"Від язичництва до християнства: шлях Київської Руси" (До Дня хрещення Київської Руси-України)

Щорічно, у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира (за новоюліанським календарем - 15 липня), ми відзначаємо День хрещення Київської Руси. 
До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча пропонує книжкову виставку: "Від язичництва до християнства: шлях Київської Руси".
Історія переходу Київської Руси від язичництва до християнства є однією з найважливіших і найцікавіших сторінок її минулого, що глибоко вплинула на подальший розвиток державности, культури та світогляду народу. Цей шлях був поступовим і складним, зі своїми випробуваннями та трансформаціями.
Давня віра була вірою анімістичною, тобто людина вірила, що все кругом неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання. Через вразливість, страх і залежність людини від навколишнього середовища культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, а релігія була одухотворенням усього довкілля. До прийняття християнства релігія наших предків була політеїстичною, тобто вони вірили в багатьох богів і духів, пов'язаних з силами природи, явищами космосу, а також з повсякденним життям. Головні божества: Перун (верховний бог, володар неба, бог грому і блискавки, покровитель воїнів), Велес (бог скотарства, багатства, покровитель мистецтв), Дажбог (бог Сонця, податель благ), Стрибог (бог вітру). Існували також численні менші божества, духи лісів (лісовики), вод (водяники), домів (домовики). Життя язичників було тісно пов'язане з аграрним календарем. Важливими були свята, присвячені Сонцю (Купала, Коляда, Масляна), родючости, врожаю. Обряди, які проводили волхви (хранителі знань, віщуни, чаклуни, ворожбити), супроводжувалися співами, танцями, жертвоприношеннями. Без належного знання дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової, бо вона завжди оперує народними віруваннями, переказами, піснями тощо. Давні вірування не могли легко й безслідно розвіятися перед наступом нової віри серед народу, що в своїй переважній більшости був тоді неписьменний, і тому поставала мішанина вірувань, т. зв. синкретизм (двоєвір'я). Християнство спочатку сильно боролося з шануванням природних стихій або небесних світил, наприклад, води, сонця, але не змогло це перемогти й зрештою прийняло це й освятило. Тепер християни святкують Водохреща, освячують каплички над криничками, а самого Христа називають сонцем правди. Наші колядки, щедрівки, писанки (розпис яєць) також сягають часів язичництва.
Християнство проникало на землі Київської Руси задовго до офіційного хрещення, а князь Оскольд-Микола став першим правителем Київської Руси, що прийняв християнство і розпочав його поширення серед народу. Найвизначнішою фігурою, яка прийняла християнство до офіційного хрещення Руси, була княгиня Ольга. Під час подорожі до Константинополя вона прийняла хрещення з іменем Олена. Ця подія мала велике символічне значення, але не призвела до негайного навернення Руси-України. Син Ольги, Святослав, залишався язичником до кінця свого життя.
Вирішальним етапом у християнізації Руси-України став період правління князя Володимира Великого. Наприкінці X століття питання вибору державної релігії стало нагальним. Язичництво не могло забезпечити ідеологічної єдности зростаючої держави та її інтеграції у європейський світ. Вибір християнства візантійського обряду був зумовлений не лише духовними, а й вагомими політичними причинами. Візантія була наймогутнішою та найкультурнішою державою того часу, а прийняття її релігії відкривало Руси шлях до широких політичних, економічних та культурних зв'язків. У 988 році Володимир охрестився сам у Херсонесі, отримавши ім'я Василь. За легендою, він зробив це після того, як зцілився від сліпоти. Того ж року Володимир одружився з візантійською принцесою Анною, сестрою імператора Василя II, що ще більше зміцнило його позиції та легітимізувало вибір віри. Повернувшись до Києва, Володимир наказав повалити язичницькі ідоли та хрестити киян у Дніпрі. Цей акт був примусовим, але за ним стояла потужна державна воля.
Хрещення Руси мало величезні наслідки для подальшого розвитку держави та суспільства.

• Централізація влади: християнство стало ідеологічною основою для зміцнення князівської влади та централізації держави. Єдиний Бог символізував єдиного правителя. 
• Міжнародне визнання: Русь увійшла до кола християнських держав, що сприяло її міжнародному авторитету та встановленню широких дипломатичних зв'язків. 
• Військові союзи: укріпилися союзи з Візантією. 
• Культурні: разом із християнством прийшла слов'янська писемність (кирилиця), що послужила основою для розвитку власної літератури та освіти. 
• Архітектура та мистецтво: почалося інтенсивне будівництво кам'яних храмів, запозичення візантійських архітектурних форм, іконопису, фрескового живопису. З'явилися нові ремесла та техніки. 
• Право: християнство вплинуло на формування правових норм, з'явилося церковне право. 
• Зміцнення моралі: християнські принципи милосердя, любови до ближнього, моральности впливали на суспільну свідомість. 
• Розвиток освіти: при монастирях та церквах відкривалися школи, де навчали грамоти та основ богослов'я.

Процес християнізації не був миттєвим. Він тривав кілька століть, супроводжуючись боротьбою з язичництвом. Перехід від язичництва до християнства став епохальним моментом в історії Київської Руси. Це був свідомий вибір, який визначив її цивілізаційний вектор, інтегрував її у європейський християнський світ і заклав основи для формування самобутньої української культури та державности.
Запрошуємо вас відвідати нашу бібліотеку й ознайомитися з виставкою, присвяченою Дню хрещення Руси.