Курси англійської мови у бібліотеці

У нашій бібліотеці щотижня проходять курси англійської мови, які проводить досвідчений викладач Наталія Руда, використовуючи сучасні методики та матеріали. 

Сьогодні відбулося чергове заняття, передостаннє перед літніми канікулами.

Виставка робіт "Чарівний світ квілінгу" (До Міжнародного дня захисту дітей)

З нагоди Міжнародного дня захисту дітей, який відзначається щороку 1 червня, бібліотека ім. П. Й. Панча запрошує вас на виставку робіт "Чарівний світ квілінгу".
Квілінг - це вид декоративно-ужиткового мистецтва, яке зародилося у Західній Європі в XV столітті. Його суть полягає у створенні композицій з вузьких смужок паперу, які скручуються в різні форми та склеюються між собою. Картини, представлені на нашій виставці, виконані в різноманітних техніках квілінгу.
Квілінг - це не лише захоплююче заняття, але й чудовий спосіб розвитку творчого мислення, уяви та дрібної моторики у дітей.
Пропонуємо вам відвідати нашу виставку та познайомитися бличе з цим цікавим видом мистецтва, отримати заряд позитивних емоцій та натхнення.

На виставці представлені роботи випускниці Центру творчості дітей та юнацтва Оболонського району Поліни Путінцевої.
Виставка "Чарівний світ квілінгу" - це чудова нагода для дітей та дорослих поринути у світ краси та фантазії.

Чекаємо на вас!

Віртуальна мандрівка «Польова квітка українського живопису Катерина Білокур»

Про цю неймовірну місткиню Олесь Гончар колись написав так: «Її життєпис– то як роман, сповнений драматизму, де було й нерозділене кохання, і чиєсь нерозуміння, де були й конфлікти з близькими людьми, і причиною всьому була та ж таки одержимість, нездоланна відданість мистецькому покликанню». Той з вас, хто прочитає хоча б обрані сторінки цього роману, приречений повертатися до нього знов і знов, аби захоплюватися, співчувати і дивуватися.
Ставши учасниками Віртуальної інтелектуальної мандрівки «Польова квітка українського живопису Катерина Білокур», ви дізнаєтеся про дитинство та юнацькі роки, жагу до творчості, що стала головним сенсом життя Катерини Білокур, історію створення найвідоміших її картин і ще багато цікавих фактів з життя славетної української художниці.
Автором лекції, ілюстрованої авторськими світлинами, є історик та культуролог, Заслужений працівник культури України Світлана Петровська.
Лекція відбудеться у вівторок, 4 червня, о 14:00 за адресою: вул. Велика Васильківська, 90, Бібліотека імені Петра Панча ЦБС Голосіївського району.
Вхід вільний.

«Річниця невипадкової пожежі» (До 60-річчя підпалу Державної публічної бібліотеки АН УРСР)

60 років тому в центрі Києва була підпалена Державна публічна бібліотека Академії наук УРСР. Підпал здійснив співробітник бібліотеки Віктор Погружальський. На суді він зізнався, що з вечора залишився на роботі, там поспав, а під ранок знищив свої документи й підпалив книги у декількох місцях. Коли здійнялася пожежа і свідки викликали пожежників, ті швидко загасити полум'я не змогли. Бо в усьому районі не було води через аварію на водопроводі. Ліквідували пожежу лише 25 травня, а за деякими свідченнями - лише 26.

Зі 150 вогнеборців понад 10 отримали фосфорне отруєння. Це дало підстави припускати, що підпал був ретельно спланований радянською владою, а виконавець справи - Погружальський використав не просто сірники, а фосфорні шашки. Євген Сверстюк того ж 1964-го року написав памфлет «З приводу процесу над Погружальським», в якому звинуватив у знищенні духовного спадку українців - давніх рукописів тодішню «антиукраїнську владу». Цей памфлет міститься у книжці «Дисиденти, Антологія текстів» (Київ, «Дух і літера», 2018), яка є у читальній залі нашої бібліотеки.

За одну добу в полум'ї були знищені цінні джерела з історії України «домосковської доби, ціле наше середньовіччя пішло з димом», – як писала про це Оксана Забужко. Сучасні дослідники Олег Бажан та Юрій Данилюк спростовують версію про підпал бібліотеки за участі радянських спецслужб з метою знищення унікальної колекції україніки, рукописних фондів. Оскільки саме ці колекції постраждали щонайменше. Довіряти цим спростовуваннням, чи ні? Адже тодішні студенти університету працювали на суботниках і розбирали згарище і затоплені книжки. Враження були жахливі.

Тодішній партійний лідер України Петро Шелест фіксує у своєму щоденнику: «Багато галасу навколо пожежі бібліотеки в Академії наук України». Учасники правозахисного руху, а також ті, хто був критично налаштований до комуністичного режиму, вважали втрату унікальних фондів академічної бібліотеки однією з найбільших трагедій української нації, що поступово втрачала свій інтелектуальний генофонд, губила все краще, здобуте багатьма минулими поколіннями.

Український дипломат та письменник Олександр Овсюк в своїх спогадах (наявні у нашій бібліотеці) повідомляє, що мав розмову із Заступником Міністра закордонних справ УРСР Анатолієм Кисілем, який повідомив, що «Який там у біса Підгурський. Нам подзвонили в ЦК, що бібліотека горить, і ми негайно кинулися туди. Вскочили в приміщення і там на всіх стелажах з українськими виданнями, особливо дореволюційними та емігрантськими висіли таблички з написами «К сожжению». КДБ все це зробив. Правда, частину видань нам таки вдалося врятувати». Можливо, це перебільшення...

Усі учасники процесу дали підписку КДБ про нерозповсюдження інформації з процесу. Погружальский був засуджений до 10 (за іншими даними — до 15) років позбавлення волі, але, судячи з усього, не відсидів свій термін до кінця. Після звільнення оселився у Молдові і, за деякими відомостями, навіть працював в одній із бібліотек.

Рекомендуємо також ознайомитися з надзвичайно цікавою публікацією історика Сергія Білоконя «Пожежі Київської публічної бібліотеки АН УРСР 1964 та 1968 років» на його особистому сайті.

"Вічне місто на схилах Дніпра" (до Дня Києва)

26 травня свій День народження святкує святе для кожного українця місто, наша столиця - вічний, могутній, древній Київ. Його багатовікова історія наповнена величезною кількістю визначних подій і постатей. Протягом віків Києву довелося витримати лихоліття чужоземних навал, а зараз, під час новітньої великої війни з Росією, наша столиця стала уособленням незламности, мужности, героїзму всього українського народу.

"Навчений віковим досвідом, Київ ніколи не був старим, не був однаковим і категоричним. Він завжди жив усіма розмаїтими інтересами різноплемінної спільноти, яка його заселяла. І як прозорий, невидимий для ока промінь світла розпадається на безліч кольорових промінчиків, так і життя міста впродовж віків складалося з великого числа різнобарвних проявів і традицій - у віруваннях, побуті, культурі, смаках, особистих дозволах, суспільних обмеженнях тощо. Але кожна з цих цеглинок буття є неодмінною і тепер вже невід'ємною часткою київської історії.
У кожного - Київ свій особливий, але для усіх разом він один - вічний Київ.
І попри усе - так буде" (В. Ковалинський, "Київські мініатюри").
До Дня Києва бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала книжкову виставку, з якою пропонуємо вам ознайомитись.

55-річчя бібліотеки ім.П.Й.Панча: Школа життя у бібліотечній сімʼї

Чарівний травень подарував нам не лише пишну зелень та квітучі дерева, а й щирі емоції, теплі спогади та душевні розмови.
Цього тижня бібліотека потонула у квітах, подарунках та ніжній любові своїх читачів - ми святкували своє 55-річчя.
Особливо важливою стала зустріч з тими, хто робив і робить бібліотеку не просто столичною книгозбірнею, а справжнім культурним осередком, місцем, що єднає долі та серця, навчає та надихає.
Читачі ділилися зворушливими спогадами про те, як вперше переступили поріг бібліотеки, як приходять сюди вже зі своїми онуками.
Присутні згадали з теплотою видатних бібліотекарів, які вже не з нами, але назавжди залишаться в серцях.
Колишні співробітники бібліотеки щиро дякували місцю, де вони розпочали своє бібліотечне життя, та колективу, який називали своєю "бібліотечною сім'єю", за затишок та душевне тепло.
Поетеса Ірина Плюсніна подарувала бібліотеці вірш та поділилася дивами, які траплялися з нею у цих стінах протягом багатьох років.
Ювілей бібліотеки ім. П. Й. Панча став не лише днем народження книгозбірні, а й днем єднання, днем щирих емоцій та подяки за те, що книга та бібліотека збагачують наше життя, роблять його кращим, яскравішим та змістовнішим.
Нехай бібліотека процвітає, а її читачі завжди знаходять тут те, що шукають: знання, натхнення та душевний спокій!
Многая літа!

Запрошуємо на святкування 55-річчя бібліотеки ім. П. Й. Панча!

Дякуємо вам, наші улюблені читачі, що ви з нами впродовж довгих років, що любите, пам'ятаєте, даруєте книжки та квіти!
Сьогодні о 14:00 чекаємо на вас, щоб поринути у спогади, порадіти тому, що маємо та помріяти про майбутнє бібліотеки.
Приходьте, будемо дуже раді всім!

«Великий син нової України» (Симон Петлюра у спогадах Василя Короліва-Старого)

«…поміж новітніх українців є ще чимало таких, які не досить добре уявляють собі недавнє минуле з історії визвольної боротьби свого народу»

В. Королів-Старий

Сім літер, що палають в слові «Україна»,
Сім літер, що вогнем лягли на Монпарнас,
І сім зрадливих куль на вулиці Расіна
Призначення, мементо і святий наказ.
Горять палким трьохкутником криваві сімки
Над простором і над часом, в хаосі й тьмі,
І серце вгору йде, все вище, стрімко, стрімко
Шляхом Твоїх голгот і слав, Народе мій!

Наталя Лівицька-Холодна

До 145-річчя від дня народження Симона Петлюри бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з історично-бібліографічною довідкою «ВЕЛИКИЙ СИН НОВОЇ УКРАЇНИ» (Симон Петлюра у спогадах Василя Короліва-Старого).

Історична довідка про бібліотеку ім.П.Й.Панча (з нагоди святкування 55-річчя бібліотеки)

Перший поверх житлового будинку по вул. Червоноармійській (Великій Васильківській), 90 під різними назвами завжди займала бібліотека. Спочатку це була бібліотека № 126, далі бібліотека ім. Миколи Гоголя, з 1969 року – філія бібліотеки ім. Миколи Гоголя, а після смерті українського радянського письменника Петра Панча бібліотеці у 1981 році присвоєно його ім'я. Вона є складовою частиною єдиної централізованої бібліотечної системи Голосіївського району міста Києва. 

У доковідне десятиріччя гостями нашої бібліотеки було багато літераторів. Найбільшу аудиторію прихильників мав Юрій Іздрик. Ірен Роздобудько була в бібліотеці безліч разів, її «Ґудзик» зібрав поціновувачів з усього міста. Найбільш емоційно виступав Василь Шкляр, а Григорій Фалькович запам’ятався надзвичайно уважним ставленням до дитячої частини нашої аудиторії. 

Лікар-терапевт і письменник Євген Черняховський проводив поетичні зустрічі майже щоквартально, неодноразово виступав з медичними порадами. 

На його поетичні вечори приходили письменники і поети не тільки нашого міста, але й також представники емігрантського середовища, зокрема США Юхим Лещинський, Гаррі Лайт. Після кривавого Водохреща 2014 року зі своїми новими поезіями, спрямованими проти влади Януковича, до нас не побоявся завітати Павло Косман. Андрій Кокотюха розповів про таємниці технології письменницької праці, а Андрій Любка вбивав аудиторію своїм гумором. Марина Гримич розповіла про своїх батьків, які жили майже поруч з РОЛІТом, про їх стосунки з прототипами роману «Клавка». Про свої подорожі в країни Близького Сходу розповідав Любко Дереш. Тарас Прохасько – про світ Івано-Франківська. Дуже стриманою була Софія Андрухович ( це ще до появи її чудового роману «Амадока»). Не можна не згадати про Лесю Вороніну, Мілу Іванцову, Петра Осадчука, Світлану Поваляєву – мати Героя України Романа Ратушного, Сергія Черепанова і ще багатьох інших майстрів красного письма.

Євген Черняховський

Ще одна сторона діяльності нашої бібліотеки, яку мали змогу оцінити її відвідувачі, - це зустрічі з діячами культури, музикантами, композиторами, артистами. Адже подібні зустрічі розширюють коло користувачів бібліотеки, надають можливість спілкування з цікавими людьми. І все це сприяє поширенню інтересу до культурних подій та історії нашої столиці, підсилює і розвиває чуття патріотизму. Слід згадати доктора мистецтвознавства, професора, член-кореспондента Академії мистецтв України Марину Романівну Черкашину-Губаренко, композиторів Богдану Фільц і Володимира Губу, Народного артиста України, Героя України, лауреата премії ім.Т. Шевченка Анатолія Паламаренка, Народну артистка України Раїсу Недашківську, Народну артистку України, піаністку, органістку, клавесиністку Ірину Калиновську, заслужену артистку України Людмилу Лимар, піаніста-віртуоза Миколу Чикаренка, барда Ігоря Жука, гурт AndrosLand еко-активіста Олега Андроса.

Сергій Черепанов,
редактор журналу "Райдуга"

Особливе місце в наших заходах посідає єдина в Україні карильйоністка, музикознавець, завідувач кафедри мистецтв КДАМ Ірина Рябчун.
Двічі у переповненій бібліотеці виступав актор Олександр Федоренко, виконавець програм на вірші та романси Олександра Вертинського, а знайомство з ним і наша подальша співпраця почалася з книжки спогадів дочки Вертинського, єдиний примірник на все місто є в нашій бібліотеці.
Зі спогадами про Петра Панча виступав Олег Микитенко, син Івана Микитенка, багаторічний головний редактор журнала «Всесвіт». Не можна не згадати родину Петра Панча і Олеся Гончара, онука Івана Франка, сина Максима Рильського.
Також не можемо не згадати багатогодинний марафон поезій Ліни Костенко в нашій бібліотеці («Грядущий Хам давно вже не гряде – він сам тепер в грядуще нас веде»). В бібліотеці знаходилося місце як авторам і читачам журналу «Радуга», поціновувачам Міхаіла Булгакова і Олександра Гріна, так і прихильникам пам’яті закатованої зв'язкової полковника Євгена Коновальця Ольги Левицької (Басараб), гостям з «Правого сектору» - захисникам Будинку профспілок, учасникам неоголошеної війни на сході України.
Реакцією на «мовний майдан» біля Українського Дому липня 2012 року проти скандального закону про мови стало запрошення активістки цих протестів Оксани Жованик проводити курси української мови в нашій бібліотеці у 2013-2014 рр. Потім були курси англійської, французької, іспанської, польської мов, майстер-класи з малювання, каліграфії, користувачів смартфонів.

Наталя Іванівна Недбайло

Деякі відвідувачі курсів стали нашими постійними читачами та друзями, деякі, на превеликий жаль, відійшли в інші світи.
Не можна не згадати десятки інтерв’ю з членами родин загиблих на Майдані, заснятих на відео бібліотекарем Наталією Іванівною Недбайло, яка своїм прикладом довела - за бажанням можна з маленької бібліотеки зробити культурний центр загальноміського масштабу. До речі, це відзначив Анатолій Паламаренко на міському рівні ( у бібліотеці імені Лесі Українки).
Наші бібліотекарі брали участь у зустрічі з Левком Григоровичем Лук’яненком за рік до його смерті. У рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 років в бібліотеці було проведено десятки книжкових виставок.
Перед повномасштабним вторгненням Московії у лютому 2022 року наша бібліотека відзначила 125-річчя від народження Євгена Маланюка, найбільш забороненого в СРСР письменника української діаспори.
Як внесок до нашого культурного спротиву агресивній навалі фашистської росії наша бібліотека підготувала безліч історично-літературних довідок про українських інтелектуалів ХХ століття, українських письменників-модерністів нашої еміграції і Розстріляного Відродження, заборонених до читання у СРСР.

Євген Рибчинський - читач бібліотеки

Літературний вечір "Поети срібного віку"

Привітання від колег

Відкриття оновленої бібліотеки 14 лютого 2007 року

Гості бібліотеки - ліквідатори аварії на ЧАЕС

Поетичний вечір Елеонори Зими

Творчий калейдоскоп від ГО "Джерело натхнення"

Ірина Савекіна

22 травня у бібліотеці ім. П. Й. Панча відбулося одразу дві події, які об'єднали під своїм дахом творчих та талановитих людей.
Члени громадської організації інвалідів "Джерело натхнення" презентували свої творчі роботи: барвисті малюнки, вишукані в'язані вироби, затишні м'які іграшки.
Кожна робота - це не просто витвір рук, а втілення щирих емоцій, багатий внутрішній світ та неповторне бачення авторів.
Виставка цих робіт стала справжньою окрасою бібліотеки, адже вона подарувала глядачам заряд позитиву, щирих емоцій та натхнення.
Другою подією вечора стала презентація поетичних збірок Ірини Савекіної, талановитої поетеси та активної учасниці ГО "Джерело натхнення".
Її любовна лірика та патріотична вірші, сповнені глибини та щирості, зворушили серця присутніх.
Ірина Савекіна не лише читала свої вірші, але й розповідала про те, що їх надихає, про життя та творчість.
Зустріч з поетесою стала справжньою душевною розмовою, яка подарувала глядачам заряд емоцій та нове бачення світу.

Ці два заходи - не тільки виставка та презентація, а щира історія про силу творчого духу, про те, що немає меж для самовираження та натхнення.

І зовсім несподівано наприкінці зустрічі бібліотека на честь свого 55-річчя отримала  подарунок, який вручила Зоя Антонівна Логвиненко. Це унікальне видання, яке складається з "Кобзаря" Тараса Шевченка, перекладеного угорською, та "Поезій" угорського поета Шандора Петефі, перекладених українською. Вдячні Стефану Арпаду Мадяру за книгу, видану в рамках його проєкту, а також Оганесян Олені Михайлівні, директору музею Сергія Параджанова, голові ГО "Вірменське товариство культурних зв'язків "АОКС - Україна".
ГО "Джерело натхнення" - це не просто громадська організація, а спілка людей, які об'єднані спільними інтересами, творчою енергією та прагненням творити красу.
Бібліотека ім. П. Й. Панча завжди рада відкривати свої двері для таких талановитих та щирих людей, адже саме вони роблять наш світ кращим, яскравішим та наповненим щирістю.

 

 

Розмовний клуб з англійської мови «Talk Time»

Сьогодні у бібліотеці, як завжди по вівторках, відбулося зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".
Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time".

Книжкова виставка "Його ім'я носить наша бібліотека" (з нагоди святкування 55-річчя бібліотеки ім.П.Й.Панча)

Петро Панч

З нагоди 55-річчя бібліотеки маємо честь представити вам книжкову виставку, присвячену видатному українському письменнику Петру Йосиповичу Панчу, чиє ім'я з гордістю носить наша бібліотека.

Петро Йосипович Панч (справжнє прізвище - Панченко) (1891-1969) - відомий український письменник, новеліст, повістяр, романіст, автор казок для дітей.
Народився 4 липня 1891 року в місті Валки на Харківщині. Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі "На калиновім мості", було багатим на життєві враження.
З п'ятнадцяти років, після двокласної школи, пішов працювати. У 1918-1919 роках служив сотником у Дієвій Армії УНР. Після демобілізації працював землеміром, учителем, завідувачем клубу.
З 1923 року жив у Харкові, де активно займався літературною діяльністю.
Був членом літературних угруповань "Плуг", ВАПЛІТЕ, "ВУСПП",однак робота у творчих спілках та літературних об'єднаннях не заважала його реалізації як майстра змалювання правдивих картин життя. Мистецький доробок письменника цих років — книги оповідань «Рідна земля», «Гнів матері», книги фейлетонів «Зозуля», «Кортить курці просо». 1935 року вийшов перший роман Панча під назвою «Облога ночі». 1954-го — роман «Гомоніла Україна».

Одним з найвідоміших творів Петра Панча став роман «На калиновім мості», відзначений Шевченківською премією.
Панч також писав казки для дітей: "Сила слова", "Кіт забіг до школи", "Їжачок", "Рукавичка", "Мишка".
У 1938—1958 Панч жив у будинку письменників Роліт.
Багато працював, писав, брав участь у літературному розвитку Спілки письменників. Збірка статей та етюдів-спогадів «Відлітають журавлі» стала останньою. Нею письменник попрощався зі своїм читачем. 1973-й поставив у творчості Петра Панча крапку.
Помер Петро Панч 1 грудня 1978 року в місті Києві, похований на Байковому кладовищі.
Творчість Петра Панча відзначається глибоким знанням українського села та його людей, ліризмом і щирістю, майстерним володінням словом, гумором, любов'ю до природи.
Запрошуємо вас відвідати нашу книжкову виставку та познайомитися з творчістю Петра Панча.

Перегляд художнього фільму "Хайтарма"

Сьогодні у бібліотеці відбувся перегляд художньої стрічки Ахтема Сеітаблаєва "Хайтарма", приурочений до Дня боротьби за права кримськотатарського народу та вшанування пам'яті жертв депортації кримських татар 1944 року. 

Цей вражаючий фільм розповідає про трагічну депортацію кримських татар радянським режимом у 1944 році.
Глядачі дуже глибоко співчували цій історії. Багато хто не стримав сліз під час перегляду, адже фільм торкається болючої теми, яка актуальна, на жаль, і у наші часи.
Після перегляду фільму глядачі поділилися своїми враженнями від стрічки. Вони відмітили, що "Хайтарма" дуже сильний фільм, який змушує задуматися про те, що відбувається зараз з кримськими татарами, відчути біль та страждання усього кримськотатарського народу.
Це важливий фільм, який повинен побачити кожен. Він нагадує нам про те, що ми не повинні забувати про трагедії минулого, які можуть повторитися у будь-який момент.
Перегляд фільму "Хайтарма" - це можливість познайомитися з трагічною історією кримських татар та висловити їм свою підтримку.