Микола Хвильовий – знакова постать в літературному процесі 20-х років ХХ століття. Він один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму. Хвильовий всіляко підтримував та впроваджував політику «українізації», творив ідеологію національно-культурного відродження України й виступав за інтеграцію українського в європейську та світову культуру. За своє недовге життя він став однією з ключових фігур національної літератури й одним з найважливіших представників Розстріляного відродження.
«Союз все-таки залишиться Союзом, і Україна є самостійна одиниця. /.../ Малоросія вже одійшла «в область предания». /.../ Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна». І якщо вже стоїть питання, «на яку із світових літератур вона («наша література») мусить взяти курс», то для Хвильового відповідь очевидна: «У всякому разі, не на російську. Це рішуче і без всяких застережень».
Більше ніж п’ятдесят років в Україні ім’я письменника замовчувалося, а в 30 − 80-ті роки дослідження творчості Хвильового було можливим лише на еміграції.
В нашій експозиції представлені найкращі українські літератори, літературознавці (від Олени Теліги, Євгена Маланюка до Юрія Шереха (Шевельова), Леоніда Плюща, Володимира Панченка, Івана Дзюби, Миколи Жулинського), які характеризували в своїх творах цю непересічну особистість.
Родзинка нашої експозиції - «Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового» (Київ, «Темпора», 2018) українського математика, публіциста, літературознавця, правозахисника та дисидента Леоніда Плюща (1938 - 2015). На читача чекає захоплива філологічна подорож магічними світами Рудольфа Штайнера, чиє антропософське вчення було популярним серед культурної еліти «Розстріляного Відродження», а головне — подорож сторінками не менш «магічних» текстів Хвильового. Після розпаду СРСР Леонід Плющ неодноразово хотів повернутися до України, але тут для радянського дисидента не знайшлося ні житла, ні роботи.
Рекомендуємо працю ще одного колишнього радянського в’язня – Івана Дзюби «Микола Хвильовий: «Азіятський ренесанс» і «Психологічна Европа» (Київ, «КМА», 2005).
Книжка Миколи Жулинського «Із забуття — в безсмертя» (Київ, «Дніпро», 990) присутня в багатьох наших експозиціях про літераторів часів української революції 1917-1921 років і Розстріляного відродження. Для всіх небайдужих до історії й сучасності українського художнього слова рекомендуємо ще чудову антологію авторства Миколи Жулинського – «Українська література. Творці і твори» (Київ, «Либідь», 2011).
Цікавими для зрозуміння творчості Миколи Хвильового є дві статті Євгена Маланюка з представленої в нашій експозиції книжки «Книга спостережень» (Київ, «Дніпро», 1997) - «13 травня 1933 року», «13.5.1933».
«За… вісім років (1921 - 29) Хвильовий устиг стати провідним новелістом, творцем власної літературної школи і власного стилю…», − пише Юрій Лавріненко в антології «Розстріляне відродження», що вийшла в Парижі 1959 року (Київ, «Смолоскип», 2003).
З усіма цими виданнями Ви можете ознайомитися в бібліотеці ім. Петра Панча.
Насамкінець нагадаємо Вам слова Євгена Маланюка: «Громадянство все менше читає, так знову просплять Україну... Нечитання вижене українців зі світу».
Родзинка нашої експозиції - «Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового» (Київ, «Темпора», 2018) українського математика, публіциста, літературознавця, правозахисника та дисидента Леоніда Плюща (1938 - 2015). На читача чекає захоплива філологічна подорож магічними світами Рудольфа Штайнера, чиє антропософське вчення було популярним серед культурної еліти «Розстріляного Відродження», а головне — подорож сторінками не менш «магічних» текстів Хвильового. Після розпаду СРСР Леонід Плющ неодноразово хотів повернутися до України, але тут для радянського дисидента не знайшлося ні житла, ні роботи.
Рекомендуємо працю ще одного колишнього радянського в’язня – Івана Дзюби «Микола Хвильовий: «Азіятський ренесанс» і «Психологічна Европа» (Київ, «КМА», 2005).
Книжка Миколи Жулинського «Із забуття — в безсмертя» (Київ, «Дніпро», 990) присутня в багатьох наших експозиціях про літераторів часів української революції 1917-1921 років і Розстріляного відродження. Для всіх небайдужих до історії й сучасності українського художнього слова рекомендуємо ще чудову антологію авторства Миколи Жулинського – «Українська література. Творці і твори» (Київ, «Либідь», 2011).
Цікавими для зрозуміння творчості Миколи Хвильового є дві статті Євгена Маланюка з представленої в нашій експозиції книжки «Книга спостережень» (Київ, «Дніпро», 1997) - «13 травня 1933 року», «13.5.1933».
«За… вісім років (1921 - 29) Хвильовий устиг стати провідним новелістом, творцем власної літературної школи і власного стилю…», − пише Юрій Лавріненко в антології «Розстріляне відродження», що вийшла в Парижі 1959 року (Київ, «Смолоскип», 2003).
З усіма цими виданнями Ви можете ознайомитися в бібліотеці ім. Петра Панча.
Насамкінець нагадаємо Вам слова Євгена Маланюка: «Громадянство все менше читає, так знову просплять Україну... Нечитання вижене українців зі світу».
Немає коментарів:
Дописати коментар