До Дня пам'яті жертв розстрілів у Сандармоху бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку «О, скільки їх підводиться з безсмертя...».
85 років тому (27 жовтня — 4 листопада 1937 року) у карельському лісовому урочищі Сандармох неподалік від столиці Біломорканалу Медвеж’єгорська відбувся масовий розстріл 1111 в'язнів так званого «першого соловецького етапу». Серед них — видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР.
Із 1111 в’язнів цвіт української нації – священики, історики, державні діячі, режисери, багато письменників і поетів (усього понад 300 прізвищ). В книжковій експозиції бібліотеки ім. Петра Панча «О, скільки їх підводиться з безсмертя...» представлені кілька надзвичайно цікавих книжок про цю трагедію.
В першу чергу це книга «Українська інтелігенція на Соловках» та «Недостріляні» (у двох частинах) Семена Підгайного, колишнього в’язня соловецьких концтаборів, яка викриває злочинну політику Московії у побудові «комуністичного раю» (Київ, Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008). Автор у своїх спогадах розповів про восьмирічне перебування на Соловках з багатьма відомими письменниками і діячами України.
Далі пропонуємо Вам два збірники: живі цікаві нариси, науково-популярні статті про пошукові експедиції, що працювали на Соловках, в Архангельську, в Республіці Карелія, про долі українських політв’язнів у збірнику «Українські Соловки» Дмитра Вєдєнєєва і Сергія Шевченка (Київ, «ЕксОб», 2001) і збірник Сергія Шевченка «Архіпелаг особливого призначення» (Київ, «Фенікс», 2006) на основі матеріалів з архівів спецслужб України і Росії.
Слід додати, що у Сандармосі у 1930-х було розстріляно приблизно 9500 осіб. В нашій виставці представлена світлина дослідника історії сталінських таборів Юрія Дмітрієва, який у липні 1997 р. із членами пітерського і московського «Меморіалу» знайшов 236 розстрільних ям.
Зараз на місці масових страт встановлено гранітний козацький хрест «Убієнним синам України» і меморіальні знаки страченим полякам, грузинам, естонцям. Із часу приходу до влади владіміра путіна доступ до архівів було значною мірою обмежено, тому подальші дослідження виявилися для українців неможливими. Дехто, як от вже згадуваний дослідник Сандармоху. Сергій Шевченко, отримав заборону на в’їзд до Росії ще до анексії Криму. За сфабрикованою справою «доблесні співробітники» сучасного НКВД Московії доклали усіх зусиль, аби самого Юрія Дмітрієва ув’язнити до кінця життя.
Сергій Колтирін, головний наглядач меморіального комплексу в Сандармосі, який так само особисто опікувався розкопками 1997, помер у тюремній лікарні 2020 року.
Владні структури Московії у свою чергу роблять усе можливе, аби переписати людську пам’ять. Іще в 2019 році розпочалися спроби понизити статус меморіалу в Сандармосі з історичної пам’ятки до пам’ятного місця. У 2018 році також стало відомо, що більшість експертиз, які проводилися ще 1997 року під час експедиції Дмитрієва з «Меморіалом», були знищені як такі, що не мають історичної цінності. Самому «Меморіалу» в Московії було присвоєно статус іноземного агента та ліквідовано 2021 року. До речі, нині в Московії Сталіна називають «успішним менеджером».
85 років тому (27 жовтня — 4 листопада 1937 року) у карельському лісовому урочищі Сандармох неподалік від столиці Біломорканалу Медвеж’єгорська відбувся масовий розстріл 1111 в'язнів так званого «першого соловецького етапу». Серед них — видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР.
Із 1111 в’язнів цвіт української нації – священики, історики, державні діячі, режисери, багато письменників і поетів (усього понад 300 прізвищ). В книжковій експозиції бібліотеки ім. Петра Панча «О, скільки їх підводиться з безсмертя...» представлені кілька надзвичайно цікавих книжок про цю трагедію.
В першу чергу це книга «Українська інтелігенція на Соловках» та «Недостріляні» (у двох частинах) Семена Підгайного, колишнього в’язня соловецьких концтаборів, яка викриває злочинну політику Московії у побудові «комуністичного раю» (Київ, Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008). Автор у своїх спогадах розповів про восьмирічне перебування на Соловках з багатьма відомими письменниками і діячами України.
Далі пропонуємо Вам два збірники: живі цікаві нариси, науково-популярні статті про пошукові експедиції, що працювали на Соловках, в Архангельську, в Республіці Карелія, про долі українських політв’язнів у збірнику «Українські Соловки» Дмитра Вєдєнєєва і Сергія Шевченка (Київ, «ЕксОб», 2001) і збірник Сергія Шевченка «Архіпелаг особливого призначення» (Київ, «Фенікс», 2006) на основі матеріалів з архівів спецслужб України і Росії.
Слід додати, що у Сандармосі у 1930-х було розстріляно приблизно 9500 осіб. В нашій виставці представлена світлина дослідника історії сталінських таборів Юрія Дмітрієва, який у липні 1997 р. із членами пітерського і московського «Меморіалу» знайшов 236 розстрільних ям.
 |
Місце першого розкопу у Сандармосі. Ось що побачили представники Санкт-петербурзького «Меморіалу» і Юрій Дмитрієв 1 липня 1997 року. Росія, Карелія |
Сергій Колтирін, головний наглядач меморіального комплексу в Сандармосі, який так само особисто опікувався розкопками 1997, помер у тюремній лікарні 2020 року.
Владні структури Московії у свою чергу роблять усе можливе, аби переписати людську пам’ять. Іще в 2019 році розпочалися спроби понизити статус меморіалу в Сандармосі з історичної пам’ятки до пам’ятного місця. У 2018 році також стало відомо, що більшість експертиз, які проводилися ще 1997 року під час експедиції Дмитрієва з «Меморіалом», були знищені як такі, що не мають історичної цінності. Самому «Меморіалу» в Московії було присвоєно статус іноземного агента та ліквідовано 2021 року. До речі, нині в Московії Сталіна називають «успішним менеджером».
Як відомо, енкаведісти вбивали не лише «по долгу службы», а й для власного задоволення. Так сумнозвісний офіцер Матвєєв власноруч убив більшість страчених («быстро, точно и толково»). Допомагав йому помічник коменданта УНКВД Ленінградської області Алафер. Сам Матвєєв на страту, як у театр, запрошував свою коханку.
 |
| Юрій Дмитрієв |
До сучасних досліджень українських авторів потрібно додати книжку першосвідчень про страхітливий злочин кривавої сталінщини над літературою і культурою українського народу «Розстріляна муза: Мартиролог. Нариси про поетів» Яра Славутича (Київ, «Либідь», 1992), представлену у нашій експозиції. Вперше вона була опублікована у вільному світі 1955 року.
Не забуваємо звернути Вашу увагу на «Зібрані твори», том ІІІ Богдана Кравціва (Київ, «Світовид», 1994). В цій книзі йдеться про культурний і національний геноцид в Радянській Україні.
Наша бібліотека продовжує нагадувати, що культура та політика є нероздільними, що саме в культурі знаходить прихисток та подальше життя пам’ять, і московська політика була цього добре свідома ще задовго до початку не лише повномасштабного вторгнення, але й нашого століття. Згадаймо обстріли будинку «Слово» у Харкові, де проживала велика кількість представників Розстріляного відродження до початку терору, звідки близько ста років тому посеред ночі митців забирали на допити.
Не забуваємо звернути Вашу увагу на «Зібрані твори», том ІІІ Богдана Кравціва (Київ, «Світовид», 1994). В цій книзі йдеться про культурний і національний геноцид в Радянській Україні.
Наша бібліотека продовжує нагадувати, що культура та політика є нероздільними, що саме в культурі знаходить прихисток та подальше життя пам’ять, і московська політика була цього добре свідома ще задовго до початку не лише повномасштабного вторгнення, але й нашого століття. Згадаймо обстріли будинку «Слово» у Харкові, де проживала велика кількість представників Розстріляного відродження до початку терору, звідки близько ста років тому посеред ночі митців забирали на допити.
 |
| Вікторія Амеліна |
Згадаймо убивство українського письменника Володимира Вакуленка окупаційними російськими військами на Харківщині й смерть української письменниці Вікторії Амеліної внаслідок ракетного обстрілу Краматорська.
Саме Вікторія Амеліна знайшла щоденник Вакуленка, який він устиг заховати перш ніж був закатований. Саме вона врешті написала в передмові до видання його книжки «Щоденник окупації. Вибрані вірші» (Харків, 2024) таке:
Саме Вікторія Амеліна знайшла щоденник Вакуленка, який він устиг заховати перш ніж був закатований. Саме вона врешті написала в передмові до видання його книжки «Щоденник окупації. Вибрані вірші» (Харків, 2024) таке:
«Після українського контрнаступу на Харківщині, коли в Ізюмському лісі підіймають з могил тіла загиблих за час окупації, я в розпачі шукаю в землі щось інше — щоденник мого страченого колеги письменника Володимира Вакуленка. Втрата рукопису [...] зараз видається нам обом непоправною. Батькові — бо не зміг виконати волю сина. Мені — бо збувається мій найгірший страх: я всередині нового Розстріляного Відродження».
Немає коментарів:
Дописати коментар