Хаяо Міядзакі: Чарівник, який оживляє мрії

Хаяо Міядзакі – це ім'я, яке стало синонімом анімації світового рівня. Його роботи, сповнені чарівних світів, глибоких емоцій та неперевершеної краси, зачарували мільйони глядачів по всьому світу.

Чому ж його роботи такі особливі? Кожен фільм Міядзакі – це подорож у унікальний світ, де реальність переплітається з фантазією. Це можуть бути літаючі острови, міста, що рухаються, або ж просто дивовижні ліси.
Також Міядзакі часто піднімає важливі екологічні проблеми, але робить це так делікатно і красиво, що вони стають немовби частиною самої історії, а  героїні його фільмів – це не просто дівчата, а сильні, незалежні особистості, які здатні змінити світ.
Найвідоміші роботи Міядзакі:

• "Мій сусід Тоторо" – тепла і зворушлива історія про двох сестричок, які зустрічають доброзичливого лісового духа Тоторо.
• "Принцеса Мононоке" – епічна сага про боротьбу людини і природи, сповнена насичених кольорів і динамічних сцен.
• "Віднесені привидами" («Сен та Чіхіро в полоні в духів») –  історія про дівчинку, яка потрапляє в дивний світ, де їй доведеться подолати безліч випробувань.

Фільми Хаяо Міядзакі – це не просто розвага, це подорож у світ краси, добра і мрій. Вони здатні надихнути, зворушити і змусити замислитися про найважливіші речі в житті.
Якщо ви ще не знайомі з творчістю цього видатного режисера, обов'язково знайдіть час і подивіться хоча б один з його фільмів. Або прийдіть до нас у бібліотеку і візьміть книгу С'юзан Нейпір "Дивовижний світ Хаяо Міядзакі. Життя у мистецтві". 

Гарантуємо, ви не пошкодуєте!

Виставка дитячого малюнку "Космічні мрії": Зустріч з космічними фантазіями

До Дня знань в бібліотеці ім.П.Й.Панча відкрилась виставка дитячого малюнку під назвою "Космічні мрії". Ця виставка об'єднує творчість юних художників Клубу мистецтв "Райдуга", які через свої роботи запрошують відвідувачів бібліотеки у захоплюючу подорож світом космічних фантазій.

Виражаємо вдячність юним митцям Клубу "Райдуга" та його керівнику Тетяні Золотухіній за надані роботи.
Бібліотека ім.П.Й.Панча запрошує всіх бажаючих відвідати виставку "Космічні мрії" і разом з дітьми поринути у їх загадковий світ. 

Не пропустіть можливість відчути магію дитячих фантазій!

Школа всіх нас мудрості навчає

Традиційно 1 вересня в Україні діти розпочинають навчання в школах, коледжах, університетах. Десятий рік цей день, який мав би бути безтурботним святом для наших дітлахів, особливо першачків, ми відзначаємо в умовах російсько-української війни, третій рік - повномасштабної. Для багатьох дітей перший дзвоник не пролунає ніколи, бо їх убила росія. За офіційними даними Представництва ООН в Україні (на 1 червня 2024 р.), тільки з початку великої війни загинули понад 600 дітей, понад 1420 дістали поранення, і ця кількість постійно зростає, бо кожного дня в середньому 2 дитини стають жертвами російської агресії (а реальні цифри, вочевидь, набагато вищі). Діти з прифронтових територій протягом двох років провели в бомбосховищах від 3000 до 5000 годин (4-7 місяців!), що викликає стрес і заважає адекватному засвоєнню шкільної програми. Діти-переселенці, висмикнуті зі звичного кола своїх друзів, однокласників, вимушені починати нове життя в незнайомому колективі, що теж не сприяє душевному комфорту. Ще однією дуже чутливою темою є викрадення та примусове переміщення в росію наших дітей. Офіційна цифра сягає 20 тисяч. Проте життя триває, а отже, триває і навчання, значення якого важко переоцінити, особливо зараз, під час війни. Ми бачимо, що росіяни на окупованих територіях активно впроваджують свою освіту, насаджуючи в школах російську ідеологію, яка тримається на брехливій, цинічній, абсолютно міфологічній, повністю вигаданій, украденій і переписаній історії. Ми повинні не забувати, що росіяни мріють знищити нашу ідентичність, державність, мову. Вони за це вбивають, хочуть, щоб нас не було. Тож наше завдання - розвінчувати міфи про "великую россию", щоб наші діти ніколи вже не чули казок про "один народ", "одну колиску" тощо, вчити дітей пишатися своєю країною, її героїчною історією, яка пишеться просто зараз на наших очах кров'ю українських захисників, яким ми безкінечно вдячні за життя і за те, що ми маємо державу. Тому надважливо, щоб освіта була національною, виховувала свідомого громадянина і патріота, а не лише давала якісні знання. Україна має свою славну освітню історію, видатних викладачів, подвижників у цій сфері: це Г. Сковорода, І. Котляревський, К. Ушинський, І. Франко, Х. Алчевська, Б. Грінченко, С. Русова, І. Огієнко і багато інших. Цінуймо, перш за все, своє. 

Тож ми вітаємо дітей, їхніх батьків, вчителів зі святом! Бажаємо міцного здоров'я, безпечного навчання, натхнення і нових прекрасних звершень на благо нашої країни!
Також до 1 вересня - Дня знань бібліотека ім.П.Й.Панча пропонує переглянути книжкову виставку "Кличе вересень до знань".

Виставка дитячих малюнків до Дня пам’яті захисників України: "Полководці України" очами дітей

Сьогодні, 29 серпня, в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. До цього дня бібліотека ім. П. Й. Панча презентує виставку дитячих малюнків "Полководці України", які створені вихованцями клубу "Райдуга". На виставці представлені роботи юних художників, які зображують відомих українських діячів. Своїми малюнками діти виражають повагу і вдячність до захисників, які віддали життя за нашу країну. Виставка є результатом творчих занять, під час яких діти ознайомилися з історією українського війська та образами його видатних представників. Запрошуємо усіх охочих відвідати нашу експозицію.

День Незалежності України: Свято Гідності та Єдності

Щороку 24 серпня Україна відзначає День Незалежності — одне з найважливіших і найсвітліших свят у національному календарі. Цей день символізує не лише історичну подію, а й вияв гідності та єдності народу, який століттями прагнув самостійності та свободи.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Це стало кульмінацією багаторічних боротьби за самостійність, яка розпочалася ще в середині XIX століття з рухів за національне відродження. Важливим етапом на цьому шляху стала діяльність культурних діячів українського національного руху, таких як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та багато інших, які заклали основу для сучасної незалежної держави.
День Незалежності не просто святкує політичний акт 1991 року, а й відзначає боротьбу та стійкість українського народу, який продовжує розвивати свою державу, захищати суверенітет і культуру. Це свято нагадує про те, що незалежність — це не тільки право, а й велика відповідальність перед майбутніми поколіннями.
Сьогодні День Незалежності набуває особливого значення на фоні викликів, з якими стикається Україна. В умовах війни та політичних і економічних випробувань цей день стає символом стійкості та єдності. Це час для переосмислення досягнень і планування подальшого розвитку країни. Він також нагадує про важливість підтримки демократичних цінностей та прав людини, що є невід'ємною частиною незалежності.
День Незалежності України — це не лише святкування історичного моменту, а й день, коли кожен українець відзначає свою ідентичність, культуру та гідність. Це свято є нагадуванням про те, що незалежність — це результат багатьох поколінь боротьби та самовідданості. Відзначаючи цей день, ми вкотре підтверджуємо нашу рішучість зберігати і розвивати Україну як вільну, суверенну та процвітаючу країну.

З нагоди відзначення 33-ї річниці Незалежності України пропонуємо вам переглянути нашу  книжково-документальну експозицію "Незалежне життя - ось де справжня мета".

"Прапор наш, як літо, в сонці майорить - по долині жито, по горі блакить" (Книжкова полиця до Дня Державного Прапора України)

Небеса блакитні сяють з глибини,
а пшеничні й житні мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,
знамено рідне - злото й синява.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить -
по долині жито, по горі блакить.

Дмитро Павличко

Державний прапор – це один з офіційних державних символів суверенітету держави. Щороку 23 серпня, за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День Державного Прапора.
Синьо-жовтий прапор для українців - це символ свободи і боротьби за незалежність.
День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий, часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність.
Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України й з півночі до півдня.
Вітаємо зі святом! Нехай жовто-синій прапор завжди майорить у небі над нашою Батьківщиною.

Пропонуємо вам переглянути книжкову полицю, яку наші бібліотекарі підготували до Дня Державного Прапора України.

Стерти упередження: Сучасні бібліотеки і їх актуальний асортимент книг

Уявлення про бібліотеки як про заклади з застарілими і неактуальними книжковими фондами залишається живучим стереотипом. Багато хто вважає, що в бібліотеках ще зберігаються лише старі видання і давно забуті томи, які не мають відношення до сучасного світу. Проте, це всього лише упередження, і реальність набагато цікавіша і динамічніша.
Сучасні бібліотеки – це не тільки хранилища книжок, але і важливі культурні та освітні центри. Вони постійно оновлюють свої колекції, щоб відповідати актуальним потребам читачів. Від новинок літератури до спеціалізованих наукових видань, бібліотеки пропонують широкий спектр матеріалів.
Сьогодні бібліотеки активно впроваджують новітні технології. Багато з них мають електронні каталоги, які дозволяють читачам швидко знайти необхідну книгу, а також доступ до електронних книг і баз даних, що дає можливість читати новинки в режимі онлайн або завантажувати їх на пристрої.
Сучасні бібліотеки орієнтуються на потреби і запити своїх користувачів. Вони активно співпрацюють з видавництвами та авторами, щоб забезпечити актуальність своїх фондів. В бібліотеках можна знайти останні бестселери, нон-фікшн видання, новинки в галузі техніки та бізнесу, а також актуальні дослідження в різних сферах знань. Також наповненню й оновленню книжкових фондів бібліотек активно сприяють самі читачі, поповнюючи бібліотечні книжкові полиці новими або вже прочитаними книжками.
А ще бібліотеки регулярно проводять творчі акції, зустрічі з авторами, онлайн та офлайн лекції та семінари - це допомагає підтримувати інтерес до читання і сприяти розвитку інтелектуальних інтересів читачів. Крім того, бібліотеки часто служать місцем для обміну знаннями і культурними подіями. Вони організовують клуби читання, творчі майстерні, мовні курси та інші заходи, що сприяють особистісному розвитку і соціальній інтеграції (за минуле півріччя тільки наша бібліотека провела загалом 234 онлайн та офлайн заходи).
Переосмислення ролі бібліотек у сучасному суспільстві допомагає усунути стереотипи про їх застарілість. Бібліотеки сьогодні є живими центрами знань і культурних подій, що активно реагують на зміни в суспільстві та запити своїх користувачів. Вони є важливими місцями для навчання, досліджень та розвитку, а їх асортимент книжок є таким же актуальним і різноманітним, як і самі бібліотеки.

Так, роботи ще багато, але шлях долає той, хто йде.
Отже, замість того, щоб вірити в застарілі стереотипи, варто відвідати бібліотеки і побачити, як вони еволюціонують разом з часом. 

І, безумовно, відкрити для себе їх багатий і сучасний асортимент книг.

Розмовний клуб англійської мови «Talk Time»

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулося чергове зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time". Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time" щовівторка об 11:00.

Щира подяка нашим чудовим читачам за подаровані книжки!

Ми, працівники бібліотеки, щиро вдячні всім, хто долучається до поповнення нашого фонду. Ваші подаровані книги – це неоціненний внесок у розвиток читання та культури нашої країни. Кожна книга знайде свого читача і подарує йому незабутні враження. Дякуємо за вашу небайдужість та любов до книжки!

Вибухова новинка серпня - роман «Катананхе» Софії Андрухович

«… про секс, багато еротики і людей, які роблять помилки, але ці помилки якраз тому виникають, що вони живі люди і дуже-дуже хочуть жити».

Софія Андрухович 

про свій роман «Катананхе» 

В ці серпневі дні, коли майже кожної ночі ЗСУ рятують Київ від московських повітряних атак, а наша бібліотека потерпає від чергового затоплення, хочеться порадувати читачів, відвідувачів сайту і наших потенційних читачів інформацією про вибухову книжкову новинку – роман «Катананхе» Софії Андрухович. Авторка характеризує його як роман про різні любовні історії і оптимістичне уявне майбутнє після війни, в якому Україна продовжує існувати.
Починається роман з відсилання до давньогрецького міфу про богиню полювання Артеміду та Актеона. За одним з варіантів міфу Актеон похвалявся, що він є кращим мисливцем, ніж Артеміда, за іншим - він підглядав за голою богинею. Артеміда покарала Актеона перетворивши на оленя, і його розірвали власні пси. Однак Актеон помирає не тому, що його обернули на оленя. Він помирає, бо не усвідомлює свого перетворення, і поводиться далі так, ніби нічого не сталось.

Український інститут книги як рушій української літератури

У час, коли наша держава веде боротьбу за свою незалежність, особливо важливо підтримувати українську культуру. Адже саме через літературу ми передаємо з покоління в покоління свої цінності, історію та ідентичність.
Український інститут книги робить значний внесок у розвиток української літератури, забезпечуючи доступ до нових видань та популяризуючи українську книгу в Україні та за кордоном.
Запрошуємо вас на нашу книжкову виставку, на якій представлені найцікавіші новинки української літератури від УІК, серед них:

• "Як українці зруйнували імперію зла" Олександра Зінченка – захоплива історія про здобуття Україною незалежності.
• «Код нації. Збірка есеїв про Гуцульщину» Дмитра Пожоджука – подорож у серце української культури через призму гуцульських традицій.
• "Вбити імперію зла: Росія – вічний ворог України" Юрія Щербака – аналіз історичних коренів російсько-українського конфлікту.

Ці та багато інших цікавих книг чекають на вас.

Приходьте до нас, читайте українською та підтримуйте свою країну.

Розмовний клуб англійської мови «Talk Time»

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулося чергове зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".
Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time" щовівторка об 11:00.

Книжкова виставка "Ментор людських душ" (До 60-річчя від дня народження сучасного українського письменника та есеїста Степана Процюка)

«Степан Процюк — це автор, про якого можна говорити у різних планах, можна про нього та про його наречену-літературу, в яку той закоханий до нестями і експериментує з нею від невимовності почуття. Це автор для мужніх, для тих, хто не боїться зазирати у притемнені куточки підсвідомого, знати справжню етимологію людських вчинків, досліджувати тілесність, гріх і форми покути».

Богдан ПАСТУХ, 

літературний критик

Степан Васильович Процюк – сучасний український письменник, якого вважають одним із найконтроверсійніших письменників-інтелектуалів – народився 13 серпня 1964 року в селі Кути, Бродівського району на Львівщині у сім'ї політв'язня. «Комунізм зіпсував життя моєму батькові, відтак моїй родині, відтак значною мірою і мені в молоді роки», – згадує письменник. У два з половиною роки, ще не вміючи читати, Степан знав сорок імен та прізвищ українських письменників з антології поезії XIX - початку XX століть, укладеної Максимом Рильським.

Книжкові новинки для вас, любі читачі!

А ми знову з чудовими новинами!

Добрий друг нашої бібліотеки Владислав Солодовник знову порадував нас розкішним подарунком – новими книгами!
Щиро дякуємо за таку потужну підтримку ❤️
Кожна книга – це скарб, який ми з радістю ділимося з нашими читачами!

Бібліотека знову отримала чудовий подарунок від улюблених читачів

Та-дам! Наші полиці поповнилися новими книжковими скарбами! Улюблені читачі знову порадували нас книжками. Чекаємо на вас, щоб разом насолодитися новинками!

Розмовний клуб англійської мови «Talk Time»

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулося чергове зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".
Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time" щовівторка об 11:00.

Ваші подарунки – наш скарб

Наші чудові читачі знову здивували нас подарунком -  цікавезною книжковою підбіркою! Що ж там такого цікавого? Завітайте до нас і дізнайтесь самі. Кожна подарована книга – це маленький сюрприз, який чекає на вас. Дякуємо вам за те, що допомагаєте нам створювати атмосферу інтриги та відкриттів❤️

"Перлина українського театру". 170 років від дня народження Марії Заньковецької (1854 - 1934), української актриси і театральної діячки, провідної зірки українського театру кінця XIX - початку XX століть

4 серпня виповнюється 170 років від дня народження видатної української акторки, королеви сцени, першої народної артистки УРСР Марії Заньковецької.
До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала історико-бібліографічну довідку.
Народилася майбутня українська Сара Бернар у селі Заньки на Чернігівщині у дворянській родині судді Адасовського (Заньковецька – псевдонім, який акторка взяла собі на згадку про рідне село). Предки Марії походили з козацької старшини, її дід, Костянтин Адасовський, був героєм воєн із Наполеоном І. Винятковий акторський дар проявився у дівчинки ще в ранньому дитинстві, до того ж природа щедро обдарувала її ще й музично – Марія мала сильне меццо-сопрано. Разом із батьком, який також чудово співав, вони часто влаштовували для гостей концерти. Освіту дівчина отримала в приватному пансіоні Чернігова. Оскільки вона мріяла про сцену (спочатку музичну), а в дворянському середовищі це вважалося, м’яко кажучи, моветоном, то Марія в 17-річному віці одружилася з офіцером артилерії Хлистовим, який пообіцяв дівчині певну свободу щодо її хобі, але, на жаль, свого слова не дотримав. Проте долі не оминути. Перебуваючи з чоловіком в Бесарабії, в Бендерах, Марія знайомиться з Миколою Тобілевичем (Садовським), який на той час також був військовим. Вона, сидячи за роялем, співала:

Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду...

Чудовий теплий баритон підхопив:

Вони пили, воркотіли,
Та й знялися й полетіли.

Так виникло їхнє довге, сповнене шалених пристрастей, кохання та чудовий акторський тандем. Чоловіка Заньковецької почали вмовляти, щоб він відпустив Марію на сцену. Зрештою той погодився й навіть написав розписку, зазначивши тільки, що це має бути український театр, потайки сподіваючись, що цього ніколи не станеться, бо на той час діяли жахливі укази (Валуєвський, Емський). Але в 1881 році пункт Емського указу про заборону українських п'єс переглянули. З'явилася можливість ставити їх українською мовою, хоча й з певними обмеженнями: вистави українською мали йти після того, як ту саму програму покажуть російською. Але попри все це дало змогу легалізувати український театр.

У 1882 році Марії прийшло запрошення до української трупи Марка Кропивницького. У Єлисаветграді відбувся дебют Заньковецької у «Наталці Полтавці». Кропивницький був настільки вражений її грою, що зняв свій перстень і сказав: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми!» Оскільки Марія Костянтинівна розпочала творчу діяльність саме в ті неймовірно несприятливі часи утиску національної української культури з боку імперської Росії, її репертуар обмежувався виключно сільською побутовою тематикою, шедеври світової драматургії було заборонено перекладати українською. 

Незважаючи на це, «театр корифеїв» мав шалений успіх. У Петербурзі вистави йшли з незмінними аншлагами. Олександр ІІІ пропонував Заньковецькій залишити Україну та перейти на імператорську сцену. Акторка відмовилася: «своє рідне владно кликало до української сцени, до її скорбот і молитов». Її гра вводила глядачів у стан катарсису – дами непритомніли, чоловіки плакали. На її вистави світила медицини Скліфасовський та Богомолець водили студентів як на «психологічний практикум». А коли в 1895 році видатний український художник задумав зняти серію психологічних етюдів для книги Дарвіна «Виявлення емоцій у людей і тварин», для ілюстрації різних душевних станів він запросив Заньковецьку. Марія Костянтинівна віддала українській сцені 40 років свого життя. Після революції з її допомогою було створено народний хор, симфонічний оркестр, Народний театр. 15 грудня 1922 року вона востаннє вийшла на сцену Народного театру. Пізніше всі свої коштовності Заньковецька віддала Гнату Хоткевичу на створення Гуцульського народного театру.

Недалеко від нашої бібліотеки, по вулиці Велика Васильківська, 121, в невеликому двоповерховому будиночку, де колись була квартира Марії Костянтинівни, розташовано меморіальний музей її імені. Свого часу ця квартира була своєрідним «університетом» для талановитої молоді.
Симон Петлюра писав про неї: «Могутній талант, який зробив би честь найкращій европейській сцені… Називаючи Заньковецьку першою величиною української сцени, ми б сказали більше і провели аналогію між Заньковецькою і таким національним генієм, як Шевченко». А ми б додали словами Панаса Саксаганського: «Такі актори народжуються – раз на століття».
У бібліотеці ім. П. Й. Панча ви можете ознайомитися з літературою, присвяченою цій видатній постаті.

80 років депортації: спогади про Крим

До відзначення 80-ї річниці від днів депортації кримських татар у бібліотеці ім. Петра Панча відбулася зустріч-спогад, у якій взяли участь представники ЦРБ та бібліотеки № 15 ЦБС Голосіїського району м. Києва.
Рік тому 25 липня 2023 року у Криму помер колишній директор Музея історії та культури кримських татар Сервер Ебубетіров. Він був другом музеїв та бібліотек Києва, брав участь у заходах, наукових конференціях та запрошував до співпраці з музеєм, які він очолював.
Залишились документи та фотографії тих подій, про які розповіли З. Логвиненко та А. Дубенюк. Особистість Сервера Ебубетірова, його внесок у популяризацію культури кримських татар, подвижницька діяльність, повязана з Бахчисарайським палацем-музеєм, викликає пошану і потребу зберігати память про видатну людину.
Сім'я Сервера була депортована з Криму у 1944 році, він народився у Середній Азії, здобув історичну освіту та став директором Бахчисарайського ханського парацу. Музей став відомим як у країні, так і за кордоном. Численні експонати становлять більше 150000 одиниць зберігання. Сервер Ебубетіров розширив локації заповідника, наприклад, були відновлені караїмська кенасса та житловий будинок на горі Чуфут-кале.
Ознайомлення з історією та культурою кримських татар, підтримка переселенців з Криму є важливою складовою роботи бібліотек.
У заході взяв участь відомий художник Сергій Свідерський, який ознайомив з авторськими акварелями та графічними малюнками різних частин Криму. У 80-х роках минулого століття він обійшов майже весь півострів, зробив безліч картин та малюнків. Тепер його творчий доробок став у нагоді при проведенні заходів, присвячених Криму.