«Духовний орієнтир сучасності» (До 230-річчя від дня смерті Григорія Сковороди)

Це легендарна постать нашого першого відомого у світі українського філософа, яким він став ще за свого життя. Для переважної більшості наших сучасників він наш перший класик, і, як негативний результат цієї слави, про нього всі чули і майже ніхто не поспішає перечитувати. За радянських часів Сковороду називали атеїстом, хоча твори митця рясно пересипані цитатами з Біблії.
Григорій Сковорода був мандрівним філософом, понад усе він цінував свою волю, право самому визначати своє життя, жити так, як йому до вподоби, спілкуватися з людьми різного віку та професій. Обставини його смерті вражають, а на могилі філософа написано «Світ ловив мене, та не впіймав». 

Григорій Сковорода не видав за життя жодної книги своїх творів, але його ідеї, байки, поезії люди переповідали один одному, значну їх частину знали напам'ять. Власної філософської системи, на жаль, він не створив. Для різних людей – своє бачення головного у різноманітній творчій спадщині Григорія Сковороди. 

Хочеться звернути увагу на такі його тези:

• Головне завдання людини на землі - пізнати та реа­лізувати все те, що закладено в ній природою.
• Щастя для людини - це праця. Не­щастя, - коли людина займається не своєю справою, проявляє неспра­ведливість до людини, або пригноблює іншу людину.
• Бог - це природа, людина як частина природи носить Бога в серці. Тобто, сама людина є частиною Бога, а значить і творцем на землі. 

На всіх охочих в читальній залі нашої бібліотеки чекає унікальне видання художніх творів нашого видатного філософа Григорія Сковороди «Життя наше – це подорож» (Львів, «Апріорі», 2021). Книга містить фундаментальне переднє слово упорядника і перекладача Валерія Шевчука про письменницьку спадщину Григорія Сковороди «Великий мислитель українського народу» та біографію, написану учнем філософа Михайлом Ковалинським «Учень про вчителя. Життя Григорія Сковороди» і «Нагробний напис». Абсолютно всіх читачів зацікавлять вибрані Валерієм Шевчуком з різних текстів афоризми Григорія Сковороди, особливо останній з них: «Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тоді хоч і дурний, а будеш у числі блаженних».

На жаль, вибрані твори Григорія Сковороди «Сковорода. Найкраще» ( Львів, «Terra Incognita», 2018) з книжкової серії «Українська езотерика» у перекладі сучасною українською мовою перекладачів Марії Кашуби, Галини Сварник, Назара Федорака з передмовами Андрія Любки «Сковорода: гіпстер, езотерик, вегетаріанець» і Ростислава Чопика «Сковорода. Сродність» на сьогодні в нашій експозиції відсутні. «Спроба показати Сковороду сучасним і приступним письменником, оригінальним мислителем, що з ним можна не погоджуватися, дискутувати і не всі тексти якого обов’язково мають подобатися» (Андрій Любка), читачам абонемента подобається саме сучасним перекладом.
Для тих, хто бажає вивчати філософію Григорія Сковороди, в нагоді достатньо праць філософів як періоду «батьківського піклування Комуністичної партії, Радянського уряду про українську культуру, її прогресивних діячів, учених, письменників» (Поліщук Ф.М. «Григорій Сковорода. Життя і творчість» - Київ, «Дніпро», 1978; «Від Вишенського до Сковороди» - «Наукова думка», Київ, 1972; Попов П.М. «Григорій Сковорода» - Київ, «Дніпро, 1969 та інші), так і часів вже незалежної України (Огородник І.В., Огородник В.В. «Історія філософської думки в Україні». Курс лекцій – Київ, «Вища школа», «Знання», 1999; Горський В.С. «Історія української філософії». Курс лекцій - Київ, «Наукова думка», 1997; «Філософська думка в Україні». Біобібліографічний словник – Київ, «Пульсари», 2002 та інші).
До 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди була також видана збірка нарисів, досліджень, інтерв’ю під назвою «Учитель життя. Сковорода як гасло часу» (Київ, «Успіх і кар’єра», 2016), присвячена вивченню філософської спадщини великого українського мислителя. Автор-упорядник збірки - Володимир Стадниченко, а серед авторів текстів Володимир Стадниченко, Микола Махінчук, Олександер Шокало, Людмила Рінгіс, Алла Ковтун та інші.
Чудове видання з точки зору графічного оформлення з текстами для дитячої аудиторії у вигляді розмови від професора Леоніда Ушкалова «Сковорода від А до Я» (Львів, Видавництво Старого Лева, 2019) примушує пожалкувати, що читачі поважного віку навчалися в школі не по таких книжках, яка, до речі, майже весь час на руках.
З попередніх українських інтелектуалів, які вивчали творчий спадок Григорія Сковороди, слід назвати Дмитра Чижевського, котрий у своїй працi «Філософія Г.С.Сковороди» (Варшава,1934) – «заново відкриває» цього фiлософа. У нашій експозиції ця праця представлена харківським перевиданням 2004 р. – підготовка тексту й переднє слово «Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди» професора Леоніда Ушкалова.
В нашій історично-бібліографічної довідці «Духовний орієнтир сучасності» ми звертаємо увагу на ще одну чудову і з точки зору змісту, і з точки зору оформлення книжку з відділу організації і використання фондів ЦБС Голосіївського району м. Києва - «Байки харківські» Григорія Сковороди у перекладі Назара Федорака (Львів, Видавництво Terra Incоgnita, 2019).

І, насамкінець, нагадаємо, що у ніч проти 7 травня 2022 року російська ракета влучила у Національний музей Григорія Сковороди, що розташований у селі Сковородинівка на Харківщині. Снаряд влетів під дах будівлі, спалахнула сильна пожежа. Вогонь охопив усі приміщення музею. Внаслідок обстрілу поранення отримав 35-річний син директора музею, який залишився на ніч охороняти приміщення. Працівники музею збирають кошти на відновлення унікальної будівлі, у якій видатний філософ провів останні роки свого життя.
«300 років Сковороді. Вони знали, що ми це цінимо. І вони взяли — і зруйнували… Вивезти дітей в Росію, знищити їхню пам’ять про Україну — це їхнє завдання», — говорить директорка музею Сковороди Наталія Мицай про цілі російських окупантів.
Перечитуємо наших класиків, пам'ятаємо чудове давнє гасло «Свій до свого по своє!» і слова Євгена Маланюка ««Громадянство все менше читає, так знову просплять Україну... Нечитання вижене українців зі світу» і розумнішаємо разом.