Інформаційно-просвітницька година «Чи знаємо справжнього Дмитра Загула?»

У бібліотеці ім. Петра Панча відбулась інформаційно-просвітницька година «Чи знаємо справжнього Дмитра Загула?», присвячена 135-річчю від дня народження українського поета-символіста, критика, публіциста, перекладача, педагога та громадського діяча Дмитра Юрійовича Загула, який належав до когорти «Розстріляного відродження». Писав під псевдонімами І. Май­дан, Б. Тиверець, Д. Буковинець, Г. Юрась, Г. Юрисіч. Член «Музагету» (разом з Тичиною і Курбасом). Був одним із засновників літературної організації «Західна Україна». Його доля, як і долі інших митців того часу, була типовою і трагічною – арешт, надумані звинувачення, заслання, а через роки – реабілітація. Завдяки йому вийшов перший україномовний чотиритомник Генріха Гайне. Багато перекладав із Ґете, Шіллера, Бехера. 1929-го в його перекладі вийшла поема Байрона «Мазепа».
Принаймні один вірш цього поета знають усі — завдяки популярній пісні Олександра Пономарьова «Ти приходиш до мене щоночі». А в 1930-х роках це була версія Богдана Весоловського, який разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярного на той час львівського гурту «Ябцьо-Джаз». Солісткою була Ірина Яросевич, майбутній капітан другого корпусу польської армії (у складі англійських військ), після війни - дружина легендарного генерала Владислава Андерса.
Відвідувачі заходу ознайомилися з кількома поезіями Загула, які стали піснями («Заграли дзвони», «Ти приходиш до мене щоночі», «Ти чудова, як вечір весною»). Цікаво, що його «Авіапісня» стала рок-баладою, створеною за допомогою штучного інтелекту.
Вражає трансформація Дмитра Загула. Від яскравої збірки «Мара» (1919 р.), в якій поет писав про жахіття Червоної Армії, надзвичайної комісії і комітетів незаможних селян, оплакував Україну, яка потрапила під ярмо більшовиків, до оспівування Червоної Армії у «Грими, грими, могутня пісне!)» (1925 р.).
Хоча ім’я Дмитра Загула багато десятиліть лишалося в тіні, поет заслуговує на повернення в центр української літературної пам’яті.