Наша маленька історично-бібліографічна довідка присвячена 130-річчю від дня народження Волинця Ананія Гавриловича (1894–14.05.1941) – українського військового діяча, одного із керівників повстанського руху.
Народився 1 жовтня 1894 р. в селянській сім’ї в с. Карбівка Гайсинського району Вінницької області. Навчався в місцевій церковно – парафіяльній школі, 1-класній міністерській народній школі в Кисляку, а також у 2-класній в Гайсині.
В 1913-1917 рр. навчався у Верхньодніпровському середньому сільськогосподарському училищі, працював вчителем.
Після лютневих подій 1917 р. вступає до партії українських есерів. Секретар ревкому в Гайсині, заступник повітового комісара Тимчасового уряду, начальник повітової міліції. Організовує загони Вільного козацтва.
Народився 1 жовтня 1894 р. в селянській сім’ї в с. Карбівка Гайсинського району Вінницької області. Навчався в місцевій церковно – парафіяльній школі, 1-класній міністерській народній школі в Кисляку, а також у 2-класній в Гайсині.
В 1913-1917 рр. навчався у Верхньодніпровському середньому сільськогосподарському училищі, працював вчителем.
Після лютневих подій 1917 р. вступає до партії українських есерів. Секретар ревкому в Гайсині, заступник повітового комісара Тимчасового уряду, начальник повітової міліції. Організовує загони Вільного козацтва.
У листопаді 1918-го звільняє Гайсин від гетьманської адміністрації й очолює Гайсинський курінь Національної гвардії. Незабаром його реорганізували в 61-й Гайсинський полк, а Волинець отримав звання підполковника. Успішно воював із більшовиками в рідному краї на чолі повстанського загону, який налічував кілька тисяч селян і козаків. У визволених містах встановлював українську адміністрацію, видавав часопис «Повстанець». Після поразки визвольних змагань відступив за Збруч. Кілька місяців провів в ув’язненні в Рівному. Входив до Української народної партії (1923-1928), працював у редакції тижневика «Дзвін», член Волинського українського об’єднання (1931-1939). Співпрацював із підпіллям Тараса Боровця.
Під час кривавого об’єднання України у 1939 – 1940 роках Ананій Волинець був заарештований. За свідченням отамана Бульби-Боровця Ананій Волинець під час судового засідання вів себе мужньо і гідно. «Волинець не просив помилування, – писав Тарас Бульба-Боровець у своїй мемуарній книзі «Армія без держави». – Він (Волинець) гідно жив і боровся за волю України. Гідно, незаплямованим лицарем і помер». Роман Коваль та Костянтин Завальнюк у книзі «Трагедія отаман Волинця» пишуть, що під впливом фізичних і психологічних тортур Ананій Волинець зламався. І на суді гайсинський отаман поводив себе не так, як змальовував Бульба-Боровець. Надзвичайно цікаві роздуми авторів цієї книги. «Трагедія України полягає не тільки в тому, що наша кров виявилася чи не ідеальним середовищем для зрадників, перевертнів і байдужих, а насамперед у тому, що заламувались найкращі – найсвідоміші, найчистіші, найшляхетніші…»
Під час кривавого об’єднання України у 1939 – 1940 роках Ананій Волинець був заарештований. За свідченням отамана Бульби-Боровця Ананій Волинець під час судового засідання вів себе мужньо і гідно. «Волинець не просив помилування, – писав Тарас Бульба-Боровець у своїй мемуарній книзі «Армія без держави». – Він (Волинець) гідно жив і боровся за волю України. Гідно, незаплямованим лицарем і помер». Роман Коваль та Костянтин Завальнюк у книзі «Трагедія отаман Волинця» пишуть, що під впливом фізичних і психологічних тортур Ананій Волинець зламався. І на суді гайсинський отаман поводив себе не так, як змальовував Бульба-Боровець. Надзвичайно цікаві роздуми авторів цієї книги. «Трагедія України полягає не тільки в тому, що наша кров виявилася чи не ідеальним середовищем для зрадників, перевертнів і байдужих, а насамперед у тому, що заламувались найкращі – найсвідоміші, найчистіші, найшляхетніші…»
Немає коментарів:
Дописати коментар