Галина Севрук: дух минулих епох

Галина Северук

У березні 1964 року у червоному корпусі Київського університету макет вітража групи художників – Людмили Семикіної, Алли Горської, Опанаса Заливахи, Галини Севрук і Галини Зубченко – під умовною назвою «Шевченко. Мати», був знищений особисто ректором університету. Усіх авторів вітражу радянська влада почала переслідувати. Опанаса Заливаху імперія засудила до 5 років мордовських таборів ще й із забороною малювати – зовсім як колись Шевченка. До книжкової виставки до 95-річчя від дня народження української художниці та дисидентки Алли Горської наша бібліотека додає ще історично-бібліографічні довідки про авторів цього вітража.

Севрук Галина Сильвестрівна (1929 – 2022) - скульптор-монументаліст, кераміст, графік, живописець, член Спілки художників України, заслужена художниця України, лауреат премії Української асоціації незалежної творчої інтелігенції ім. В. Стуса (1991), премії ім. митрополита А. Шептицького (1994). Вона зображувала у своїх творах давню історію України, міфологію, формуючи національний дух.
Про цю незвичайну жінку, мистецтво якої відкриває нам браму століть, лицар українського шістдесятницького руху Іван Світличний писав: «Крізь тьму неволі, тьму облуди // Боги виходять в світ, у люди, // З ескортом віщих оберег!».
Галина Сильвестрівна народилася 18 травня 1929 р. у місті Самарканді в родині архітектора Сильвестра Мартиновича Севрука та Ірини Дмитрівни Григорович-Барської, зі славного роду Григоровичів-Барських, навіки вписаних в українську історію, де тоді у вимушеній еміграції, ще від 1920 року, перебувала її родина.

1930 року сім’я Галини Севрук переїхала до України (спочатку до Харкова, а під кінець війни – до Києва). Закінчивши в 1959-му художню школу при Київському державному художньому інституті, Галина Сильвестрівна здобула диплом живописця. Категорично відмовилась портретувати партійних діячів, перетворюючи їх на ідолів. Галина Севрук стояла біля джерел виникнення Клубу творчої молоді «Сучасник» у Києві, брала активну участь у проведенні його заходів, зокрема вечорів, присвяченим репресованим письменникам, акторам, художникам (Л. Курбасові, М. Кулішу, В. Симоненку). У клубі її друзями стали І. Світличннй, В. Симоненко, А. Горська, Л. Семикіна, В.Стус, Є. Сверстюк, В. Чорновіл, І. Дзюба, В. Кушнір та інші. 1968 року підписує так званий лист 139-ти, спрямований проти ресталінізізації в країні. Про наслідки, які не заставили на себе довго чекати, художниця розповідає: «За цей лист мене, Аллу Горську та Люду Семикіну виключили зі Спілки художників, як злочинців. Усі інші художники, що підписали листа (було їх 12 чоловік), покаялись і їх не покарали. І лише три жінки — уперті, зарозумілі і беззахисні — були покарані. На 20 років Спілка зачинила перед нами двері. На виставки також не допускали».

"Дерево життя"

З кінця 1970-х Галина Севрук звернулася до роботи над монументальними полотнами. У 1990-2000-х роках вела керамічну студію в Київському центрі художньої творчості для дітей та юнацтва. У творчому доробку Галини Севрук дві великі мозаїчні роботи років – «Лісова пісня» (1963) і «Лілея» (1964–1965), численні стели, оформлення інтер’єрів та екстер’єрів готелів, скульптурні образи давніх слов’янських богів, керамічні роботи на теми Київської Русі й козацької доби, живописні твори, портрети історичних постатей і сучасників, зокрема Д. Байди-Вишневецького, І. Мазепи, Б. Хмельницького, М. Брайчевського, А. Горської, І. Світличного та інших. Як кераміст працювала за мотивами староукраїнської державності й героїки часів козацтва, де історизм її мистецтва перегукувався із творами С. Караффи-Корбут. Твори, присвячені Київській Русі, Севрук узагальнила в монументальному панно «Місто на семи горбах», яке було представлено на стіні київського готелю «Турист», 1985 – 1987.На панно зображена княгиня Ольга та князь Ярослав з донькою Анною, птах Сирин та герої стародавньої історії Києва. Нещодавно, у 2020 р., під час ремонту цього готелю, панно демонтували. За пропозицією волонтерів і за погодженням адміністрації Національного заповідника «Софія Київська» цей твір перевезли до будівлі Консисторії Софійського архітектурного ансамблю. Композицію розмістили на стіні одного з кращих залів нещодавно відреставрованої будівлі Консисторії. 

Мистецтво Галини Севрук – це значущий пласт нашої художньої культури, де є місце і скитам, і давньоруським зодчим, і славним предкам Григоровичам-Барським. Доробок мисткині налічує понад 500 керамічних творів на теми з історії України, понад 30 монументальних керамічних панно в різних архітектурних пам’ятках Києва, Чернігова, Одеси, Алушти. Її роботи відомі далеко за межами України. 

Рекомендуємо всім охочим спогади Галини Севрук, які підготував Василь Овсієнко. Вони надзвичайно захоплюючі, там і про майже детективні історії, пов'язані з транспортуванням типографських шрифтів для самвидаву за проханням Івана Світличного для передачі В'ячеславу Чорноволу, про стеження і підслуховування в домівках, про обшуки і арешти друзів. Галина Севрук - рекордсмен по кількості робіт, знищених як в часи УРСР, так і у вже незалежній Україні: «Мені гірко, що знищили монументальне панно «Весна» у готелі «Золотий колос». Знищили вже за часів незалежності, знищили руками СБУ, тобто робив це той орган влади, що покликаний захищати всі скарби України".

Заслужена художниця України, експонент усіх найповажніших українських музеїв, Галина Сильвестрівна Севрук – унікальна постать української культури,уособлення історії художньої України, свідок та учасник обнадійливих та болючих подій шестидесятих років. У квітні 2023 року вулиця Маршальська у Голосіївському районі міста Києва була перейменована на честь української художниці, керамістки-монументалістки, співавторки знищеного у травні 1964 року вітражу «Шевченко. Мати» Галини Севрук, яка у 1968 році була виключена зі Спілки художників України за підписання «Листа-протесту 139» на захист репресованих.

«Місто на семи горбах»