Володимир Панченко «Два банти Хвильового. Драма роздвоєності, що завершилася самогубством»

«Найкраща пам’ять про письменника – це читання його книг» Володимир Панченко
Володимир Панченко - відомий український літературний критик, літературознавець. Він був серед перших, хто діагностував загрозу «русского мира» і прямо назвав його ідеологів серед українського політикуму та наукової спільноти. До 130-річчя від дня народження Миколи Хвильового наша бібліотека знайомить читачів і відвідувачів нашої бібліотеки та її блогу з книжкою Володимира Панченка «Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» (Київ, «Ярославів Вал», 2019), два «слайди» якої присвячені Миколі Хвильовому.
Володимир Панченко не робить з Миколи Хвильового ідеального героя. Він не оминув ані його ідейних блукань, ані його неймовірної світоглядної еклектики. Відвідувачам нашої бібліотеки буде цікаво читати про бажання молодого Миколи Хвильового розкрити «гнобленим і бідним» очі на несправедливий суспільний устрій; зацікавлення ідеєю анархізму після однієї випадково прочитаної брошури М.Бакуніна, «босяцтво» в дусі молодого Горького.

«Факт, засвідчений Миколою Хвильовим у автобіографії: 1917 року, невдовзі після Лютневої революції, він, фронтовик і член армійської ради, поїхав на солдатський з’їзд, пришпиливши на грудях два банти – червоний і жовто-блакитний. Свою політичну двовекторність письменник згодом пояснював просто: «Я хотів бути українським більшовиком». Драма роздвоєності завершилася самогубством: 13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у власній квартирі. Революція пожирала своїх дітей».
Володимир Панченко зібрав багато свідчень тих, хто знав Миколу Хвильового або його рідних, та зробив цікаві зауваження до біографії письменника. Вони викладені у вступній статті до науково-документального видання «Полювання на «Вальдшнепа». Розсекречений Микола Хвильовий» (Київ, «Темпора», 2009).
«До режиму гетьмана Павла Скоропадського Фітільов поставився різко негативно. Разом із братом Олександром він навіть організував загін «вільних козаків», який наприкінці 1918 року влився у стихію антигетьманського повстання... На Різдвяні свята 1919-го стався інцидент: вояки Симона Петлюри арештували «некерованого» Фітільова і ще двох його бійців. «Вільні козаки» спробували відбити свого командира; доки точилася перестрілка, він утік».
Історія Хвильового трагічна не тільки тому, що вона ілюструє жорстокість тоталітарного сталінського режиму, який, до речі, вміло грав на суперечностях у самому літературному середовищі, підігрівав амбіції одних і тримав у чорному тілі інших, унаслідок чого боротьба між літературними угрупованнями нагадувала самознищення. Адже ціле покоління українських націонал-комуністів сподівалось, що Україну можна побудувати разом із російськими більшовиками.
І, насамкінець, рекомендуємо двосерійний фільм «Микола Хвильовий. Гриф секретності знято» (2009) за участю Володимира Панченка.