«Світом править Слово» (До 65-річчя від дня народження Оксани Стефанівни Забужко)

До 65-річчя від дня народження Оксани Стефанівни Забужко бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку «Світом править Слово».
Оксана Забужко - одна з ключових і найбільш відомих медіа особистостей у сучасній українській літературі. ЇЇ роботи переведені на 20 мов, вони принципово написані так, щоб бути доступними для західної аудиторії.
Народилася вона 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, дочка колишнього репресованого, з 1968 року мешкає у Києві. У 1977 році Оксана Забужко закінчила Київську середню школу № 82, у 1982 – філософський факультет Київського університету імені Шевченка, а у 1986 – аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету. У 1987 році вона захистила дисертацію на звання кандидата філософських наук з темою «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Член КПРС, 1985 року друкує поетичну збірку «Травневий іній», в якій є кілька поезій, присвячених КПРС, її вступу до партії.

Миттєво стає членом спілки письменників СРСР. З 1986 по 1988 рік викладає естетику та історію культури в Київській консерваторії імені П. Чайковського. З 1988 року старший співробітник Інституту філософії Академії Наук України. У 1992–1994 роках викладає в університетах США (Пенсильванському, Гарвардському, Пітсбурзькому) як «запрошений письменник» та Фулбрайтівський стипендіат. Від 1996 року перейшла на творчу роботу, багато подорожувала, мала низку громадських навантажень: віце-президент Українського ПЕН-центру (1995–2010), член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.

Справді відомою авторкою стала після виходу скандального прозового роману «Польові дослідження з українського сексу», який вважається однією зі знакових українських книг, опублікованих після проголошення незалежності. Багато українських чоловіків почали ставитися до Оксани Забужко з великою обережністю після її відвертого хизування у книзі мастурбацією, голінням ног, оральним сексом тощо. Дехто вважає «Польові дослідження» «біблією» українського фемінізму. Проте краще таких поціновувачів відсилати до «Другої статі» Сімони де Бовуар, не витягує пані Оксана на постать одного з найвидатніших мислителів двадцятого сторіччя. Свобода у використанні обсценної лексіки, можливість будь-кого послати на усі три літери – не дуже поважна розвага для інтелектуалів у незалежній Україні. Проте потрібно визнати, що Оксана Забужко є number one укрсучліту 1990-х років («Сестро, сестро», «Казка про калінову сопілку», «Дівчатка», «Я, Мілена» - класика українського постмодерну). І, безперечно, вона майстерно описує психологію і фізіологію sex appeal вже у ХХІ столітті («Інструктор із тенісу»). 

Письменниця також займається перекладацькою діяльністю (поезії Райнера Марії Рільке, Сільвії Плат, Чеслава Мілоша, Йосифа Бродського, Алеся Разанава). У нашій експозиції представлений переклад з російської «Чорнобильської молитви» Світлани Алексієвич.
Вашій увазі запропоновані два видання «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007 р. і 2018 р.). Зверніть увагу на обкладинку ( Оксана Забужко визнає все ж таки деякі свої принципові помилки!).
В так звану епоху постправди, в якій ми зараз живемо, для того, щоб відрізняти брехню від істини, потрібно читати розумні книжки. Рекомендуємо «З мапи книг і людей» (2012 р.) і «І знов я влізаю в танк...» (2016 р.). Слід зауважити, що аналіз проблем України в деяких своїх текстах і виступах 2025 р. письменниця робить з великим запізненням, у порівнянні, скажімо з Ліною Костенко. Сама письменниця вважає: « Має з'явитися армія першорядних літераторів, яка би не лише фіксувала біжучу історію (бо епос нинішньої війни можна буде написати лише через років двадцять-тридцять), а проговорювала б суспільству певні речі, без яких воно просто не розуміє, що з ним відбувається і чому».   В нашій експозиції четверте, доповнене видання «Найдовшої подорожі» 2024 року та інші її твори, якими пані Забужко зараз дуже покращує імідж нашої держави в світі. І хоч вона іноді не помічає багато чого свідомо чи несвідомо (адже крім культурного і мовного суверенітету є ще і економічний), наше величезне спасибі Оксані Стефанівні за її дуже чудову українську (коли вона не зловживає англіцизмами), за ось такі її слова: «Силу країни, в тому числі й військову, складають ЛЮДИ. Але, щоб стати реальною силою, вони спершу мають відмовитись бути «м’ясом». І не тільки на полі бою». І ще за надзвичайно емоційний «Рядок з автобіографії»:

Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі –
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!

Дарували від батька до сина
Честь у спадок – як білу кість!
Мої предки були красиві –
Ворогам на подив і злість.

Хай не славою (Бог там з нею!) –
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
їм належала ця земля!

І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім’ї,
Невразливим – пронесли слово
І внизали в легені мої…

Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима…
Мої предки були народом —
Тим народом, якого нема.

Рекомендуємо Вам подивитися кліп «Jean-Jacques Goldman - Elle a fait un bébé toute seule (Clip officiel)» французького шансоньє, поета, композитора Жана-Жака Гольдмана 1980-х років. Поет дуже добрим, обережним, не агресивним текстом здивував Францію і фактично заставив змінити ставлення французів до мам-одиначок. А наостанок процитуємо Ліну Костенко, не будемо агресивними один до одного, не потрібно самоутверджуватися за рахунок інших: «Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!»