«Праведник ідіша» (До 115-річчя від дня народження єврейського письменника Григорія Полянкера)

До 115-річчя від дня народження єврейського письменника Григорія Полянкера бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам невеличку виставку (книжкову полицю) «Праведник ідіша».
Майбутній письменник Гершл (Григорій) Полянкер народився 15 лютого 1911 року в багатодітній сім’ї бідного уманського ремісника, початкову освіту отримав в школі робітничої молоді. 17-річним юнаком переїхав до Києва, вступив на навчання до «фабзауч», здобув професію, став робітником 4-ї київської взуттєвої фабрики, де в 1930 році його прийняли в ВКП(б). Саме на ці роки припадає початок творчого шляху єврейського письменника Полянкера. В республіканській періодиці він надрукував ряд нарисів і оповідань, які склали основу першої його книги «Вугілля» (на мові ідиш). В 1934 році став одним з перших членів новоутвореного Союзу письменників СРСР. По закінченні Київського педінституту (1935) Полянкер повністю віддав себе літературній праці. В довоєнні роки ним були написані повісті «Вугілля» та «Шойл із Бапілля», книги оповідань «На тому березі», «Від Дністра до Дунаю» «Дядя Яша», «Розлука». В той же час він був редактором єврейського щомісячника «Советише литератур».

Коли розпочалась Велика Вітчизняна війна, Григорій Полянкер разом з багатьма іншими молодими літераторами України добровільно пішов на фронт і пройшов фронтовими весь нелегкий шлях від стін древнього Києва до переможеного фашистського лігва Берліна. Григорій Полянкер воював на Південному, Центральному, Першому і Другому Білоруських фронтах. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений бойовими орденами і медалями. В його фронтовій біографії бій на Курській дузі і під Сталінградом, в Пінських болотах, участь в звільненні Варшави, форсування Одера, в боях на території Пруссії і Померанії, а також, штурм Берліна.

Проте ні труднощі війни, ні поранення, ні контузії не могли відволікти Полянкера від думки, що він письменник, єврейський письменник. 
В перервах між боями в окопах Григорій Полянкер, інколи замість сну й відпочинку, писав репортажі, замітки, оповідання, і все це на маме-лошн для газети Єврейського антифашистського комітету «Ейнікайт» та для єврейських газет і журналів в інших країнах, знайомив читачів з подвигами на полях бою. Все було написане на ідиш і видане ще під час війни. Кінець війни Григорій Полянкер зустрів в Берліні. На обпалених стінах фашистської цитаделі з’явились тисячі автографів радянських солдатів, а на одній з колон на маме-лошн прізвище письменника Полянкера і слова:«Их бин гекумен фун Киев, гекумен некуме фар Бабий Яр» (в перекладі з ідіш : «Я йшов сюди з Києва, чтоб помститись за Бабин Яр»).

Демобілізувавшись в кінці травня 45-го, Полянкер повернувся до Києва, йому було присвоєно незабутнє право прийняти участь в Параді Перемоги на Червоній Площі в Москві 24 червня в 1945 році.

Незабаром Григорій Полянкер на пару з єврейським поетом Іциком Фефером вирішує створити літературно-художній альманах «Штерн». Альманах був створений і Григорій Ісакович Полянкер став його головним редактором. В перші післявоєнні роки побачили світ його книги «Син Вітчизни» і «Шмайя-розбійник», які були перекладені на мови народів СРСР.

Але насувались після жорстокого вбивства Соломона Міхоелса в Мінську в січні 1948 року грозові для єврейської культури роки: закривались єврейські школи і театри, спалювали єврейські книги, арештовували кращих представників національної науки, культури, літератури. Григорія Полянкера також не минула зла доля: 15 листопада 1951 року серед білого дня він був схоплений на вулиці біля свого будинку агентами МДБ, кинутий в пащу «чорного воронка» і відправлений в застінок. 

А в квартирі письменника в той самий час влаштували обшук, під час якого вилучили друкарську машинку з ідишським шрифтом, фронтові записні книжки, пачку облігацій Державного займу і тридцятитомне американське видання творів Шолом-Алейхема.

Вже на першому допиті Полянкеру висунули стандартний для тих років по-відношенню до діячів єврейської культури набір звинувачень: антирадянська діяльність, буржуазійний націоналізм, шпигунство на користь міжнародного імперіалізму. Пригадали йому все і особливо співпраця в часи війни з ЄАК і єврейськими виданнями за кордоном. Одинадцять місяців продовжувалось слідство, проте звинувачувачі не дістали ніяких доказів ворожої діяльності Полянкера.
Але на допомогу слідству прийшла «професійна експертиза». Троє найнятих «спеціалістів», зробивши аналіз творчості колеги, винесли вирок:« Основна літературна продукція Полянкера пронизана антирадянською, національною ідеологією». Учасник Параду Перемоги був засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Не допомогло навіть звертання Максима Рильського й Олександра Фадєєва з проханням переглянути справу. В жовтні 1952 року Полянкер опинився в Інті, за колючим дротом радянського концтабору недалеко від Воркути, де разом з іншими каторжанами автор книги «Вугілля» добував вугілля в умовах вічної мерзлоти.Лише через півтора року після смерті «вождя всіх часів і народів» без яких то не було пояснень і вибачень Григорій Полянкер був звільнений. 

Перший відвідувач у Києві після звільнення — Віктор Некрасов. У 1960–1990 роках — член редколегії московського журналу мовою їдиш «Совєтіш Геймланд» («Радянська Батьківщина»). Жив і працював у Києві, був мешканцем будинку «РОЛІТ». За часів перебудови був ініціатором створення в Києві Єврейського культурно-просвітницького товариства імені Шолом-Алейхема. Сприяв відродженню єврейських мовних і культурних традицій у незалежній Україні. Помер у Києві, похований на Берковецькому кладовищі (в оформленні надгробку використано мотиви графіки єврейського шрифту). 

У книжці спогадів Миколи Руденка «Найбільше диво — це життя» видавництва «Кліо» (Київ, 2020) Ви зможете знайти кілька фрагментів про Григорія Полянкера. У книзі «З порога смерті...» вперше поіменно названо письменників України, які стали безневинними жертвами сталінського терору. Григорій Полянкер — один із авторів цієї книжки. Вивчення архівів КДБ дозволило йому документально точно розкрити методику й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний і повоєнний періоди.