"Я відчуваю людину, як рана сіль..." (До 105-річчя від дня народження Григорія Тютюнника)

Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника, українського письменника, поета, лавреата Шевченківської премії за роман "Вир" (посмертно).
Народився Григорій Михайлович 23 квітня 1920 року в с. Шилівка на Полтавщині (Зіньківська громада). Вчився добре, ще в школі в районній газеті було надруковано його вірш. У 1938 році вступив до Харківського університету на літературний факультет. Разом із ним навчався Олесь Гончар. Звідти й пішов добровольцем на фронт. Був двічі поранений, двічі тікав із полону, через важкі поранення його комісували. Повернувся з інвалідністю - до 1949 року носив у легенях уламок снаряду. Університет закінчив у 1946 році, учителював у селі Кам'янка-Бузька на Львівщині, з 1956 року - співробітник журналу "Жовтень" ("Дзвін"). Помер у 42 роки (29 серпня 1961р.). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.У 1950 році в журналі "Радянський Львів" було надруковано перше оповідання Григорія Тютюнника "Мирон Розбийгора", у 1951 році вийшла збірка оповідань "Зорані межі", у 1956 році - повість "Хмарка сонця не заступить". Над романом "Вир" письменник почав працювати у 1956 році, у 1960-му вийшла перша книга, в 1962 - друга, а в 1963 році твір було відзначено Шевченківською премією. Після смерти письменника у 1961 році було надруковано поетичну збірку "Журавлині ключі" і роман "Буг шумить".

"Вир" - велике епічне полотно, де проявилася любов автора до села, природи й народу, події відбуваються на тлі Другої світової війни й повоєнних років. Одних персонажів там близько 180, але герої у Тютюнника не "пласкі", а живі, кожен зі своїм характером. І хоча твір став величезною подією, Тютюннику закидали патріархальну обмеженість і те, що він не бачив "радісних перспектив колгоспного ладу". У 1983 році вийшов художній фільм Станіслава Клименка "Вир", відзнятий на кіностудії Довженка.
Нагадаємо, що у Григорія Тютюнника був брат по батькові - Григір, який є найкращим українським новелістом другої половини ХХ століття, теж Шевченківський лавреат. Спілкуватися брати почали вже в дорослому віці. Григір дуже тепло відгукувався про свого брата Григорія, відзначав його доброту й людяність. Коли Григір почав писати свої перші твори російською мовою, брат зауважив: "Тільки знай, братику, мова - душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову? Ти обов'язково зайдеш у цей тупік і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу".
Григір Тютюнник казав: "Мало - бачити. Мало - розуміти. Треба любити. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові".
Запрошуємо вас, шановні читачі, до нашої бібліотеки, де ви зможете ознайомитися з творчістю братів Тютюнників.