Бібліотека ім. П.Й. Панча ЦБС Голосіївського району м.Києва: 2025

«Кобзар» Тараса Шевченка - святиня українського народу»

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову» Іван Франко

До 185 - річниці виходу в світ першого видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам історично-бібліографічну довідку «Кобзар» Тараса Шевченка - святиня українського народу».
26 квітня ( за деякими іншими даними 30 квітня) 1840 року вийшло друком перше невеличке видання книги «Кобзар» Тараса Шевченка.

Книга побачила світ за сприяння письменника Євгена Гребінки та полтавського землевласника Петра Мартоса. Ще в 1838-му Шевченко віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса. До збірки увійшли 8 поезій - «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».
Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері накладом 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем». «Кобзар» мав величезний успіх, а перший наклад, попри чималу ціну, швидко розійшовся.
Але водночас Шевченко зіткнувся і з очікуваною критикою: деякі російські літературознавці називали збірку «небезпечною» через антиімперське спрямування. Тому другий наклад було піддано жорсткій цензурі і всі подальші примірники були надруковані з купюрами.
Арешт і заслання Шевченка в 1847 році спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи. На сьогодні у світі збереглося лише кілька примірників першого видання «Кобзаря». Один примірник зберігається в ЦНБ ім. Вернадського.
«Кобзар» Шевченка – скарбниця мудрості українського народу, його історії, побуту, моралі й релігійно-наукового світогляду. З виходом цієї книжки українці почали усвідомлювати себе народом і володарем на рідній землі.
Берімо в руки «Кобзар», читаймо його та заглиблюймося в зміст його невмирущої поезії. Він актуальний саме тепер, бо промовляє до українського народу в тяжкі хвилини сьогодення словами: «Борітеся – поборете!»

Запрошуємо Вас до нашої бібліотеки ознайомитися з нашою Шевченкіаною!

Книжкова виставка «Кардинал української літератури» (До 135-річчя від дня народження Миколи Зерова)

Микола Костьович Зеров (1890 - 1937) - поет, літературознавець, майстер сонетної форми та перекладач античної поезії. А також легендарний професор, на лекції якого приходили навіть викладачі, покидаючи своїх студентів, лідер неокласиків і той, кого називали «живим сріблом» і «Золотоустом».
Микола Зеров народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зінькові в інтелігентній учительській родині. «Батько - вчитель, потім - завідуючий городською школою, нарешті - з 1905 р. - інспектор народних шкіл; мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство», - так писав Зеров в листі до М. Плевако від 24 лютого 1924 р. (Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років. Київ, «Кліо», 2015, стор. 215). Батько Зерова Кость Іраклійович піклувався про освіту дітей. У родині було одинадцятеро дітей, з яких до повноліття дожило лише семеро і троє з них стали відомими діячами: один із братів Миколи Зерова став вченим ботаніком, академіком АН УРСР, а інший - письменником, відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест. Навчався в школі «в одній групі з Павлом Губенком (котрий тоді ще не був Остапом Вишнею)».

Життя Миколи Зерова видалося надзвичайно складним. У 33 роки Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти.
Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока майстерність творів Зерова вражали сучасників.

Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника, українського письменника, поета, лавреата Шевченківської премії за роман "Вир" (посмертно).
Народився Григорій Михайлович 23 квітня 1920 року в с. Шилівка на Полтавщині (Зіньківська громада). Вчився добре, ще в школі в районній газеті було надруковано його вірш. У 1938 році вступив до Харківського університету на літературний факультет. Разом із ним навчався Олесь Гончар. Звідти й пішов добровольцем на фронт. Був двічі поранений, двічі тікав із полону, через важкі поранення його комісували. Повернувся з інвалідністю - до 1949 року носив у легенях уламок снаряду. Університет закінчив у 1946 році, учителював у селі Кам'янка-Бузька на Львівщині, з 1956 року - співробітник журналу "Жовтень" ("Дзвін"). Помер у 42 роки (29 серпня 1961р.). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.У 1950 році в журналі "Радянський Львів" було надруковано перше оповідання Григорія Тютюнника "Мирон Розбийгора", у 1951 році вийшла збірка оповідань "Зорані межі", у 1956 році - повість "Хмарка сонця не заступить". Над романом "Вир" письменник почав працювати у 1956 році, у 1960-му вийшла перша книга, в 1962 - друга, а в 1963 році твір було відзначено Шевченківською премією. Після смерти письменника у 1961 році було надруковано поетичну збірку "Журавлині ключі" і роман "Буг шумить".

"Вир" - велике епічне полотно, де проявилася любов автора до села, природи й народу, події відбуваються на тлі Другої світової війни й повоєнних років. Одних персонажів там близько 180, але герої у Тютюнника не "пласкі", а живі, кожен зі своїм характером. І хоча твір став величезною подією, Тютюннику закидали патріархальну обмеженість і те, що він не бачив "радісних перспектив колгоспного ладу". У 1983 році вийшов художній фільм Станіслава Клименка "Вир", відзнятий на кіностудії Довженка.
Нагадаємо, що у Григорія Тютюнника був брат по батькові - Григір, який є найкращим українським новелістом другої половини ХХ століття, теж Шевченківський лавреат. Спілкуватися брати почали вже в дорослому віці. Григір дуже тепло відгукувався про свого брата Григорія, відзначав його доброту й людяність. Коли Григір почав писати свої перші твори російською мовою, брат зауважив: "Тільки знай, братику, мова - душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову? Ти обов'язково зайдеш у цей тупік і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу".
Григір Тютюнник казав: "Мало - бачити. Мало - розуміти. Треба любити. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові".
Запрошуємо вас, шановні читачі, до нашої бібліотеки, де ви зможете ознайомитися з творчістю братів Тютюнників.

Книжкова виставка "Чорнобиль - незагоєна рана української землі"

Цей дощ - як душ.

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть.

В березах бродить сік.

Це солов"їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона.

Двадцять перший вік.

Ліна Костенко

Кожна людина знає про трагедію, яка сталася в районі Прип'яті (Київська область) 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Руйнування мали вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Аварію на Чорнобильській АЕС було визнано найбільшою техногенною катастрофою в історії як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радянські громадяни були частково поінформовані про аварію на Чорнобильській атомній електростанції тільки через кілька діб: напівбрехню офіційно повідомила газета «Правда».

Попри високий рівень радіаційного забруднення в Києві комуністична влада не скасувала демонстрацію 1 травня (урочистості на Хрещатику в Києві з нагоди традиційного святкування Міжнародного дня праці) і велоперегони 4 травня.

Майже за два місяці після аварії, 3 липня 1986 року, на позачерговому засіданні Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу було заслухано та обговорено «Доповідь Державної комісії з розслідування причин аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року». У тому втаємниченому Протоколі цілком точно сказано, що саме фізика реактора РБМК визначила масштабність аварії. Персонал ЧАЕС не знав, що реактор може «розігнатися» до такої потужності.
Через роки українська атомна станція знову опинилася в небезпеці. Понад місяць в окупації, загроза витоку радіації, 600-годинна зміна персоналу – усі ці події пережив Чорнобиль на початку повномасштабної війни. А цього року у ніч на 14 лютого по саркофагу, яким був накритий 4 енергоблок Чорнобильської АЕС, прицільно вдарив російський дрон.

Киянам-читачам нашої бібліотеки не потрібно розповідати про жахливі результати цієї рукотворної катастрофи, вони все це добре знають та відчувають на собі. Саме тому в нашій виставці цього року ми звертаємо увагу відвідувачів на обмежену кількість книжок, а саме на роман «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього» Світлана Алексієвич, окремі уривки з есею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко «Є поети для епох», на книжку Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття».
Поетеса Ліна Костенко впевнена, що висновків з цієї трагедії не зроблено, а Україна й надалі не гарантована від подібних катастроф.

Її дочка письменниця Оксана Пахльовська дає свою оцінку трагедії:
«Радянська система залишала людині одну-єдину свободу - вмирати. Без права знати причини і масштаби смерті. Чорнобиль, «мирний атом» по-радянськи, - це 400 бомб Хіросіми. Ядерна війна Росії проти поглинутих нею народів. Ядерна війна комунізму проти людини... У 1933-му в України - «житниці Європи» - було відібрано хліб. У суспільства відібрали право на одну з базових потреб людини - їсти. У 1986-му в цього суспільства було відібране ще одне базове право - дихати. В України була відібрана земля, вода, повітря. Чорнобиль для мене - у 1986-му і сьогодні - це символ стосунків України з Росією, символ безчесного ставлення Росії до сусідніх країн, загалом до природи, загалом до людини. Це «СПОВІЛЬНЕНА КАТАСТРОФА», - а саме це і є незмінна історична формула українсько-російських стосунків. Нас обволікає ця смерть. Де пройшла Росія, лишила за собою зґвалтовану землю. Зґвалтована Ґея. Зґвалтована мати. Сьогодні відчуваю - НЕПРОЩЕННЯ. Ніколи, ніде, ні за яких умов. По-християнськи годилося б прощати. Втім, є злочини, за які можна тільки проклясти. Для нас Чорнобиль - трагедія. Але в російській історії - це тавро. Атомним вогнем поставлена печать злочину».

Будьмо оптимістами, думаємо, розумнішаємо, пам’ятаймо і поважаємо всіх тих громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вдов і вдівців померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та донатимо на ЗСУ.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Два дні поспіль у бібліотеці імені П.Й. Панча успішно працював розмовний клуб з англійської мови «Talk Time». Якщо ви прагнете вдосконалити свої навички спілкування англійською та познайомитися з цікавими людьми, тоді приєднуйтесь до нашого клубу. Ми чекаємо на вас щопонеділка та щовівторка об 11:00 у бібліотеці імені П.Й. Панча.

Ваші подарунки - наше натхнення

Починаємо новий тиждень з приємних сюрпризів.
Друзі, від щирого серця дякуємо усім вам за подаровані книжки!
Кожна сторінка відкриває новий світ, до якого ви запрошуєте наших читачів, і за це ми неймовірно вдячні.
Ваші подарунки надихають, тішать і додають мотивації читати ще більше.

Дякуємо вам!

Воркшоп “Весна. Медитація. Фарби”

Життя у постійному стресі схоже на марафон, якому немає ні кінця ні краю. Пропонуємо вам зробити паузу. Зупинитись. Вдихнути. І відчути весну — через кольори, тишу і спільну творчість.
Ця зустріч — простір для себе. Тут буде краплина медитації, налаштування на власні відчуття. А потім — творча свобода — акрилові фарби, полотно і натхнення. Не обов’язково бути художником. Важливо лише бажання створити щось, що заряджатиме вас теплом і надією, думками, що підтримають вас шляхом до Перемоги.
🖌 Усі матеріали для творчості забезпечують організатори, а ваші картини залишаться з вами — як спогад про день, коли ви вибрали себе.
Зустріч проведуть волонтерки, засновниці ініціативи “Культ_о_Во”:
Любов Єремічева та Анна Дерев’янко.
📅 Коли: неділя, 27 квітня, 13:00
📍 Де: бібліотека ім. П. Панча (поруч зі ст.м «Олімпійська»)
🔗 Реєстрація за телефоном (044) 287-40-46.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Книжкова виставка "Великдень на тарілці: рецепти з різних куточків України"

Вже зовсім скоро, 20 квітня, ми відзначатимемо світле свято Великодня. Для тих, хто шукає натхнення та перевірені часом рецепти, наша бібліотека підготувала особливий подарунок - виставку великодніх рецептів зі сторінок улюблених кулінарних книжок та журналів.

У читальному залі ви зможете ознайомитися з різноманіттям рецептів святкових страв. Тут ви знайдете класичні рецепти пасок, секрети приготування запашної домашньої ковбаси та ніжних м’ясних рулетів. Окрім того, на виставці представлені рецепти яскравих весняних салатів, святкових закусок та солодких десертів, які неодмінно прикрасять ваш великодній стіл.
Не проґавте чудову можливість знайти нові кулінарні ідеї та надихнутися на створення власних шедеврів для великоднього столу. Запрошуємо всіх бажаючих відвідати нашу виставку та підготуватися до свята разом з нами.
Нехай світле свято Великодня принесе у ваші домівки радість, мир та злагоду.

Смачного!

Нові подаровані книжечки

І знову улюблені читачі тішать нас книжковими цікавинками.
Безмежно вдячні усім вам! ❤️

Дякуємо читачам за нові книжкові скарби

Наша бібліотека знову поповнилася чудовими новинками завдяки нашим улюбленим читачам! Ми щиро вдячні усім, хто вирішив поділитися улюбленими книгами та допомогти зробити наш фонд багатшим та різноманітнішим.

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Художня виставка «Древній та сучасний Київ: Місто сили та надії»

Сьогодні у нашій бібліотеці, що знаходиться у самому серці столиці, відбулося відкриття виставки «Древній та сучасний Київ: Місто сили та надії». Експозиція складається з робіт талановитих учнів художнього Клубу «Райдуга», які присвячені вічному місту на Дніпрі.
Кожний відвідувач може здійснити своєрідну подорож у часі та просторі й відчути дух стародавнього Києва, його велич та красу, а також побачити сучасне європейське місто з його динамікою та ритмом.
Виставка «Древній та сучасний Київ: Місто сили та надії» триватиме до 31 травня.
Запрошуємо всіх підтримати юних митців!

Захоплива подорож "Сходами слів"

Незважаючи на сьогоднішній тривожний ранок у Києві, наша бібліотека радо прийняла шанувальників поезії та образотворчого мистецтва на творчу зустріч з талановитою письменницею та художницею Мариною Губарець. Авдиторія, об’єднана щирим інтересом та взаємною підтримкою, засвідчила незламну силу духу людей, яких кличе серце до спілкування та творчості – їх не зупинити жодними обставинами. Адже саме культура та мистецтво є нашою невід’ємною підтримкою, особливо в складні часи, даруючи надію, єднаючи та надихаючи на майбутні звершення.
Авторка охоче поділилася історією свого творчого становлення, розповіла про джерела натхнення для своїх віршів та малюнків, а також представила поетичну збірку "Сходами слів". Гості мали чудову нагоду поспілкуватися з авторкою, поставити запитання, отримати автограф, придбати її книги або ж підтримати українських військових донатом.
Зустріч пройшла в надзвичайно теплій та щирій атмосфері. Звучали проникливі вірші авторки, а її розповіді про таїнства творчого процесу відкрили для присутніх нові грані мистецтва.У активному діалозі з письменницею присутні ділилися своїми думками та почуттями, висловлювали вдячність за її творчість та активну громадянську позицію.

Дякуємо Любові Єремічевій за модерування зустрічі.
Щиро дякуємо пані Марині за її безцінний талант та за цю незабутню зустріч, яка вкотре довела, що сила мистецтва – нездоланна.

«Патріотизм і самовідданість: життєвий подвиг Миколи Лемика» (До 110-річчя від дня народження Миколи Лемика)

«Коли Велика Україна стогне від болю та конає від голоду створеного червоною ордою, коли люди їдять трупи та малих дітей - весь світ мовчить... Тільки одна людина, молодий хлопець з ОУН жертвуючи собою, прагне закричати про цей біль українського народу на весь світ!»
Священник Михайло Греділь

До 110-річчя від дня народження Миколи Лемика бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з історично-бібліографічною довідкою «Патріотизм і самовідданість: життєвий подвиг Миколи Лемика».

Микола Лемик (1915-1941) - уособлення сили духу, відчайдушності і холоднокровності водночас. Він народився 4 квітня 1915 року в селі Солова, що за 30 кілометрів на схід від Львова. Коли був малим, пас худобу, грався в садку, ходив із батьками до церкви. Згодом навчався в українській гімназії у Львові, а студії на природничому факультеті Львівського університету так і не закінчив. 21 жовтня 1933 року Микола Лемик за наказом проводу українських націоналістів знищив начальника канцелярії диппредставництва СРСР у Львові і сталінського чекіста Алєксєя Майлова (за сумісництвом емісара більшовицьких спецслужб) на знак протесту проти організованого російсько-комуністичною владою Голодомору - геноциду в Україні. Основним мотивом вбивства Микола Лемик назвав на суді публічну форму протесту проти дій окупаційної російсько-більшовицької влади, яка «...силою загарбала українську державу, нищить українську культуру і терором та голодом нищить українську націю».

Фото колишнього диппредставництва

СРСР на сучасній вул. Котляревського, 27

Польські прокурор і суддя намагалися зупиняти будь-які згадки про Голодомор, адже у 1932 році між Польщею та СРСР було підписано договір про ненапад і вони намагалися не критикувати радянську сторону, але цілком замовчати цю тему було неможливо. Миколу Лемика засудили на довічне ув’язнення і відправили в політичну в’язницю «Святий Хрест» під Варшавою. У 1939 році, коли нацисти напали на Польщу і політичних в’язнів переганяли в інше місце, він зумів зняти кайданки і втекти. Був поранений, лікувався в українській родині в одному із сіл Закерзоння, там же лишився вчителювати. Одружився з Любов’ю Возняк – рідною сестрою дружини Василя Бандери, брата провідника ОУН, який загинув у нацистському концтаборі Аушвіц. Після проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акту відновлення Української держави, ОУН прийняла рішення відправити на схід три похідні оунівські групи — Північну, Центральну (або ж Середню) і Південну, щоб поширювати ідеї незалежності по всій Україні. Середню очолив Микола Лемик. Але до Харкова він так і не добрався – у жовтні 1941 року в Миргороді на Полтавщині гестапівці заарештували Миколу Лемика за допомогою українських зайд і там же й розстріляли.

Про Лемика у його рідному селі кажуть так: «Наше село прославлене Миколою Лемиком на цілий світ. А ми маленькі, але гідні тієї слави». Спогади та перекази односельчан про Миколу Лемика читайте у репортажі на сайті. Також Вашій увазі пропонуємо вибрані есеї та статті канадського публіциста Романа Рахманного «Роздуми про Україну» (Київ, «Просвіта, 1997) та книжку історій від Володимира Гінди та Ярослава Файзуліна «Україна у вогні минулого століття: постаті, факти, версії» (Харків, «КСД», 2015), в якій надзвичайно цікаво розповідається про цю визначну особистість, якій належить увійти у свідомість українців.

Погруддя Миколи Лемика.

Всім охочим рекомендуємо надзвичайно емоційну передачу нашої залізної леді Ірини Фаріон «Микола Лемик. Убити одного, щоб врятувати мільйони» на львівському NTA. Також Вас може зацікавити лекція доктора історичних наук, доцента, професора кафедри історії України ОНУ імені І.І. Мечникова Олександра Музичка «Як Микола Лемик московіта совєтського вбив: дороговказ українцям з 1933 року як правильно вшановувати жертв Голодомору» на сайті Одеської ОУНБ ім. М. Грушевського від 10.02.2023 р. Світла пам'ять Героям!

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Творча зустріч з письменницею Мариною Губарець

6 квітня 2025 року о 13:00 запрошуємо на творчу зустріч з Мариною Губарець - письменницею, художницею, перекладачкою, переможницею конкурсу есе та поезії "Наважитися бути" в номінації "Поезія" (2021, організатор «Новий Акрополь Україна»); фіналісткою «Дитячої Коронації слова-2021» у номінації «Дорослі для дітей. Повісті» . Авторка представить свою поетичну збірку з власними ілюстраціями "Сходами слів".
Вхід вільний.

Перегляд документального фільму "Історія зимового саду"

У Кіноклубі Docudays при Бібліотеці ім.П.Й.Панча подивились цікаву документальну кінострічку "Історія зимового саду", здійснивши подорож у світ природи, де час тече за власними законами. Режисер майстерно сплітає історії людей та рослин, показуючи їхній взаємозв'язок. Після показу глядачі обговорили стрічку, багато хто відзначив неймовірну операторську роботу, яка дозволила відчути атмосферу зимового саду. Фільм викликав роздуми про місце людини в природі та про важливість збереження навколишнього середовища.

Дякуємо ГО Docudays за наданий доступ до кінострічки.

Книжкова виставка "Український театр: від народних вистав до сучасності"

Щорічно 27 березня ми відзначаємо Всесвітній день театру. Українському театру близько 400 років. Упродовж багатьох століть наша культура змушена була розвиватися за відсутности власної держави, вона зазнавала постійних утисків і обмежень. Тут доречно згадати і закриття на початку ХІХ століття Києво-Могилянської академії, і Валуєвський циркуляр від 1863 року, і сумнозвісний Емський указ 1876 року, і Розстріляне Відродження в радянську добу, і багато чого іншого. Однак попри все українська культура не тільки вижила, а й досягла наприкінці ХІХ століття значних успіхів. Національний театр пройшов складний шлях - від шкільного, вертепного, кріпацького до театру корифеїв, який своєю славою затьмарив імператорські театри Росії. Велика російсько-українська війна стала величезним поштовхом до осмислення самих себе, ми позбавилися комплексу меншовартости, який століттями нав'язувала нам Росія. Безпрецедентний опір нашої країни такому монстру, як Росія, посприяв сплеску національної свідомости, зацікавленню справжньою, не спотвореною московитами, історієюУкраїни, спостерігається величезний попит на українську книгу - як сучасних письменників, так і репресованих радянською владою, чиї твори багато років були недоступні широкому загалу. Шалений, без перебільшення, бум переживає зараз і український театр. Щоб потрапити на вистави таких режисерів, як Іван Уривський або Давид Петросян, квитки потрібно викуповувати за кілька місяців наперед. Розвиваються на вільній Україні й переміщені з тимчасово окупованих територій театральні трупи, працюють також театри в містах, які розташовані близько від лінії фронту. Це означає, що ми як нація існуємо й готові захищати своє право на власну мову й культуру зі зброєю в руках.
До міжнародного дня театру бібліотека імені П. Й. Панча підготувала книжкову виставку. Ви можете ознайомитися з історією українського театра, прочитати про українських акторів, які уславили як українську сцену, так і світову. Запрошуємо вас до перегляду!

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Інформаційно-просвітницька година "Максим Рильський: Європейський майстер нашої поезії"

Сьогодні у бібліотеці ім.Петра Панча відбулась інформаційно-просвітницька година, присвячена 130-річчю від дня народження Максима Рильського - поета, що поєднував у собі найліпші якості. Можливо, він не був ідеальним борцем з різноманітними режимами. Романтик, символіст, найкращий представник середовища неокласиків. Таврований з початку 20-х років, далі – нещиро пригрітий владою. Зовні – провладний поет, насправді – весь час під дамокловим мечем спецслужб. Проте завдяки цій людині зберігся зв'язок між діячами Розстріляного відродження і українськими шістдесятниками. Читачі поважного віку пам'ятають його вечірні розмови щосуботи в улюбленій газеті киян - "Вечірньому Києві" у 1961-1964 роках.
У Києві багато місць, пов’язаних з Максимом Рильським – у тому числі Київський літературно-меморіальний музей, названий його іменем, у Голосієві. Поруч з нашою бібліотекою на вул.Діловій 10 був будиночок, де (і не тільки там) збирався інтелектуально-мистецький, літературний та політично-громадський український світ. Галина Журба в своїх спогадах "Від "Української хати" до "Музагету" згадує одне таке зібрання: "... молоденький Максимко Рильський ходить замислено по кімнаті, заклавши руку за пазуху гімназійної блюзи, осторонь від усіх. До мене нахиляється Микита Шаповал (Сріблянський), показуючи на нього очима. - Гляньте на Максимка, він тут між нами найсерйозніший, О, Максимко мудрий! З нього будуть люди". (Українська модерна проза. Антологія. Укладач Юрій Винничук, Харків, "Фоліо", 2018, стор. 431).

Максим Рильський – найбільш аристократичний з плеяди українських поетів свого покоління. Навіть вороги не могли заперечувати його талант. І, насамкінець, додамо, що він поет не тільки європейський, а також – дуже київський.

Запрошуємо у нашу бібліотеку ознайомитися з текстами Максима Рильського з видань родинного фонду Максима Рильського "Троянди й виноград" та Київського літературно-меморіального музею М.Т.Рильського.

Чекаємо на Вас!