Олена Антонів - «мадонна політв’язнів»

Олена Антонів

«Ідея живе лиш тоді, коли ти готовий за неї померти...» 

Олена Антонів

Додатково до нашої книжкової виставки «Легенда дисидентського руху» про Зеновія Красівського пропонуємо історично-бібліографічну довідку про Олену Антонів - дружину Зеновія Красівського.

17 листопада 1937 р. у м. Бібрка, нині Перемишлянського району Львівської області побачила світ Олена Антонів. Батько Тимофій Антонів (1902-1982), мати Наталія Коцюмбас (1907-1966), із козацького роду Кочубеїв. Прадід був дяком, листувався з Іваном Франком, дружив із поеткою Уляною Кравченко. Батьки завжди підтримували учасників руху опору - від січових стрільців до шістдесятників. На Олену Антонів вплинули жахливі картини тисяч закатованих енкаведистами політв’язнів у тюрмах Бібрки та Львова, відкритих під час німецької окупації. Вона самостійно вивчала історію України за забороненими довоєнними виданнями, постійно відвідувала службу Божу катакомбної Української греко- католицької церкви. Закінчивши школу, у 1955-1961 рр., навчалася на лікувальному факультеті Львівського медінституту.

Була членом Клубу творчої молоді. Вячеслав Чорновіл познайомився з Оленою Антонів на початку 1960-их.

Олена Антонів та В’ячеслав Чорновіл

Він приїхав тоді до Львова уже сформованим патріотом та борцем, але узнати справжню історію спротиву на Західній Україні зумів лише у домі Олени Антонів на Спокійній 13. У 1963 р. Олена Антонів пов’язала свою долю з В’ячеславом Чорноволом і переїхала у Вишгород, де він працював на будівництві Київської ГЕС. У 1964 році у неї народився син Тарас. З деяких причин (про це достатньо цікаво згадувала Рая Мороз) і другий шлюб Вячеслава Чорновола швидко розпався. Олена Антонів підтримувала зв’язки з Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Аллою Горською та іншими шістдесятниками. Виготовляла, зберігала і розповсюджувала самвидав. Під час арештів 1965 року жила у Львові. Її дім був своєрідним політичним клубом, де збиралися колишні повстанці, творча інтелігенція. Тут готувався різдвяний вертеп зловісного 1972 року з участю Василя Стуса, Ірини Калинець, Стефанії Шабатури, яких за кілька днів заарештували.

Стоять ліворуч: Любомира Попадюк, Василь Стус,

Олена Антонів, Ірина Калинець, Маріяй Ганна Садовські,

Михайло Горинь; сидять – Стефанія Шабатура,

Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко

Жінка витонченої краси, чарівності, гострого розуму, з багатим внутрішнім світом, мала вишуканий естетичний смак, кохалася в музиці Баха і Генделя, грала на фортепіано й співала, любила народне мистецтво й національне вбрання, була чудовою господинею й витонченим кулінаром.

Їй присвятили вірші Зеновій Красівський, Микола Руденко і Євген Сверстюк. Теплі спогади написали Надія Світлична, Ніна Строката, Мирослав Маринович, Раїса Мороз, Юрій Шухевич, В’ячеслав Чорновіл та багато інших, кого зігрівала теплом своїх променистих очей, щедрістю душі. Олена Антонів фактично стала розпорядницею фонду допомоги заарештованим та їхнім родинам в Україні і з великим ризиком допомагала репресованим, часто й зі своїх скромних заощаджень. Олена Антонів багато допомагала дружині головнокомандувача УПА Романа Шухевича, коли більшість пізніших патріотів, взнавши, що їй дозволили повернутися до Львова, на інший бік дороги перебігали, щоб не перестрітися. Серед її найближчих друзів були визначні члени ОУН та зв’язкові Головного Командувача УПА Катерина Зарицька, Дарка Гусяк, Галина Дидик і багато інших. З десятками цих людей вона вела дуже активну переписку, особливо підтримувала сина Головнокомандувача Юрія Шухевича. Вони близько товаришували й через листування, й у той короткий період, коли пан Юрій зміг коротко побувати в Україні. Ходила легенда, що Юрій був закоханий в Олену Антонів й дуже образився, що вона вибрала Вячеслава Чорновола.
Симпатизував Олені Антонів один із найвидатніших українських художників того часу Опанас Заливаха, якого саме Олена зробила українцем, про це вже йшлося у нашій історично-бібліографічній довідці про Опанаса Заливаху. Він намалював її портрет в образі «весняночки». Олена познайомила Заливаху з сестрами Марією та Любою, одна з них була вдовою Василя Бандери (рідного брата провідника), а друга – Миколи Лемика. У результаті Опанас Заливаха одружився з Дариною Возняк, племінницею Степана Бандери.
Наш відомий митець Іван Марчук залишив свій чи не перший збережений твір – листочок формату поштової картки - різдвяну замальовку у своєму листі до Олени Антонів.

У 1979 році Олена вийшла заміж за Зеновія Красівського. Хоч вона не була членом Української Гельсінської групи, готувала і передруковувала окремі її документи і возила в Москву, щоб передати зарубіжним журналістам. Після арешту в 1980 році Зеновія Красівського вона не могла влаштуватися на жодну роботу, їй погрожували фізичною розправою. А вона відправляла інформацію про політв’язнів, продовжувала добродійну діяльність. У 1980-85 рр. багато часу провела в Тюменській області, поділяючи долю засланого чоловіка.

«Прощальна». Фото перед від'їздом

Олени Антонів з Луговського. 1984р.

На волі Олена Антонів з чоловіком була менше року, вона робила все можливе по відновленню руху за легалізацію УГКЦ. Ії життя раптово обірвалося: у лютому 1986 року вона загинула в автомобільній катастрофі. Якщо ви дивилися фільм режисера Володимира Басова «Повернення до життя» 1971 року по повісті Ахто Леві «Записки Сірого Вовка», де був епізод, як радянські спецслужби навчали своїх співробітників влаштовувати смертельні автомобільні катастрофи, то у Вас виникнуть підозри щодо випадковості як цієї смерті, так і смерті у 1991 році друга Зеновія Красівського - отця Лесіва. За різними спогадами людей, автомобіль отця Лесіва дорогою на певний час затримали працівники ДАІ на одному з постів, а невдовзі на івано-франківській трасі сталась ДТП, отець Лесів загинув на місці трагедії. До того його намагалися викинути з потяга, а ще раніше була гонитва  на машинах, коли його автомобіль затискали з обох боків.

Рекомендуємо передивитися на інтернет-ресурсах спогади про цю неймовірну жінку.

Шана та вічна пам' ять пані Олені і багатьом українським борцям за визволення України від московської навали.

Пам'ятаємо всіх загиблих у сьогодняшній війні. 

Смерть ворогам!