Українка за вибором, шістдесятниця та дисидентка, яка кинула виклик КДБ ( До 95-річчя від дня народження Алли Горської )

Алла Горська

До 95-річчя від дня народження Алли Горської пропонуємо книжкову виставку «Українка за вибором, шістдесятниця та дисидентка, яка кинула виклик КДБ». Алла Горська була дочкою відомого радянського кінодіяча Олександра Горського, який у різні часи очолював великі кіностудії СРСР: Ленфільм, Ялтинську, Київську й Одеську. Під час Другої світової війни Алла пережила дві блокадні зими, залишившись із мамою в Ленінграді. 

1943 році родина Горських переїхала до Києва, в школі Алла Горська була звільнена від вивчення української мови, у 1948-му вона вступила до Київського державного художнього інституту.

У 1952 році Алла Горська одружилася з Віктором Зарецьким, з яким вони згодом створили багато спільних робіт. 

1961 року вихована в абсолютно російськомовній родині художниця свідомо переходить на українську. Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним фактично радикалізувала діяльність Клубу творчої молоді «Сучасник» — осередку відродження українського культурного життя у Києві. Квартира Горської та Зарецького на вулиці Рєпіна та їхня майстерня на вулиці Філатова, 10 були місцями зустрічей шістдесятників.
Вважають, що вона започаткувала відзначення дати перепоховання Тараса Шевченка в Україні. Рекомендуємо прослухати виступ Оксани Забужко в Українському Домі «Шістдесятники. Алла Горська» під час масштабної ретроспективної виставки «Алла Горська. Боривітер», яка з великим успіхом проходила в Українському Домі з 14 березня до 28 квітня 2024 року.

У серпні 1962 року Алла Горська, Лесь Танюк і Василь Симоненко як члени комісії Клубу творчої молоді, що мала «розслідувати злочини сталінського періоду порушення законності», відвідали місце масового захоронення жертв НКВС у Биківнянському лісі. Вони звернулися до Київської міськради з проханням про дослідження та впорядкування могил. Після цього Симоненка жорстоко побили у відділку міліції, на Танюка вчинили напад в Одесі, а за Горською встановили стеження.

Знадобилося 30 років інезалежності і війна з Росією, щоб широкий загал України взнав про Аллу Горську, про трагічну долю по-справжньому вільної, талановитої і мужньої жінки. ЇЇ твори були криком за свободу. Вона воювала кольорами на полотні.            

Ескізи театральних костюмів і декорацій до п'єси М. Куліша «Так загинув Гуска» — вистави, що так і не побачила сцени... Така ж сама історія з «Правдою і кривдою» в Одесі.

1964 рік — Шевченківський вітраж до вестибюля університету їм. Т. Шевченка — дні і ночі самовідданої праці, розтоптаної після завершення роботи ректором Шевцем ще до огляду Художньою радою, і єдина винагорода — виключення із Спілки художників.

Художниця гостро відгукнулася на серію арештів 1965 року, надіславши скаргу на ім’я прокурора. Вона листувалася з засудженими друзями, морально та матеріально підтримувала їхні родини, їздила на судові процеси та організовувала збори коштів для сімей політв’язнів. В книзі упорядника Людмили Огнєвої «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» (Київ, «Смолоскип», 2015) є листування Алли Горської з засудженим Опанасом Заливахою. Алла Горська навіть їздила в табір, щоб відвідати свого побратима.              

У квітні 1968 року Горська підписала резонансний лист-протест 139-ти діячів науки і культури до керівників СРСР щодо незаконних арештів і закритих судів над дисидентами. Проти підписантів почалися адміністративні репресії, Горську вдруге виключили зі Спілки художників. У ті часи це означало практично професійну смерть — адже виключені зі Спілки не отримували замовлень і навіть не могли купити матеріали для роботи.

Віктор Зарецький, Григорій Синиця, 

Алла Горська, Василь Парахін. 1965, Донецьк

Алла Горська прописала в своїй квартирі опального Миколу Холодного. Фактично вона працювала нелегально, заробляла без свого авторства, залишалася «гаманцем» правозахисного руху. Вона встигла ще відзначити повернення в Україну Опанаса Заливахи. 

28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла зі своєї київської квартири та вирушила до Василькова, де мешкав її свекор. Чоловік і 16-річний син повернення Горської так і не дочекалися. Тіло знайшли через три дні у льоху в будинку свекра художниці Івана Зарецького. Наступного дня на коліях біля залізничної станції Фастів-2 знайшли й обезголовлений труп самого свекра. Для влади її арешт був незручним. Винуватцем оголосили свекра. Так душили українське відродження 1960-х.

Сповнена драматичних подій історія Алли Горської болісно перегукується із сьогоденням: за життя — заборони й демонтажі робіт, виключення зі Спілки художників, переслідування з боку КДБ, а згодом і жорстоке вбивство; тепер — знищені російськими окупантами мозаїчні панно художниці в Маріуполі. 

Схиляємо голови перед пам'яттю про Аллу Горську та її сподвижників-однодумців шестидесятників. Перед молодою талановитою художницею-монументалісткою була відкрита блискуча кар’єра у совіцькому мистецтві, проте Алла Горська завжди обстоювала право творити те, що підказує натхнення, а не політика партії.

Чекаємо на Вас в нашій бібліотеці.

Дякуємо Вам за любов і увагу до української культури. 

Зруйнована мозаїка "Боривітер" у м.Маріуполь