«Є українців більш, ніж треба, а України-то нема» (До 85-річчя від дня народження Миколи Холодного)

31 липня винятково талановитому і не менш епатажному Миколі Холодному виповнилося б 85 років (31.07.1939 – 2006). Він уособлював у собі символ свободи для свідомої частини українського суспільства 1960-1970 років. Для тодішніх лояльних будівників комунізму  він є знаним автором тільки цього твору, створеного після ініційованого КДБ відрядження поета на Донбас, коли Микола Холодний для притомних українців пише «Не спить Донбас - держава білих негрів», а у якості творчого звіту про шахтарів видає ось ці рядки: «На стрімкім териконі / віддалась ти мені / серед білого дня в суботу. / І дивився на нас / весь Донбас, весь Донбас, / припинивши роботу». (Донецьк, 1964 р., відрядження ЦК ЛКСМУ). 

Відеоогляд на книгу Андрія Любки «Щось зі мною не так»

Фотодокументальна виставка "Пекло на землі: роковини кривавого вбивства військовополонених у Оленівці"

Із моменту трагедії в колонії в окупованій Оленівці минуло вже два роки, а ми досі не знаємо усю правду про цю жахливу трагедію. Один із бараків виправної колонії у селищі Оленівка на Донеччині був зруйнований у ніч на 29 липня 2022 року. Загинули щонайменше 53 зі 193 українських військовополонених, які там утримувалися, у тому числі полонені з «Азовсталі».
В Україні подію назвали масовою публічною стратою та російським терактом.
Бібліотека Петра Панча підготувала фотодокументальну виставку "Пекло на землі: роковини кривавого вбивства військовополонених у Оленівці".

Розмовний клуб англійської мови «Talk Time»

Сьогодні у нашій бібліотеці відбулося чергове зібрання розмовного клубу англійської мови "Talk Time". Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися англійською, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.

Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time" щовівторка об 11:00.

Літературний спадок Ернеста Гемінґвея

Сьогодні виповнюється 125 років від дня народження Ернеста Гемінґвея, американського письменника й журналіста. До цієї дати бібліотека ім. П. Й. Панча підготувала історико-бібліографічну довідку. 
Ернест Міллер Гемінґвей народився 21 липня 1899 року в Ок-Парке, маленькому містечку, поруч із Чикаго, в культурній, забезпеченій родині. Батько був лікарем, любив полювання. Мати викладала музику, чудово зналася на живопису. Батько навчив сина полюванню та спостереженню за природою, а від матері Ерні успадкував любов до гарної музики й малярства. У шкільні роки Гемінґвей багато читав, улюбленими письменниками були Шекспір і Марк Твен. У школі він вперше пробує свої сили в літературі - пише фейлетони й короткі оповідання до газети "Трапеція" і шкільного журналу "Скрижаль". Після закінчення школи деякий час працює в невеличкій газеті. У 19 років взяв участь у Першій світовій війні (воював у складі транспортного корпусу, в одному з санітарних загонів), був важко поранений, нагороджений італійським військовим хрестом і срібною медаллю за доблесть. У 1919 році повертається додому до США. Після війни оселяється в Парижі, знайомиться з Джойсом і Гертрудою Стайн. Тоді ж як кореспондент він багато подорожує Европою: побував у Німеччині, Еспанії, Туреччині, Швейцарії. У 1923 році виходить його збірка "Три оповідання і десять віршів", а в 1925 році - "В наш час", у якій він уперше зачіпає тему "загубленого покоління", яку продовжив і розвинув у творах "Фієста" (1926) та "Прощавай, зброє!" (1929). Романи "Маєш і не маєш" (1937) і "По кому подзвін" (1940) - це своєрідний підсумок роздумів над подіями в Европі в кінці 30-х років. Під час Другої світової війни створив на Кубі приватну аґенцію з боротьби з фашистами: на яхті "Пілар" патрулював узбережжя Атлантичного океану в пошуках німецьких підводних човнів. У 1944 році бере участь у визволенні Парижа. Нариси та репортажі воєнних часів склали книгу "Люди на війні" (1942 рік). 1952 рік - Гемінґвей пише повість "Старий та море", що стала квінтесенцією його міркувань про людину і її місце у всесвіті, і за яку в 1953 році він отримав Пулітцерівську премію. У 1954 році був удостоєний Нобелівської премії з літератури. Останнім його завершеним твором стала книга спогадів "Свято, яке завжди з тобою". В останні роки Гемінґвей дуже хворіє, і 2 липня 1961 року, взявши до рук улюблений карабін, зводить рахунки з життям.

Під час одного великого інтерв'ю Гемінґвея спитали: "У чому ви як митець бачите призначення вашого мистецтва? Чому ви віддаєте перевагу зображенню факту перед самим фактом?" Письменник відповів: "Чого ж тут не розуміти? Переосмислюючи те, що було, і те, що є, все те, що ви знаєте і чого не можете знати, ви не зображуєте, а створюєте цілком нове, правдивіше, ніж сама дійсність, вдихаєте життя у ваше творіння, і якщо робите це добре, ваш твір стає безсмертним. Це те, заради чого письменник пише, і жодних інших причин я не знаю".

У бібліотеці ім. П. Й. Панча ви можете ознайомитися з творами американського класика.

"Щось зі мною не так": ліки від літньої спеки

Ви втомилися від аномальної спеки, інформаційного шуму, численних серіалів і Вам хочеться почитати щось корисне для себе? Як ліки від втоми радимо Вам книгу «Щось зі мною не так» Андрія Любки.
Сам пан Андрій на своєму сайті lyubka.net.ua стверджує: «Щось зі мною не так» – це книжка, яка відкриває перед читачем світ пригод, настроїв, реальних історій та автобіографічних вигадок. Це універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів, які переплітаються з незвичними ситуаціями та непередбачуваними подіями.
Його автобіографічні вигадки цікаві, але книжка акцентує увагу саме на процесі читання. Автор вважає, що головне - це враження від прочитаного. «...в погоні за інформацією ми часто забуваємо, що читання - це передусім не про знання, а про чари, про створення нового світу в нашій уяві. Я читаю не для того, щоб знати. Іноді читаю, щоб заснути. Часом - щоб убити час. Найчастіше - щоб пережити те, чого не переживав. Читаю для того, щоб забувати, Бо забувши книжку, можу її потім перечитати знову. Читаю, щоб забувати. І забуваю, щоб жити».
А як чудово Андрій Любка пише про Віктора Косенка, узагальнюючи: «...він належав до культури, в якій століття бездержавності виплекали здатність закльовувати й знищувати, а не цінувати за життя й пам'ятати після смерті, - української». До героя нашої майбутньої книжкової виставки - Миколи Холодного - це означення підходить стовідсотково!
Андрій Любка вражає своїм знанням есеїв Збігнєва Герберта (зверніть увагу на «Послугу ката»). «Навчитися вчитися» - чудова рекомендація від Андрія Любки для наших читачів, особливо для народжених уже в Незалежній Україні. «В одній краплі можна побачити океан. Але мало в сьогоднішньому світі тих, що хочуть помітити цю краплю. Знання не в книжках, воно всередині й довкола нас, а ми його вже просто переписуємо в книжки. Варто не лише навчитися читати, а й навчитися просто жити, радіти подиху, світанку, бурі. Споглядати і розуміти. Навчитися вчитися: не тільки в учителів, а й у себе самого».
Також Андрій Любка у своій книзі змушує задуматися і над мовною проблемою: «Щодо ідеї зробити другою державною мовою англійську, то я тільки за. Українці без проблем її опанують. І будуть двомовні - говоритимуть російською й англійсько, вільно й прекрасно, Але не українською. Щоб не кавєркать. Китайської експансії теж не треба боятися. Нація вроджених білінгвів дасть собі раду і з цією мовою, за рік-два защебече. Аби лиш не своєю».
Загалом, "Щось зі мною не так" - це не просто розважальна книга, а й збірка глибоких думок та спостережень, які змушують читача задуматися над важливими речами.
Рекомендуємо цю книгу всім, хто шукає цікаве та змістовне читання.

Наш книжковий фонд поповнився новими виданнями

З радістю повідомляємо, що наш книжковий фонд знову збагатився завдяки дарунку нашого доброго друга та мецената.
Ми безмежно вдячні Владиславу Солодовнику за його щедрість та підтримку саме в цей складний час! Завдяки його внеску наші полиці поповнилися новими цікавими книгами, які зможуть задовольнити різноманітні читацькі смаки.
Це ще раз підтверджує, що книга – це не просто джерело інформації, а й потужний інструмент для розвитку, самопізнання та єднання людей.
Ми щиро дякуємо пану Владиславу за його вагомий внесок у розвиток нашої бібліотеки та за те, що він робить українську культуру доступнішою.
Запрошуємо всіх завітати до нашої бібліотеки та ознайомитися з новими книжками!

Розмовний клуб англійської мови «Talk Time»

Вчора в нашій бібліотеці відбулося чергове зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".
Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time" щовівторка об 11:00.

Літературні мандрівки на літо: книжкова полиця від бібліотекарів

Літо – це час не лише для відпочинку та розваг, але й для захоплюючих подорожей у світи, створені письменниками.
Наші бібліотекарі з радістю поділяться з вами своїми рекомендаціями книг, які стануть чудовими компаньйонами для ваших літніх читацьких пригод.

1. "Солодка Даруся" Марії Матіос. 

Роман вражає своєю глибиною та майстерністю у побудові персонажів і сюжетних ліній. Опублікований у 2004 році, він став однією із найвизначніших робіт у творчості авторки.

Сповнений національного колориту та щирих емоцій, роман розповідає про життя української родини у селищі Черемошному на Буковині у 40-х та 70-х роках минулого століття і про трагічні події, що поглинули їх у своєму вирії. 

Емоційна, важка, але вкрай правдива книга, яка ще довго вас не відпустить. 

2. "Я бачу, вас цікавить пітьма" Ілларіона Павлюка. 

Глибокий психологічний роман, який досліджує теми кохання, втрати, болю, прощення та пошуку сенсу життя. Ілларіон Павлюк майстерно володіє словом, створюючи атмосферу напруги та тривоги, яка тримає читача у полоні до останньої сторінки.

"Я бачу, вас цікавить пітьма" – це книга, яка змусить вас замислитися над складними питаннями про людську природу та про те, що насправді ховається у темряві.

3. "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко. 

Ця книга – це не просто роман, а справжня скарбниця української історії, культури та філософії, сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою. Читачам варто запастися витримкою: більше 800 сторінок насиченого сенсами текста розплавлять вас не гірше ніж спека нинішнього літа.

4. "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського.  

Якщо ви шукаєте книгу, яка перенесе вас у чаруючий світ українського фольклору та подарує вам незабутні враження, "Тіні забутих предків" – це те, що вам потрібно.

Цей класичний український роман поведе вас у загадковий світ карпатських гір, де переплітаються реальність та легенди, люди живуть у гармонії з природою, а закоханим доводиться боротися за своє щастя не лише з людьми, але й з ворожими силами природи та з темними легендами, які оповили карпатські гори.

5. "Лісова пісня" Лесі Українки.

Поетична драма-феєрія – справжня перлина української літератури. Вона зачаровує красою мови, глибиною думки та щирістю емоцій.
Це глибокий роздум про сенс життя, про вічне протистояння добра і зла, про красу природи та про те, що справжня любов неможлива без єднання з природою. 
Леся Українка майстерно використовує фольклорні мотиви, створюючи мальовничі описи лісу, його мешканців та їхні таємничі обряди.
"Лісова пісня" змусить вас замислитися над складними питаннями життя та про місце людини у цьому світі.

Це лише декілька з безлічі чудових книг, які ви знайдете у нашій бібліотеці.

Приходьте, обирайте книги до смаку та вирушайте у захоплюючі літературні мандрівки!

«Наша кров свята для нас» (з презентації книги «Україна: пекельний 22-й. Народний щоденник»)

11 липня 2024 року у Колонній залі Київської міської державної адміністрації відбулася презентація книги «Україна: пекельний 22-й. Народний щоденник», організована Департаментом суспільних комунікацій КМДА. Відвідувачі заходу побачили авторів видання: журналістку, поетесу Юлію Бережко-Камінську і журналістку Алли Багірову.
Презентацію відкрила директорка Департаменту суспільних комунікацій Смірнова Мирослава Михайлівна. Вона підкреслила важливість і актуальність книги для нашої історії і нашої пам'яті. Це чудово виконане з точки зору поліграфії видання зі світлинами
Юрія Вереса та Олега Гриба (Ірпінь, інформаційне агентство ITV), які зафіксували численні руйнування окупантами міст і селищ Київщини та інших постраждалих регіонів.
Відвідувачі заходу почули виступи директорки Публічної бібліотеки імені Лесі Українки Ольги Романюк та українського письменника, поета, перекладача, літературного критика, давнього друга бібліотеки ім. Петра Панча Дмитра Чистяка.
Ця книга є як в нашій бібліотеці, та і в інших публічних бібліотеках Києва. Так що чекаємо на Вас в нашій бібліотеці.
Цікава історія друку цієї книжки (зруйноване видавництво в Харкові, зруйноване місце зберігання цієї книги в колекторі на території Голосіївського району). Оголошення тривоги примусило більшу частину презентації провести в укритті. Надзвичайно цікавими були спогади двох воїнів - авторів текстів, які захищали Київщину від ворожої навали у перші дні московського вторгнення. Після перемоги прийдеться ще розбиратися з історією появи численних «будівельників», які перетворилися на диверсантів. Цікавими були спогади психологині з Обухова, подружжя Бориса і Тетяни Квітко із Кремінної на Донеччині, батьків загиблого сина. Всі ці історії - це яскраве продовження цієї книги. А книга ця - наша жива пам'ять про людей і недолюдків. Ніколи не забудемо.
Героям - слава! Смерть московським окупантам!

Книжкова виставка «Перша сходинка до духовності» (До Дня Хрещення Київської Русі-України)

Сьогодні, 15 липня – день, який знаменує собою важливу віху в історії нашої країни – День Хрещення Київської Русі-України. 

Це свято має глибоке державне та культурне значення.
Саме з прийняттям християнства у 988 році Русь стала єдиною державою, об'єднаною не лише кровними узами, але й спільною вірою.
Хрещення стало поворотним моментом у розвитку нашої країни.
Воно відкрило шлях до освіти, культури, мистецтва та архітектури.
Прийняття християнства сприяло формуванню української національної ідентичності.
Сьогодні, коли наша країна бореться за свою свободу та незалежність, важливо пам'ятати про те, що віра та духовність завжди були опорою для українського народу.
В цей день ми згадуємо про велич наших предків, які зробили історичний вибір, який визначив шлях розвитку України на тисячоліття.
Ми молимося за мир та єднання в нашій країні, за те, щоб віра та духовність й надалі надихали нас на добрі справи та давали нам сили йти вперед.

З нагоди Дня Хрещення Київської Русі-України наша бібліотека запрошує вас на книжкову виставку «Перша сходинка до духовності».

Книжкова виставка «Тернистий шлях державоутворення» ( До Дня Української Державності та затвердження Декларації про державний суверенітет України)

До Дня Української Державності та затвердження Декларації про державний суверенітет України бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам ознайомитися з книжковою виставкою «Тернистий шлях державоутворення». Згадаймо разом нашу недавню історію. 

Наприкінці 1980-х років національно-визвольний рух українців швидко набирав сили. В українському парламенті склалися сприятливі умови, аби питання відновлення української державності постало однозначно і рішуче. Декларація про державний суверенітет України була прийнята 16 липня 1990 року конституційною більшістю народних депутатів – 355 голосів «за» при чотирьох проти та одному, який утримався (до речі, депутат Леонід Кучма не голосував). Декларацією Верховна Рада УРСР проголосила суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Документ став важливим кроком українського народу на шляху до самостійного політичного й економічного розвитку.
Жодних дискримінаційних обмежень щодо культури, мов чи якихось інших гуманітарних потреб Декларацією висунуто не було, а народом України визначалися громадяни всіх національностей.

Визнавався обов’язок державних органів влади забезпечувати національно-культурне відродження Українського народу, запровадження та функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.
Базові положення Декларації стали основою законодавчих актів державного значення – Конституції та законів України. Було розпочато сучасний конституційний процес.
Прийняття Декларації про державний суверенітет України підтвердило неминучість розпаду комуністичної тоталітарної імперії. Документ створив правові передумови для ухвалення 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України.
Оскільки абсолютну більшість депутатів Верховної Ради становили комуністи (239 осіб), Декларації не надали статус конституційного акта. Водночас до Конституції УРСР були внесені статті, що проголошували верховенство українських законів над союзними. Це стало важливим кроком для наповнення Декларації реальним змістом.
Територія УРСР – в існуючих кордонах недоторкана.
Від імені народу України може виступати тільки Верховна Рада.
Національним багатством може володіти виключно Український народ.
В економічній сфері – створення власних банків, самостійне формування цінової, фінансової, митної та податкової системи та державного бюджету, контроль за використанням його коштів, а в разі потреби – запровадження власної грошової одиниці.
Проголошувалося також право на власні Збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Українська держава мала самостійно визначати порядок проходження військової служби громадянами республіки.
Було задекларовано намір України в майбутньому стати нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї (звертаємо Вашу увагу на це положення). УРСР у повному обсязі відновлює свій міжнародний статус, а отже, є повноправним учасником міжнародних відносин і безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.
Проголошений суверенітет установлював пріоритет законів республіки над союзними, а незалежність повністю виводила союзні закони за межі правового поля, і республіка керувалася тільки власними. Крім того, офіційний статус незалежної держави збільшував владні повноваження місцевої еліти.
Одразу після ухвалення історичного рішення переповнений емоціями Левко Лук’яненко на площі перед Верховною Радою заявив: «Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи Декларація стане практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець».

Читачам нашої бібліотеки буде цікаво ознайомитися з виступом Степана Хмари у Верховній Раді України про проект Декларації про державний суверенітет України, адже саме в його варіанті взагалі йшлося не про проголошення, а про відновлення незалежної Української держави. Степан Хмара пропонував записати, що «союзний договір у липні 1922 року, який де-факто став наслідком військової анексії Української Народної Республіки більшовицькою РРФСР, закріпив колоніальне становище України; що договір нав’язаний Україні в умовах окупації і стану війни РРФСР з УНР, уряд якої усунуто від влади військовою силою; що договір підписував маріонетковий уряд УРСР, який не мав уповноваження від народу України, а був створений окупаційною владою» (Хмара Степан. Дорогою до мрії. Том І, Київ, «Фенікс», 2005, стор.276). 

Відвідувачам бібліотеки пропонуємо також передивитися світлини з архіву фотокореспондента Михайла Шуляка, шістдесятника, одного з активних членів УГС, відомого історичною світлиною колишніх політв’язнів - народних депутатів від Народної Ради після голосування за прийняття Декларації про державний суверенітет України, своїми фотоілюстраціями до книги «Останнім шляхом Кобзаря» ( Київ, «Український літопис», 1994).

Розмовний клуб англійської мови «Talk Time»

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулося чергове зібрання розмовного клубу з англійської мови "Talk Time".

Зустріч у клубі "Talk Time" - це не лише можливість попрактикуватися в англійській мові, але й чудовий спосіб розширити коло своїх знайомств та отримати нові знання.
Якщо ви хочете покращити свою розмовну англійську мову та знайти нових друзів, тоді завітайте до нашого розмовного клубу "Talk Time" щовівторка об 11:00.

Дещо про Агатангела Кримського: історично-бібліографічна довідка

У червні цього року бібліотека ім. Петра Панча представляла книжкову виставку «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського - перший український модерністський інтелектуальний філологічний роман». Зараз в нашій історично-бібліографічній довідці «Дещо про Агатангела Кримського» ознайомимо Вас з деякими фактами життя нашого найвидатнішого українського сходознавця і мовознавця.

Агатангел Кримський народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському. Мати, Аделаїда Матвіївна, в дівоцтві Сидорович - домогосподарка, батько, Юхим Степанович - учитель історії та географії. Того ж року сім'я переїхала на Черкащину, до Звенигородки, де оселилися у будинку, збудованому на гонорар за підручник із географії, написаний Кримським-старшим. У 1876 р. 5-річного Агатангела віддали у Звенигородське міське училище. Читати він умів із 3,5 літ. Далі вчився в Острозькій прогімназії, другій київській гімназії, а в 1885-1889 роках у Колегії Павла Галагана. Тут він вивчив вісім іноземних мов. Його улюбленим вчителем був Житецький - дуже відома постать в українознавстві, який і прищепив Кримському любов до українства. Можна сказати, що тут він і став українцем.  За цей час опановує французьку, німецьку, англійську, польську, грецьку, італійську, турецьку, латину. Тут же він знайомиться і з такими відомими постатями, як Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Леся Українка, які дуже вплинули на молодого Агатангела. Про свою ідентичність Агатангел Кримський написав так: «Мій батько з білоруського міщанського роду, мати - полька литовська, я ані кровинки української не маю, тільки що вродився та виріс на Україні. Хоч родом я не українець, але цілком проукраїнився».

Показ художнього фільму "Великі очі"

5 липня у бібліотеці ім.П.Й.Панча відбувся показ художнього фільму "Великі очі", захоплюючої драми про життя художниці Маргарет Кін та її ексцентричного чоловіка, Уолтера Кіна.
Фільм, знятий Тімом Бертоном у 2014 році, розповідає історію про те, як Уолтер привласнив собі авторство картин Маргарет, видаючи їх за свої власні протягом багатьох років.
Фільм отримав визнання критиків за його візуальну красу, потужні акторські роботи та зворушливу історію.
Глядачі, які зібралися на показ, були вражені історією Маргарет, а також тим, тим, як вона зрештою знайшла свою силу та визнання.
Показ фільму "Великі очі" у бібліотеці ім.П.Й.Панча став чудовою подією, яка дала глядачам можливість насолодитися шедевром світового кінематографа.

Книжкова виставка "У світі ідей і образів Петра Панча" (До 133-річчя з дня народження письменника)

Петро Панч, справжнє ім'я якого Петро Йосипович Панченко, є однією з видатних постатей української літератури ХХ століття. Народився 4 липня 1891 року в селі Валки на Харківщині, він став відомим своїми соціально-змістовними творами, які часто розкривали важливі питання сучасного суспільства. Перші кроки у літературі Петро Панч зробив ще в юності, але справжню славу йому принесла прозова творчість. Його перші твори з'явилися на сторінках українських журналів у 1920-х роках. Одним з найвідоміших його романів є "Гомоніла Україна" (1954), який став важливим документом епохи і високохудожнім твором, що змальовує життя українського села в період революції та громадянської війни. Однією з ключових рис творчості Панча було глибоке розуміння людської психології та соціальних процесів. Його герої — це завжди живі, багатогранні особистості, які стикаються з реальними проблемами і шукають шляхи їх вирішення. Він майстерно передавав атмосферу часу, відтворюючи дух епохи у своїх творах. Петро Панч також відзначився як один з засновників і активних учасників літературного об'єднання "Плуг". Це було важливе літературне угруповання, яке поставило за мету підтримку та розвиток української культури та літератури. На жаль, життя Петра Панча було нелегким. Радянська система, до якої він належав, мала свої вимоги і обмеження, що позначилося на його творчості. Проте, попри всі труднощі, він залишив незабутній спадок у вигляді своїх творів, які і сьогодні залишаються актуальними і цікавими для сучасних читачів. Петро Панч помер 1 грудня 1978 року, але його ім'я назавжди залишиться в історії української літератури як символ високого мистецтва та відданості рідному слову. 

До 133-річчя з дня народження Петра Йосиповича Панча, письменника, чиє імя з гордістю носить наша бібліотека, ми підготували книжкову виставку.