Олена Пчілка - барви особистости та феномен духу (до 175-річчя від дня народження)

Сьогодні виповнюється 175 років від дня народження Олени Пчілки (1849 -1930) – української письменниці, мецената, перекладача, етнографа, фольклориста, публіциста, громадського діяча, першої в Україні жінки-академіка.
До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала історико-бібліографічну довідку.
Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні – Косач) народилася 29 липня 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині. Батько майбутньої письменниці Петро Якимович Драгоманов був людиною високоосвіченою та передовою для своєї доби, знав іноземні мови, передплачував книжки й журнали. Початкову освіту здобула вдома, продовжила навчання в Київському зразковому пансіоні шляхетних дівчат. В Києві Олена мешкала в свого брата, Михайла Драгоманова, згодом відомого публіциста й громадського діяча, який мав великий вплив на формування її світогляду. Ця пора дала Олені Пчілці багато. Опинившись у середовищі «Старої громади», вона переймається їхніми поглядами, тут знайомиться з Михайлом Старицьким і Миколою Лисенком. У 19 років Ольга виходить заміж за Петра Антоновича Косача й переїздить із ним до Звягеля. Попри сімейні клопоти Олена Петрівна вивчає народний побут і народну творчість, записує пісні, обряди тощо. У 1876 році в Києві вийшла друком книжка Олени Пчілки «Український народний орнамент», яка принесла їй славу першого в Україні знавця цього давнього й самобутнього різновиду народного мистецтва. 25 лютого 1871 року в сім’ї Косачів народилася друга дитина – донька Лариса, яка згодом стане відомою всьому культурному світові письменницею під псевдонімом Леся Українка. У 1879 році сім’я переїхала до Луцька, а 1880 року – до села Колодяжного Ковельського повіту, де вони купили невеличкий маєток. Саме в Колодяжному почалася активна художня творчість і видавнича діяльність Олени Пчілки. У тому ж році вона закінчила підготовку до друку невідомих до того читачеві «Співомовок» Степана Руданського. З 1883 року вона починає друкуватися у львівському журналі «Зоря», допомагає Михайлові Старицькому у виданні альманаху «Рада». Багато праці доклала Олена Пчілка разом із галицькою письменницею Наталею Кобринською до видання альманаху жінок-письменниць «Перший вінок» (1887). У 1886 році вийшла друком поетична збірка Олени Пчілки «Думки-мережанки». Слідом за першою збіркою письменниця друкує нові й нові свої поезії. Також Олена Пчілка – автор багатьох оповідань, у яких змальовано життя тогочасної української інтелігенції. Серед кращих творів – «Товаришки», «Світло добра і любови», «Солов’їний спів», «За правдою». Писала спогади й нариси про видатних діячів української культури. З 1906 до 1914рр. – редактор і видавець журналу «Рідний край» із дитячим додатком «Молода Україна», який став першим періодичним виданням для дітей у Наддніпрянській Україні, газети «Гадяцького земства» (1917 – 1919). Писала вона й п’єси, організувала аматорський дитячий театр. Її талант виявився також у перекладацькій діяльності. Перекладала як російських класиків, так і світових геніїв. Соціалізм Олена Пчілка не сприйняла, вважала його утопією. У 1920 році її заарештували за контрреволюційні виступи. Після звільнення жила в Могилів-Подільському, з 1924 року – в Києві. Працювала в комісіях Всеукраїнської академії наук, з 1925 – член-кореспондент ВУАН. Попри всілякі заборони спілкувалася Олена Пчілка виключно українською мовою, була справжньою українською націоналісткою. Одного разу різко виступила проти святкування в українських "Просвітах" ювілею Льва Толстого. "А чому не Шевченка?" - спитала вона. На шевченківському святі Олена Пчілка вийшла на сцену й обгорнула бюст Кобзаря синьо-жовтим прапором, а коли комісар Крамаренко скинув прапор на землю, підняла його й крикнула:"Ганьба Крамаренкові!" Восени 1929 року до неї в двері постукали співробітники ГПУ. На той час Олена Пчілка вже не могла підвестися з ліжка. 

Вони шукали щось у кімнаті, але не знайшли:

- Адєвайтєсь, пайдьом с намі!

- Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують.

Ґебіст пішов дзвонити до вищого начальства:

- Старуха бальная і нє ходіт. Шта дєлать с арєстованнай?

Прийшов наказ: "Может аставацца". 
Померла вона 4 жовтня 1930 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі.

В біліотеці ім. П. Й. Панча ви можете ознайомитися з її творчою спадщиною.