Тодось Осьмачка – найпохмуріший поет ХХ ст.

«Після Ісуса Христа немає в світі дорожчої людини для людства, як Шевченко, дарма він не такий серцевід і людознавець, як Шекспір, і не такий глибокий індивідуаліст, як Гете».

Тодось Осьмачка

Народився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в багатодітній родині сільського робітника Степана, який самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. Ще підлітком Тодось вражав хлопчаків своїм поетичним хистом.
Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. За перший свій твір — поему «Думи солдата» (1916), спрямований проти російського царату й світової війни, автор потрапив під військово-польовий суд, і від неминучого розстрілу його врятувала революція 1917 року. Вийшовши на волю, бере активну участь в національно-державному відродженні України.

Літературне об'єднання "ЛАНКА"

З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). 1922-1925 рр. належав до літературного об'єднання «Ланка», до якої, крім нього, входили: Григорій Косинка (його, можливо, єдиний справжній друг), Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Борис Антонечко-Давидович, а пізніше (з 1926) - до «Майстерні Революційного Слова» (МАРС), сформованої на базі «Ланки».

Перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав Сергій Єфремов у «Історії українського письменства». 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові. Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в радянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Осьмачка всією своєю суттю не сприймав більшовицького режиму, який нещадно знищував його улюблене українське село. Радянські критики називали його «найнахабнішим поетом СРСР», «куркулем», «націоналістом», «ворогом народу», «бандитом», «затятим і отруйним ворогом пролетарської культури, викінченим фашистом» (Іван Ле). 

Тодось Осьмачка із сином Ігорем

1928 рік

Рятуючись від репресій, Осьмачка намагається неодноразово нелегально перейти через кордон, його багато разів арештовують і відправляють у тюрму. Він приймає рішення боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Коли його привели на допит, показуючи рукою на портрети Маркса і Леніна, він запитав: «А чого це ви тут розвішали жидів?» Слідчий був ошелешений і передав його на обстеження лікарям, а ті відправили до психлікарні.

Він видає свою четверту збірку «Сучасникам» (1943), поеми «Поет» (1947,1954), котру Юрій Шерех (Шевельов) порівняв до «Божественної комедії» та «Фауста», «Китиці часу» (1953), «Із-під світу» (1954), три повісті: «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951), «Ротонда душогубців» (1956), перекладає О.Уайльда і У.Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про Шевченка й природу мистецької діяльності.

Тодось Осьмачка у США

Майже весь час письменник мандрує світом. Труднощі у зібранні коштів на видання своїх творів посилювали його відчай і безвихідь. 6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він знепритомнів з інсультом, стараннями друзів його літаком доправляють до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нові твори (про отамана Зеленого), збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося. Запалення легенів добило письменника, і 7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер. Поховали митця на українському ­цвинтарі святого Андрія в місті Саут-Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі).

Могила Т.Осьмачки у США

Пізніше, відвідавши його занедбану могилу, поет ­Борис Олександрів написав вірш:

Який же він інакший, незбагненний!

Все ніби так — і ніби все не так.
Поет, злидар. Бездомний і шалений,
Що по світах бродив, як вовкулак.
І не було ніде йому спокою,
Весь білий світ здавався чорним сном,
І ось тепер — цей камінь над тобою,
Над гробівцем, що вкрився бур’яном.

Як згадував Михайло Слабошпицький, у розмові про соцреалізм з Павлом Загребельним прозвучав афоризм академіка О.Білецького: «Соціалістичний реалізм як домовик, всі про нього говорять, а ніхто не бачив». Павло Архипович задумався, потім різко змахнув рукою і сказав: «Узять і зробити б величезні терези, на одну шальку покласти всі наші соцреалістичні писання, а на другу — повість Тодося Осьмачки «Старший боярин». І та повість переважить».
Читаймо твори Тодося Осьмачки, великого правдолюба і незрадливого сина свого народу й відкриваємо для себе великих українців.

Книжкова виставка 

Усім зацікавленим пропонуємо перелік книжок і окремих статей про Тодося Осьмачку, на які ми звертаємо особливу увагу наших читачів і з якими можна ознайомитися у нашій бібліотеці на книжковій виставці:

• «Поет із пекла Тодось Осьмачка» Михайла Слабошпицького (Київ, «Ярославів вал»,2003); 
• Нарис Миколи Жулинського «Тодось Осьмачка. Приречений на самотність і вигнання» (у книжці «Українська література: творці і твори», Київ, Либідь, 2011); 
• Літературний портрет Тодося Осьмачки авторки Ніли Зборовської (у навчальному виданні «Гроно нездоланих співців», Київ, «Український письменник», 1997); 
• Спогади жінки Григорія Косинки «Косьмачка» про Тодося Осьмачку (у книжці «Голос пам’яті», Київ, Радянський письменник, 1989); 
• «Спогади про Тодося Осьмачку» Петра Одарченка (у збірнику вибраних статей Петра Одарченка «Українська література», Київ, Смолоскип, 1995); 
• спогад Юрія Стефаника про Тодося Осьмачку у книзі другій хрестоматії «Українське слово», Київ, Рось, 1994).

Також рекомендуємо переглянути відео:

• Тодось Осьмачка – найпохмуріший поет ХХ ст. / Велич особистості / червень 2015 (Ірина Фаріон).
• Вечір пам’яті Тодося Оcьмачки в Українській Вільній Академії Наук у США 22 грудня 1962 р..