції цієї п'єси Василя Стуса. У своїй статті про п'єсу Б. Брехта він писав, що «Галілей – це великий грішник. Саме грішник. Але – великий».
І ще одне українське ім’я для наших читачів - це поет Розстріляного Відродження, один із лідерів літературної групи середини 1920-х років «Марс» Євген Плужник і його поема «Галілей». У Галілея поет навчився «розуміти, знати і мовчать». Попри братовбивчі війни і криваві сходи на полі, він дивився в майбутнє і вірив у нього.
Немає коментарів:
Дописати коментар