Агатангел Кримський народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському. Мати, Аделаїда Матвіївна, в дівоцтві Сидорович - домогосподарка, батько, Юхим Степанович - учитель історії та географії. Того ж року сім'я переїхала на Черкащину, до Звенигородки, де оселилися у будинку, збудованому на гонорар за підручник із географії, написаний Кримським-старшим. У 1876 р. 5-річного Агатангела віддали у Звенигородське міське училище. Читати він умів із 3,5 літ. Далі вчився в Острозькій прогімназії, другій київській гімназії, а в 1885-1889 роках у Колегії Павла Галагана. Тут він вивчив вісім іноземних мов. Його улюбленим вчителем був Житецький - дуже відома постать в українознавстві, який і прищепив Кримському любов до українства. Можна сказати, що тут він і став українцем. За цей час опановує французьку, німецьку, англійську, польську, грецьку, італійську, турецьку, латину. Тут же він знайомиться і з такими відомими постатями, як Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Леся Українка, які дуже вплинули на молодого Агатангела. Про свою ідентичність Агатангел Кримський написав так: «Мій батько з білоруського міщанського роду, мати - полька литовська, я ані кровинки української не маю, тільки що вродився та виріс на Україні. Хоч родом я не українець, але цілком проукраїнився».
Леся Українка і Агатангел Кримський були дуже близькими, глибокими друзями із духовною єдністю. Агатангел Кримський, ймовірно, був закоханий в Лесю (про це писав Павло Тичина). Однак Леся відразу ж різко перевела це в дружні стосунки. Агатангел дуже цінував свою дружбу і листування з Лесею Українкою. Леся називала Агатангела "дорогий товариш". Агатангел Кримський в 1941 році, вже перед самою смертю, писав, що вони з Лесею Українкою були близькими друзями до самої її смерті.
Ще в його житті була дуже коротка любов до Марії Каменської. Це жінка, яка працювала вчителем у російській школі в Бейруті. Агатангел був дуже боязкий, скромний та інтелігентний. Він боявся освідчитися жінці і наважився лише в останній момент.
У 1889-1892 рр. навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві, де готували перекладачів і державних чиновників для роботи на Сході. У 1896-1898 рр. перебував у відрядженні в Сирії та Лівані для вивчення живої арабської мови. По поверненні працює в Москві. В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона понад 300 сходознавчих статей належать Кримському. Був редактором «Трудов по востоковедению», які видавав Лазаревський інститут. 26 томів цієї серії написав сам.
Під час правління гетьманату Скоропадського 1918 року Кримський повертається до Києва, стає одним із засновників Української Академії Наук, працює на посаді вченого секретаря, а фактично нею й керує. Тут він також очолює історико-філологічним відділ, кабінет арабо-іранської філології, керує у правописній та діалектологічній комісіях, а також у комісіях словника живої мови, історії мови.
Леся Українка і Агатангел Кримський були дуже близькими, глибокими друзями із духовною єдністю. Агатангел Кримський, ймовірно, був закоханий в Лесю (про це писав Павло Тичина). Однак Леся відразу ж різко перевела це в дружні стосунки. Агатангел дуже цінував свою дружбу і листування з Лесею Українкою. Леся називала Агатангела "дорогий товариш". Агатангел Кримський в 1941 році, вже перед самою смертю, писав, що вони з Лесею Українкою були близькими друзями до самої її смерті.
Ще в його житті була дуже коротка любов до Марії Каменської. Це жінка, яка працювала вчителем у російській школі в Бейруті. Агатангел був дуже боязкий, скромний та інтелігентний. Він боявся освідчитися жінці і наважився лише в останній момент.
У 1889-1892 рр. навчався в Лазаревському інституті східних мов у Москві, де готували перекладачів і державних чиновників для роботи на Сході. У 1896-1898 рр. перебував у відрядженні в Сирії та Лівані для вивчення живої арабської мови. По поверненні працює в Москві. В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона понад 300 сходознавчих статей належать Кримському. Був редактором «Трудов по востоковедению», які видавав Лазаревський інститут. 26 томів цієї серії написав сам.
Під час правління гетьманату Скоропадського 1918 року Кримський повертається до Києва, стає одним із засновників Української Академії Наук, працює на посаді вченого секретаря, а фактично нею й керує. Тут він також очолює історико-філологічним відділ, кабінет арабо-іранської філології, керує у правописній та діалектологічній комісіях, а також у комісіях словника живої мови, історії мови.
У цей час академік плідно працює як письменник і перекладач. Агатангел Кримський є автором роману «Андрій Лаговський», збірок «Пальмове гілля», «Бейрутські оповідання», «Повістки і ескізи з українського життя».З перекладів А. Кримського розпочинається школа художнього перекладу східної поезії в Україні й загалом у Європі. Неперевершеними є його переклади Омара Хайяма, Антари, Хафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі.
Коли почалася більшовицька українізація, влада доручила Академії наук створити повний і точний російсько-український словник. Кримський - головний редактор. Він працював по 18 год. на добу, не лягав спати раніше четвертої ранку.
Російсько-український словник за редакцією Кримського виходив протягом 1924-1929 років. Потім роботу над ним припинили: мовляв, "фашистський", намагається відірвати українську мову від мови братнього російського народу.
Заради збереження Української Академії Наук намагався бути в згоді з усіма владами. Більшовиків запевняв у лояльності, навіть казав, що він - комуніст. Академік Сергій Єфремов занотував про це у своєму щоденнику: «Комуніст із його такий, як із мене далай-лама тибетський».
Становлення Всенародної бібліотеки України (нині Національної бібліотеки імені В. Вернадського) тісно пов’язане з ім’ям Агатангела Кримського, який врятував бібліотеку Київської духовної академії від перевезення до Москви. У 1919 році вчений передав понад 2 тисячі книжок з бібліотеки Кабінету арабо-іранської філології, який він очолював, а загалом протягом усього часу існування Національної бібліотеки імені В. Вернадського їй було передано 14 897 видань із книжкової колекції Агатангела Кримського. Його величезна колекція, яку він привіз з Москви, налічувала понад 20 тисяч книжок. У бібліотеці зараз зберігається 15 тисяч томів. На жаль, вони ще не каталогізовані й не упорядковані.
1921 року Кримський стає директором Інституту української наукової мови. На той момент він уже майже втратив зір через читання, тож йому постійно доводилося звертатися по допомогу. Його секретарем, його очима став Микола Левченко, якого він усиновив і який пізніше став дослідником. Разом вони плідно і віддано працювали до 1928 року. Кримський залишить не лише першокласні наукові праці з тюркології та семітології (серед яких 4-томна «Історія Туреччини та її письменства», «Історія Персії та її письменства»), але й з україністики: «Древнекиевский говор», «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася», «Нарис історії українського правопису до 1927 року». Агатангел Кримськийбув редактором першого тому «Академічного словника» (1924), залишив по собі унікальні дослідження української мови, які виклав, зокрема, у працях «Українська граматика», «Нариси з історії української мови», де доводив, зокрема, що мовою древнього Києва була давня українська мова.
У 1929 р.арештували 29-річного Миколу Левченка, історика й етнографа, якого Кримський усиновив і зробив своїм найближчим помічником. Листи Кримського до можновладців допомогли: Микола Левченко не досидів на Соловках призначені 10 років і повернувся 1934-го. Очевидно, його зобов'язали стежити за названим батьком. Левченко цього не захотів і наклав на себе руки.
Лазар Каганович запрошував Кримського укласти «Російсько-український словник», але Кримський рішуче відмовився: «…я не хочу рискувати своїм чесним ім'ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники». Він не підписав зрусифікований український правопис, вважав, що наша мова самостійна, а українська православна церква незалежна.Коли Агатангел потрапив в немилість, і сталінський режим почав його тероризувати, він переїхав у 1929 році до Звенигородки, де прожив майже 10 років. Причому, як він пише, він існував лише на тому, що давав йому город, адже то були дуже складні роки.У 1936-1937 рр. про існування А.Кримського згадали в Інституті мовознавства. Викладати не дозволили, але почали прикріпляти до нього аспірантів. А в 1939-1941 рр., коли була приєднана Західна Україна, А. Кримський знадобився для відряджень до визволених земель в якості корифея української радянської науки, який міг служити прикладом успішної кар'єри й можливостей, які нібито давала вченим радянська влада...
Лазар Каганович запрошував Кримського укласти «Російсько-український словник», але Кримський рішуче відмовився: «…я не хочу рискувати своїм чесним ім'ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники». Він не підписав зрусифікований український правопис, вважав, що наша мова самостійна, а українська православна церква незалежна.Коли Агатангел потрапив в немилість, і сталінський режим почав його тероризувати, він переїхав у 1929 році до Звенигородки, де прожив майже 10 років. Причому, як він пише, він існував лише на тому, що давав йому город, адже то були дуже складні роки.У 1936-1937 рр. про існування А.Кримського згадали в Інституті мовознавства. Викладати не дозволили, але почали прикріпляти до нього аспірантів. А в 1939-1941 рр., коли була приєднана Західна Україна, А. Кримський знадобився для відряджень до визволених земель в якості корифея української радянської науки, який міг служити прикладом успішної кар'єри й можливостей, які нібито давала вченим радянська влада...
22 червня 1940 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Агатангела Кримського нагородили Орденом Трудового Червоного прапора, через місяць у газеті «Вісті» був опублікований наказ про присвоєння йому звання «Заслужений діяч науки УРСР». Півроку потому у Києві урочисто – з нагородою орденом Леніна – широко відзначався 70-річний ювілей вченого, організований на найвищому рівні – у ньому взяли участь найбільші наукові інституції України – Академія Наук, Спілка письменників, Київський державний університет.20 липня 1941 р. вивезений із Звенигородки до Києва нібито для евакуації, насправді - арештований. У постанові на арешт ішлося, що Кримський - ідеолог українських націоналістів, очолює антирадянське підпілля. Відправлений етапом до Кустанаю в Казахстані. Доїхав туди 30 жовтня вкрай виснажений і 25 січня 1942 р. помер у Кустанайській загальній тюрмі №7.
Немає коментарів:
Дописати коментар